Багатьом на Косівщині відоме ім’я Зеновія Библюка. Навіть  якщо особисто з ним не  знайомі, то чули, бачили, зустрічались, знають про нього. Це людина, яка закохана у рідне  містечко  над Рибницею – Косів не просто  родинною пам’яттю і любов’ю, а всім своїм життєвим кредом. В його серці  завжди горить вогник любові до місць, де народився, вчився, протоптав знайомі стежки, купався і ловив рибу в Рибниці, збирав трави, ягоди, гриби в лісах. Саме звідси виніс  закоханість у красу природи, тут набув  найвищих людських чеснот – порядності, чесності, гідності, патріотизму, великої любові до праці, відповідальності  за все зроблене і сказане.

Зеновій Іванович  — громадський активіст, патріот, якому небайдужа доля свого міста і України. Він завжди був і залишається активним учасником відродження всього українського в районі та державі загалом. 

Незабаром доля Зеновія Библюка перегорне 90-ту сторінку на його житейському календарі. Він прожив і бачив немало на своєму віку: успіхи і невдачі, радість і  смуток, босоноге дитинство, непросте навчання в школі, інституті, важкі часи свого зростання —  війну, голодомор, утиски  та переслідування, безпідставні звинувачування. Але його багатство —  не лише прожиті літа, а й досвід, знання, уміння, мудрість.

Незважаючи на поважний вік, він  залишається енергійним,  життєрадіс-ним,  відповідальним. Зеновій Іванович не пе­рестає цікавитися політичним і громадським життям нашої держави.

З.Библюка  завжди можна побачити на різних заходах – Шевченківських вечорах, читаннях, круглих столах,  на персональних і групових виставках мистців, відкриттях пам’ятників і пропам’ятних плит, зустрічах та  презентаціях книг літераторів, краєзнавців, мистецтвознавців.

Вагоме значення у формуванні його особистості відіграла книга, яка стала постійним супутником усього довгого життя. У його приватній книгозбірні — більше трьох тисяч видань:  художніх, краєзнавчих, енциклопедичних, наукових, довідкових і дитячих, а сам Зеновій Библюк щорічно прочитує 100 книг. 

Недаремно Василь Левицький, завідувач Білоославським музеєм Марійки Підгірянки,  присвятив йому свою  статтю «Окрилений книгою: гуцул з Косова, який прочитує в рік 100 книг», яка опублікована в газеті «Гуцульський край»  (2021. — №21. — С.9), та «Гуцульському калєндарі 2024».

Щиро  вболіваючи за державну незалежність, за українську мову та  культуру, за українську книжку, він активно розповсюджує її вже багато років разом з іншими друкованими виданнями —львівськими часописами «Ґражда» і «Ґрегіт», верховинськими — «Гуцульський калєндар» і «Гуцульщина».

Зеновій Библюк  народився 15 лютого 1934 року в місті Косові. Виростав і виховувався  в робітничій сім’ї  Івана і Катерини (з дому  Лисанюк) Библюків.  Закінчив Косівську середню школу,  Станіславський  державний медичний інститут (1952-1958 рр.).

Трудову діяльність Зеновій Іванович розпочав в селі Брустурах Косівського району (1958-1961). Початки роботи завідувача сільської дільничною лікарнею були не з легких: це робота сільського народного лікаря удень і вночі, без вихідних і свят. Майже щодня потрібно було виїжджати на виклики або йти пішки, куди каретою невідкладної медичної допомоги не під’їдеш. Робота, робота, практично без допомоги районної лікарні, бо віддаленість давалася взнаки.  Та  молодий 24-річний лікар прикладав чимало зусиль до організації лікувального процесу та надання медичної допомоги мешканцям  села, не шкодував старань, доброти душі і серця, бо перемагало  бажання трудитись, віддавати хворим свої міцні професійні знання, робити людям добро.

Через три роки після такого «гарту» в глибинці, 50 років праці в Косівській районної лікарні —  на посаді лікаря-лаборанта (1961-1963 рр.),   заступника головного лікаря Косівської ЦРЛ з медичного забезпечення Косівського району (1963-1982рр.), лікаря-методиста (1982-2011рр.).

Всього було на його життєвому і професійному шляху за ці довгі роки роботи. Змінювались керівники, дули різні політичні «вітри», навіть через звинувачення у націоналістичній пропаганді  і за вказівкою КДБ у 1982 році  був звільнений з посади,  але він завжди сумлінно, ретельно виконував свою роботу.

З.Библюка — ініціатор створення в лікарні організаційно-методичного кабінету, в якому  щотижня працювали районні спеціалісти, запровадження  школи передового досвіду роботи  на базах Рожнівської дільничої лікарні, фельдшерсько-акушерських пунктів сіл Кобаків, Смодної, Уторопів, Лючі.

Він активно застосовував нові  методи і форми аналізу діяльності медичних установ, займався вирішенням питань будівництва приміщення центральної районної лікарні та ФАПів сіл Старого Косова, Вербовця, Смодної  та Микитинців.  Завдяки його зусиллям на базі оргметодкабінету проводились заняття із заступниками головних лікарів з медичного обслуговування області. За сумлінну працю Зеновій Библюк нагороджений нагрудними знаками «Відмінник охорони здоров’я», «Відмінник санітарної оборони», «Організатор охорони здоров’я першої категорії».

