Для потвердження своїх висновків щодо оригінального перекладу Святого Письма митрополитом Іларіоном у векторі лексики я обмежився соборними посланнями святих апостолів Петра й Івана.

Призабуті на сьогодні слова, метафоричні образні конструкції, багаті фразеологічні конструкції, злагодженість у чергуванні голосних і приголосних – ось ці та багато інших моментів привертають до себе увагу мовознавців.
Наприклад, зберігаючи мову оригіналу, професор Іван Огієнко професійно компонує за допомогою метафори неповторні картини, зокрема, притчі: «Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа», «жадайте щирого духовного молока», «приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного», «Діточки, любімо не словом, ані язиком», «Називаючи себе мудрими, вони потуманіли», «в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!», «Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку».
Рясніє Святе Письмо розмовно народними афоризмами: «Вертається пес до своєї блювотини», «Помита свиня йде валятися в калюжу».
Для підкреслення якоїсь важливої риси чи думки бачимо цілий каскад одно семантичних лексем: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі», «Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв», «обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві».
Перекладач достеменно розрізняє тонкі семантичні нюанси подібних слів: «Благаю вас, любі, як приходьків і подорожніх». Тішать очі та вухо залучені в тексті архаїчні та діалектні форми: «спочутливі, доморядники, ворохобник, погибель, загибель, глузії, чули були, дбання, туманіти».
Іван Огієнко, як бачимо, своїм перекладом створив сад нев’янучої, запашної, барвистої, милозвучної мови. Такими ж рисами характеризуються морфологічні та синтаксичні форми. Як на мене, переклад Нового Заповіту і Книги Псалмів професора Івана Огієнка є, безумовно, найліпшим серед багатьох українських перекладів.

Зиновій Бичко, філолог

2 Responses

  1. Богдан Дячишин

    836 праць з мови і літератури, а скільки загубилося. Були часи.
    Я з 1984 року читаю тільки переклад Івана Огієнка і вважаю, що це вершина перекладацькоі майстерності. Викладач УКУ Ростислав Паранько стверджує, що перекладачеві важливо добре знати рідну мову, бо для інших мов є словники. Слушна думка і Огієнко підтвердив її своєю працею. Читаю, звіряв тексти і інших перекладачів, але це не те… Не сприймає моє серце інших перекладів.

    Відповіcти

Leave a Reply

Your email address will not be published.