Богдан Дячишин «Крихти живого часу Андрія Содомори». – Київ:
Ярославів вал, 2017 р. – 104 с.

Вже кілька днів перебуваю під впливом книжки Богдана Дячишина «Крихти живого часу Андрія Содомори», зарядженої потужною енергетикою духовності, світлом і святою філософією вічної правди, динамікою розвитку думки й відчуттям невмирущості душі. Одухотвореність автора передається читачеві, розкривається у нетлінному Слові, відлунює надією і сподіванням, проникає в найглибші закутки людської душі. В основу книжки лягло дослід¬ження творчості видатного українського письменника Андрія Содомори «життя якого – це невтомна праця, вписана у численні сторінки його книг».
Автор дуже точно знаходить найсильніші вислови митця і висвічує їх читачеві, акцентуючи на головному, долучаючи читача до роздумів, співпере¬живань і глибинного відчуття призначення людини на землі. «Співпраця з Божими намірами – найвище щастя», – нагадує Богдан Дячишин і цитує думку Андрія Содомори:
Навіки втрачена благословенна днина,
коли в роздвоєнні ще не була людина!
«Пригорща хвилин»
Автор запрошує читачів у «духовно-сердечні мандри стежкою слова речей: слова поетичного, прозового, перекладного; світ сучасного, минулого, майбутнього, щоб повернути часи, коли слово «мало найвищу хвалу і шану». І це йому, як доброму поводиреві, вдається, читач отримує змогу насолоджува¬тися одночасно письмом Богдана Дячишина і витягами з творів Андрія Содомори, із завмиранням серця відкривати незбагненні істини, філософські загадки і той світ, у якому все так мудро наповнено любов’ю до рідної України, Бога і Слова. Автор спонукає задумуватися над тими істинами, що формують основу людського мислення, буття й душі.
Читаючи твори Богдана Дячишина людина відчуває, що вона не самотня, не покинута в цьому світі, бо в неї є Бог, Його книга законів «Мудрість та сила-у Нього, Його рада та розум» (Книга Йова 12,13).
«Нам залишається єдине: своїми душевними поривами ненастанно поєднувати минуле і майбутнє», – наголошує Богдан Дячишин. Наше життя – великий Божий дар, але ми зобов’язані прожити його гідно. «Єдине, що таки нам належить у цьому житті – це час». (Б. Д.)
«Безмір часу потрібний, щоб збагнути тайну словотвору, його живу світо¬творчу амплітуду», – пише відомий письменник Богдан Чепурко.
Дивуюся, захоплююся цією книгою, де голос автора тісно переплітається з голосом героя книги, що одухотворює текст. Богдан Дячишин заводить нас на ниву творчості Андрія Содомори з надією показати найголовніше, прагнучи навернути читача на правдиву стежку пізнання, бажаючи заставити кожного «бодай спробувати осмислити вічно живі істини Святого Письма… але для цього потрібно докладати великих зусиль». Автор талановито відкриває правду кожного слова Андрія Содомори з великою довірою до нього й вірою в абсолют добра.
Працю Богдана Дячишина по праву можна назвати просвітницькою, бо автор невтомно намагається навернути людину до книжки. «Дозвілля без книжки – смерть, гробівець для живої людини» (Сенека).
У книжці багато афористичних висловів, у ній переплітаються думки мислителів, що відкривають шлях до вдосконалення і гармонії душі. Розпові-даючи про творчість свого героя, письменник відзначає «Поет розмовляє з читачем, із природою, з тими, кого вже немає серед нас, зі своєю пам’яттю, з любою йому античністю; вслухається у мову дощу і шурхіт листя, веде душевні розмови зі Львовом; блукає замжиченими вуличками рідного міста, наснажу¬ється ним…».
Богдан Дячишин вміло розкриває неповторний поетичний та неперевер¬шений прозовий світ Андрія Содомори, спираючись на тексти письменника, цитуючи їх «бо лише подих Слова, його аура, несе найдорожчу для людини інформацію – почуттєву». «Праця Андрія Содомори дарує уважникам знову перечитати теплі сліди людських поколінь, перекладені мовою українського буття…» (Б.Д.).
Пишучи про книжку «Сльози речей» Богдан Дячишин зазначає, що у цій книжці кожне слово, речення дихають життям, заохочують до читання серцем, відкривають завісу життя, якого ми не зауважуємо; не споглядаємо незбагнен¬них порухів живого, хоча й мовчазного світу, який промовляє лише сльозою пам’яті і делікатно стукає до нашого серця.
Розгорнувши перед нами книжку Андрія Содомори «Шевченків садок і Франкове поле. Спроба прочитання», автор вводить нас у сад вічних цінностей геніїв рідного Слова, залюблених до безмежності в український світ з його ностальгією і пам’яттю, болями та нескореністю духу. Вказуючи на мандрівку Андрія Содомори рядками «Садка вишневого…» Богдан Дячишин наближує читача до тих часопросторів, у яких працювали геній Шевченка і геній Содомори, сприймаючи серцем «почуттєву інформацію», одкровення, сповнене гармонії і краси.
Перечитуючи «Крихти живого часу…» переконливо стверджую, що серце автора переповнене великою любов’ю до живого Слова та щирим прагненням донести читачам неперевершені твори корифея української літератури Андрія Содомори.

Ольга Яворська,
Львівщина

image

Leave a Reply

Your email address will not be published.