Крупка Віктор. СОН ЦЕ. Поезія / – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2021. – 216 с.

Нова поетична збірка Віктора Крупки «СОН ЦЕ» (літературний редактор – Анатолій Кичинський) – своєрідний календар сонячних емоцій, мінливість яких обумовлена змінами пір року, настроєвих резонаторів найзначиміших колізій у мікрокосмі і, відповідно, соціальному житті ліричного героя. Щодо омоформічної назви книги, то, як зазначено в анотації, у жодному з віршів  с о н ц е  не набуває домінантного звучання, ознак лейтмотиву, однак має потужний синергетичний вплив, постає перед читачем як художня деталь, метафора, символ, а ще – як в і р а,  н а д і я  і  л ю б о в.

І справді, поезія Крупки всуціль наповнена сонячним промінням, пройнята світлою енергетикою, імпровізацією почуттів, які, здається, переливаються аж за край широкої душі автора. Бо «хіба можна не усміхатись, / коли зустрічаєш сонце, / коли торкаєшся його дланню, дитинством, / теплим дощем?!» («зустрічатиму»).

Власне, уся книга – це своєрідні нервові сплетіння живого організму, тонкі струни надчутливого музичного інструмента, здатні зазвучати у руках вдумливого, чуттєвого читача. Тут майже не віднайти віршів у класичному сенсі, немає просто заримованих рядків, хай і технічно грамотних (графоманів і так вистачає!), а головне, – немає наслідування. Це помітив і відомий літературознавець Михайло Жилін у своїх «Антистрофах до збірки», який зауважив: «Щойно спійманий натяк на якийсь об’єкт дійсності, що намагається змусити нашу уяву витворити певний ланцюжок асоціацій, майже миттєво губиться в метафоричному плетиві». Як на мене, саме оця відсутність чіткого сюжету того чи іншого вірша і надає йому поетичної експресії, тієї чи іншої інтонації, невловимого ритму. Це – пряме заглиблення у самісіньку душу читача, без будь-яких поверхневих надрізів на тілі. Тому то так важко, з першого погляду, осягнути цю медитивну, філософську лірику. Бо маємо справу з внутрішніми переживаннями і саморефлексією, де не так важливі смисли слів, як емоції.

Книга рясніє цікавими поетичними образами, свіжими, іноді несподіваними метафорами, порівняннями. У поета «сідала мрія на причілки снів», «сон цей зійшов / з сонця, що зветься  л ю б о в…», «солив, як рибу, душу», «з космосу хрести виглядають / земними ключами», «у вузлики вростає квітка сонця вечорова», «за зарічком в туман впряглися коні», «дерева мовчки / переходять ніч убрід…», «зими оці не прожиті – лише прочуті», «от і спечено вже картоплю, / на вуглинах ще жевріє літо»…

Для Віктора Крупки «слово промовити, як розділити хліб». У ньому він щирий, без фальші, одверто говорить про свої думки і переконання, як от:

«у мене табу на повернення і на втечі

кола намотую, знову намотую кола.

це не прикольно, ніскілечки не прикольно –

бути не хочу більш нічиїм предтечею»

                                       («до істин»).

Автор досконало володіє усім арсеналом художніх засобів, системою віршування, користуючись різноманітними поетичними формами. У книзі особливо зворушливі ті місця, де йдеться про отчий дім, батька і неньку, про спогади, пов’язані із дитинством:

«ми забрели у смуток цього ранку –

у ранку цього смуток забрели.

були нічні ще, всілися на ганку

і допивали залишки імли.

ще не дозріли, трішки проясніли,

як нитка й голка, як цямрина дня,

не досягли до сповідання тіла,

ще ніч текла… ставала, як зерня.

і цього ранку смуток нам у руку –

у руку нам – і сонце – як з душі –

прозріла хата –

в ній – стара зозулька –

та вічне й повсякденне –

що й по чім…»

                              («що й почім»).

Не менш зворушлива лірика, у якій возвеличуються почуття до жінки, часто-густо з гірчинкою кави або ж з присмаком осінньої пори:

«кавова жінка належала ще дощам

в затишній кав’ярні

у самому центрі Вінниці»

                              (кавова жінка»).

Або:

«ти повертаєшся у лоно

осені,

у глибину горішніх розмислів…

Моне чекає тебе ще й досі,

усе напише, що не попросиш,

осіння жінко!

предивна, перша

від айстр-подихів – і аж до обріїв –

у відчуття снаги лелечої –

у перевесло театрів долі

десь поза осінню

скороминущою,

коли літа

все ще пір’їнами

лягають знадливо у світлу душу

й принадно кличуть

осінню жінку»

(«осіння жінка»).

Поет майстерно володіє лексичним матеріалом, жонглює, здавалося б, простими словами, які згодом набувають особливого емоційного звучання:

  • кричиш?
  • кричу, але ніхто не чує.

байдужий день і тиша… й та байдужа,

собі лишень сказати правду мушу,

що завчасу на десять шепотів ущух.

  • кричиш?
  • мовчу… мовчу, а ти кричиш

(«мовчиш»).

Деякі поетичні сентенції В. Крупки сміливо претендують на крилаті вислови. Лише вдумайтеся: «тебе робить гарячим прийдешній сніг, холодним – чужа жорстокість», або «написані листи – уже не наші. їх світ забрав. вони йому потрібніші».

Здається, про що б не писав поет, у всьому є просвітлена поезія. Поліфонія мотивів свідчить про неоднозначність ліричного «я», про постійні шукання у межах необароко і сентиментальності.

«переорано рай

осінніми небесами,

неспійманою рибою,

невипитим молоком,

напівсхованим словом…

ми чуємося крізь відстані,

бо однієї крови-подиху.

кожен із нас мріє

про своє окремішнє небо,

але коли повертаємося

і починає зеленіти оранка –

нам достатньо отого прадавнього

перелогу,

де одне-єдине на усіх –

небо…»

(«небо»).

Либонь, немає жодної теми, жодного слова, непідвладного авторові. Цілком справедливо зауважив якось відомий поет та журналіст Петро Перебийніс: «Заглиблений – ось найпереконливіша, найповніша ознака поетичного таланту Віктора Крупки. Заглиблений у живу природу, у небо і планету. А водночас – до кожної жилочки, стеблиночки, травиночки – наш, подільський, український». Поет не зрадив цій любови до природи і в новій збірці:

«не руш мене

я дихаю, живу у цьому космосі

кущем, травою, деревом і щирою весною»

(«не руш»).

До всього цього можна додати: нова книга Віктора Крупки «СОН ЦЕ» – серйозна заявка на вишукану поетичну естетику у сучасній українській літературі, своєрідне перевесло двох поетичних систем – модернізму і постмодернізму, непересічне явище означених художніх практик.

Михайло ЖАЙВОРОН

 

02.04.2021

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.