27 вересня в музеї книги м. Бережани під назвою «Голос моєї душі» відбулася презентація творчості нашої талановитої землячки, уродженки села Рай, поетеси Любомири Олійник (Гаврилишиної), зокрема, її нових ліричних збірок «Смак осінньої любові» та «Веселкове перевесло».

Про творчість і життєвий шлях Любомири Олійник коротко розповіла директор музею книги Лілія Зінчук. У 1967 року авторка закінчила Бережанську першу школу, у 1974 – філологічний факультет Львівського держуніверситету. Деякий час працювала педагогом у школі, в дошкільних закладах, згодом – на профспілковій роботі в Києві, де нині мешкає. На дозвіллі захоплюється поезією, громадською діяльністю, зокрема в Тернопільському земляцтві.
Обожнює природу, особливо Карпати. Багатьох захоплюють її фотографії й віршовані рядки в соцмережах. А як любить Рай і Бережани! Ось як вона про них сказала: «Ви колись помічали, що рідне місто – як кохана людина? Ви відчуваєте одне одного, ділитеся з ним сокровенним. І ці стосунки можуть бути зі злетами й падіннями, і, трапляється, розчаруванням. Твоє рідне місто – то твоя вічна любов, вона наш маяк, і своїм світлом вказує шлях додому. І що щедріше ви ділитесь нею, тим більше її прибуває. І, знаєте, яке найліпше відчуття в житті? Повертатися додому, де чекають…».
Люба дуже вдячна своїй музі, яка її часто навідує вечорами, спонукаючи виливати почуття у вірші, про які залюбки розповідає: «Те, що я часом пишу, то є відображення мого настрою й стану душі в якийсь певний момент життя. В основному – це настрої від відпочинку на природі, прогулянки осінніми парками, весняне пробудження природи, мрії про романтичні стосунки». До речі, нашим краянам уже відома творчість Любомири з районного радіомовлення й газети. Декілька її милозвучних віршів увійшли до збірника поезій і прози випускників 1967 року Бережанської школи «Мереживо доріг життєвих».
«Смак осінньої любові» – сьома за рахунком книжечка пристрасної природолюбки, небайдужої української поетеси Любомири Олійник. Раніше світ побачили її твори у збірках «Долі вишиті сторінки» (2012 р.), «Акварелі життя», «Голос моєї душі» (2016), «Мереживо моїх думок», «Абетка любові» (2018), «Веселкове перевесло» (2019). До того ж у 2017 році вийшла також книжечка прози «З шухлядок пам’яті. Спогади дитячих літ». Нова збірочка переносить нас у чарівний світ душевної краси авторки, світ ніжних почуттів і переживань, вимережених жіночою уявою, виплеканий стражданнями й щасливими митями любові.
У літературній світлиці музею присутні, серед яких були друзі й однокласники авторки, слухали, затамувавши подих, схвильований голос її душі, її романтичні й чуттєві освідчення, смакуючи насолоду осінньої любові поетеси…

Тетяна Бідзіля, м. Бережани.

***
Любов не має статусу та віку,
Вона єдина істина свята,
Дарунок Божий жінці й чоловіку,
Щоб в серці з нею йти через літа…

***
Мені ще так ніколи не кохалось,
Й не дихалось так легко уночі,
Як тої осені. У вірші не складалось,
І не співало серце так мені.

Ще так ніколи не світили зорі,
І місяць не купався уповні
Як тої осені. У синяві прозорій
Ще не сіяли зорі так мені…
Любомира Олійник.

.

16

17

Leave a Reply

Your email address will not be published.