Євген-Юлій Пеленський (псевдоніми Буй-Тур, Дагор, Ріпях) народився 3 січня 1908 року в с. Конюхів на Стрийщині в сімї судового виконавця. Мати померла, коли йому було 10 років. Відвідував польську державну класичну гімназію у Стрию (1918—1926 рр.), учився на її українському відділі. Основне виховання та формування світоглядних позицій отримав у Пласті.

Як науковець здобув ступінь магістра слов’янської філології, закінчивши студії на філософському факультеті Львівського університету (1930 р.) магістерською працею, присвяченою повістям Миколи Устияновича, та докторатом з історії української мови і словянської етнології.
Суспільно-громадська праця Євгена Пеленського навдивовижу багатоманітна та плідна. Так, він працював адміністратором і науковим співробітником Українського національного Музею, де упорядковував стародруки й рукописи. Це і дало поштовх до зацікавлення бібліографією. Як активний пластун заснував видавництво і журнал «Вогні», які протривали до 1939 року. Був співзасновником Товариства українських бібліофілів, опісля очолював його; також був секретарем і заступником голови етнологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. Друкувався в «Літературно-науковому віснику», редагував журнал «Дажбог» (1932—1934) і бібліографічний місячник «Українська книга».
Науково-літературна творчість вченого охоплює ґрунтовне вивчення художнього доробку Тараса Шевченка (понад 30 праць), Богдана Лепкого, Райнера Рільке, Марка Черемшини. У полі зацікавлень Євгена Пеленського була українська літературна пародія, західноукраїнська література 1930-1935 років, образ Овідія в українській літературі, період «Русалки Дністрової», діяльність Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Науковий доробок вченого нараховує понад 250 праць.
Як бібліограф упорядкував «Бібліографію української бібліографії» та німецькою мовою «Ucrainica: Ausgewahlte Bibliographie uber die Ukraine in west-europaischen Sprachen».
Для галицьких шкіл написав кільканадцять букварів і підручників, друкував українських класиків у різних редакціях із власними до них науковими передмовами, редагував антологію сучасної української поезії. Статті Євгена Пеленського друкувалися у виданнях НТШ та в галицьких періодичних виданнях, як наприклад «Літературно-науковий вісник» і «Богословія».
Молодий науковець, видавець, автор багатьох літературознавчих, бібліографічних і книгознавчих наукових розвідок Євген Пеленський очолював редакцію «Української книги». Завдяки його досвіду у видавничій діяльності часопис став провідним галицьким науковим виданням кінця 30-років. Так, над ним працювали не лише львівські вчені Михайло Возняк, Володимир Дорошенко, Іван Крип’якевич, Богдан Романенчук, Теоктист Пачовський, але і представники Українського товариства прихильників книги у Празі Лев Биковський, Степан Сірополко, члени Українського бібліографічного товариства Всеукраїнської академії наук Сергій Єфремов, Петро Зленко та інші.
Помер в Австралії 29 вересня 1956 року на 48 році життя.
Ім’я глибоко ерудованого вченого Євгена-Юлія Пеленського нев’янучим кетягом калини прикрашає славний вінок митців – вихідців зі Стрийщини.

Зиновій Бичко, мовознавець, член НСЖУ,
м. Львів

Leave a Reply

Your email address will not be published.