Зеновій Іванович —  організатор  осередку Українського Лікарського Това-риства в Косівській центральній лікарні та його секретар протягом 7 років, учасник1-го  Європейського конгресу Українських Лікарських Товариств (Івано-Франківськ, 1991), VIII-го та X-го конгресів СФУЛТ (2000, 2004), VIII-го конгресу ВУЛТ (2005). Друкувався в газеті  «Колега».

Завдяки добрій пам’яті та аналітичному складу розуму цей поважний літами архіваріус жваво цікавиться суспільно-політичним життям України і світу, його пам’ять зберігає неоціненні факти з минулого, історії з біографій  видатних особистостей. З ним можна розмовляти годинами, і хоч слух інколи дещо підводить  його, та за захопливою бесідою цього не помічається.

Багато  фактів з минулого можемо знайти на сторінках упорядкованих ним книг.  Наприклад, у  книжці «Біль нашої пам’яті» про репресовані сім’ї родичів, які майже 50 років вважалися «ворогами народу».  Тут натрапляємо на  немало сторінок, які  торкаються сім’ї Библюків, як ось:

 «… Те лихоліття страшною смертельною  косою зачепила родину Зеновія Библюка. У татової сестри Юлії радянська влада заарештувала синів Михайла і Степана. Тільки після проголошення  самостійності  України  вдалося виявити, що військовий трибунал засудив їх до розстрілу. Таких випадків у книзі наведено немало. Це реальна гірка правда», констатуєЗ.Библюк.

Зеновій Библюк — багатолітній член правління Косівської районної організації товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, учасник народної хорової капели «Гуцульщина» та просвітянського  чоловічого народного хору «Гомін», церковного хору в церкві святого Василія Великого, член правління кредитної спілки «Косівська», учасник літературних презентацій, наукових конференцій, різноманітних акцій і «круглих» столів.

Клуб інтелігенції ім. І.Пелипейка, який діє 18 років під  його керівництвом,   здійснює важливу роботу: організовує зустрічі з письменниками, тематичні заходи  на відзначення пам’ятних дат української історії та культури, вирішує різноманітні питання увіковічення пам’яті визначних людей нашого краю —  спорудження меморіальних дощок, догляд за могилами, а також проводить  виїзні засідання та поїздки  визначними місцями нашого краю, цим самим вшановує пам’ять людей, які принесли славу нашій гуцульській землі і залишили після себе неоціненні скарби і славу.

Усі  зроблені ним справи, зібрані колекції, написані статті щедро засіяли його життєвий шлях.  Зеновій Іванович — упорядник шести книг, зокрема: «Вони прославили Косівщину»; «Возвеличені талантом»; «Косівській центральній районній лікарні — 100 років»; «Ігор Пелипейко: штрихи до портрета»; «Окрилена піснею»; згадуваної вже збірки «Біль нашої пам’яті».

Майже готовий до друку довідник «100 відомих родин Косова».

Меморіальні дошки видатним косів’янам Мирославу Процюку, Михайлові Куриленку, о. Михайлові Могильняку, Михайлові  Лозі, Йосафату Кобринсь-кому та іншим встановлені за ініціативою З.Библюка, кошти на які зібрано серед свідомих громадян Косова.

На роботі та в сім’ї Зеновій Іванович завжди врівноважений, енергійний, надзвичайно пунктуальний. з добрими очима і усмішкою. І ніколи він не скаржився на зайнятість чи втому. Окрім  всього, він є  чуйним  чоловіком, люблячим  батьком,  дідусем і прадідусем.

Він  — приклад того, як треба створювати й любити сімейний затишок, як з привітністю й повагою ставитись до рідних, знайомих і зовсім  не знайомих  людей.

15 лютого  Зеновій Іванович зустріне свій високий ювілей.

 А ріка життя пливе, пливе. Із зими — у весну, із  літа — в  з осінь.

 Шановний Зеновію Івановичу,  а ви і надалі знаходьте себе у її бистрій чи спокійній течії.

Хай завжди буде благословенна добром і миром, простелена щасливою долею Ваша, Зеновію Івановичу, життєва дорога. І не старість, а силу Вам роки дають!

Тож хочеться побажати шановному ювілярові енергії та  творчої наснаги у праці, довгих років життя у родинному колі, серед добрих людей і вірних друзів.

Хай Бог продовжить Вам літа — у силі, здоров’ї, мудрості та повазі всіх, хто знає і шанує Вас!        

Від імені членів Клубу

Марія ПОРОХ,

членкиня  Клубу інтелігенції

ім. І.Пелипейка

та Косівського  РО «Просвіта.

Світлини авторки.

***

Свої сердечні побажання та щирі зичення Божої ласки й неустанної небесної опіки долучають вельмишановному ювілярові Зеновію Івановичу Библюку громадські організації, установи та творчі спілки, зокрема:

Косівська первинна організація Національної спілки письменників України;

Косівська регіональна організація Національної спілки художників України;

Косівська районна організація ВУТ «Просвіта»;

Видавництво «Писаний Камінь»;

Літературно-краєзнавчий Музей Марійки Підгірянки в Білих Ославах.

Многая і благая літ!

З роси і води Вам, дорогий Зеновію Івановичу!

Leave a Reply

Your email address will not be published.