Пам’яті Петра Сороки

Полини… Полини… Полини…

… Ця сльоза і Молитва – на спомин…

Світ червневий зелений поник…

І перо без поета холоне…

 

Полини… Полини… Полини…

Як в дитинстві, схилились до серця

Він лежить – Милосердний… Сумний

Тільки серденько в грудях не б’ється

 

Полини… Полини… Полини…

Вкрили змучене, стомлене тіло…

Пом’яни… Пом’яни… Пом’яни,

ХРИСТЕ! БОЖЕ! Прости і помилуй.

 

Там, де вже ані болю, ні сліз…

Де журитись, страждат не треба…

Плаче Небо дощами… І ліс

Петриківський… О, як нам без ТЕБЕ?!!

 

Полини… Полини… Полини…

Гіркота… Гіркота полинова…

*        *        *

 

Дозволь покликати Тебе тихенько: Брате…

Людино Добра!.. Друже мій… Прости…

Болять душа і серце болем втрати…

Лишились книги… Ніжність… І листи…

 

Симфонія звучить… Звучить для Тебе…

В печалі – кожне дерево, пташа…

Небесною стає… іде до Неба

Та, що була зеленою, душа…

 

Зеленою і диво-золотою…

(О, золоті рядочки з-під пера!..)

Осяяна прекрасною метою,

Творила світ гармонії й Добра.

 

Зустрінемося сплакані і чисті…

Сестра Твоя – нічого не втаю…

Невинні… Безборонні, як в дитинстві…

Зустрінемось… Обнімемось в Раю!..

 

 

Надія Кметюк

Надія Кметюк

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.