Свiдомiсть виявляється через думку. Без думки свiдомiсть не iснує. Ми говоримо: свiдомiсть – подоба Отця, а думка – подоба Сина. Сив прийшов i оголошує вам Отця. Icyc говорить: «Я – дорога, правда i життя … Хто бачить Мене, той бачить Отця. Я й Отець – одне».

Те, що ми говоримо, свiдчить про нашу мудрiсть, свiдомiсть. Я виражаю свою свiдомiсть як свiй пережитий досвiд, через свої слова. Коли я щось розповiдаю, я свiдомий цього. Свiдомiсть не може бути виражена без думки, а думка – без свiдомостi. Свiдомiсть контролює думки. Значить, свiдомiсть – це подоба Отця-Вседержителя. Вона тримає думки, стан як пережиття мого внутрiшнього буття. Отже, думка належить до внутрiшнього життя внутрішньої людини.
Я виражаю свою свiдомiсть як свiй пережитий досвiд через свої слова. Бог дає людинi заповiдi, Євангельськi заповiдi, одна з яких – «Возлюби Бога Bciм серцем, Bciмa силами своїми, Bciмa думками своїми … ». Йдеться про те, щоби любити Бога не тiльки вчинками та словами, але також і думкою не згрiшити.
На жаль, трапляється в життi, що поштовхом до добрих слiв та вчинкiв у деяких людей служать зовсiм не добрi думки, а лицемiрство, користь, заздрiсть, бажання отримати якусь винагороду чи повагу корисних людей. Ось чому в заповiдi наголошуеться важливiсть чистої думки (щоб думкою не згрiшити!).
Чистi думки – найвiрнiший показник чистого серця. Отже, все задля Бога: i думки, i почуття,і слова,і вчинки!!!
Як ти думаеш – такий твiй настрiй! 3аповiдь дана, по-перше, твоїй думцi та твоїй свiдомостi. Ми ж заповiдь бiльшe сприймаємо як слова та вчинки: щоб когось не образити, комусь погане слово не сказати, не вчинити щось недобре … Але вчинок без думки – це безумний вчинок. Саме думки зв’язують свiдомiсть iз вчинками. Людина мусить постiйно тримати в собi зв’язок мiж серцем i вчинками. Цим зв’язком i має бути думка. Не вчинок, а думка!
Слово – це теж думка, i коли ця думка є вираженням звуку, то вона вже стає матерiєю слова. Але слово, яке ми говоримо, частiше розраховано на людей. Ми говоримо тiльки задля того, щоби люди нас любили. А от думка людей не торкаеться. Я собi в головi роблю, що сам хочу: якщо i з’їдаю себе, то сам себе з’їдаю i нікому зла не роблю. Слово повинно служити для добра iншого. Але ми часто говоримо слова, не думаючи. Часто нашi слова йдуть не вiд свiдомостi: вони бiльше пов’язанi з тiлом та iнстинктом.
Потрiбно виховувати нашу свiдомiсть так, щоб вона слiдкувала за нашими думками, бо думки ближчi до душi як будуючий чи руйнуючий елемент нашого буття. Свiдомiсть – це подоба Отця, i думка має сходити вiд свiдомостi. Якщо думка сходить вiд свiдомостi, то ця думка є моя, а не навiяна мені зовнi. Частiше ж буває – i я побачив ситуацiю – i вже не свiдомiсть стала причиною думки, а ситуацiя. Виходить, я вже живу не своїм розумом, не своїми думками, а думками, якi йдуть вiд іншої людини, вiд обставин, вiд роботи, а я навiть до ума їх не доводжу.
Моя думка може зробити моє серце лагiдним («блаженнi лагiднi»), чистим («блаженнi чистi серцем») або нечистим. 3можу я бути лагiдним, чистим серцем або не зможу, залежить вiд того, як я думаю. Отже, тріада – свідомість, думка, слово – щомиті мусить бути світлою і чистою. Як ранкова роса.

Зиновій Бичко, НСЖУ

One Response

  1. Богдан Дячишин

    А як Вам такі думки?
    Слово рідної мови дає плід, «що в ньому насіння» (Буття 1:11). Слова-насінини плодоносять, засівають людське єство вірою, надією, любов’ю, коханням, добром, наснагою до праці: «Лише завдяки мові людина змогла піднятися до вершин наукової творчості, бо тільки мова є засобом утворення понять і суджень, без яких неможлива жодна наука, інтелектуальна діяльність загалом» (Олександр Потебня. В кн. І. С. Захари, «Українська філософія»).