У житті кожної людини є свій учитель. Першим прикладом для життя, першим наставником і вчителем для будь-якої людини є його батьки, але виховання дитини продовжується в школі, бо тут ми набуваємо перший досвід перебування в суспільстві, педагоги дають перші й дуже важливі знання, допомагають вступити в доросле життя, навчають любові до Батьківщини, до рідної мови, до ближніх, вкладають моральні поняття в наші душі.
Тому сьогодні я поведу розмову про — Ольгу Іванівну Сав’юк (Курищук), педагогиню-організаторку Стопчатівського ліцею, з якою мені вдалося поспілкуватися незадовго до її славного ювілею. Усе найкраще: щедрість і чуйність серця, багатий 57-річний досвід — віддала вона учням та освіті. За довголітню сумлінну працю, педагогічно-виховну роботу неодноразово нагороджувалась грамотами та подяками управління освіти, грамотою Міністерства освіти України, нагороджена знаком «Відмінник народної освіти», медаллю «За заслуги перед рідною землею». Її знають усі, шанує громада, до її порад завжди прислухаються.
Уперше довелося побачити цю миловидну жінку 28 листопада 2019 року в актовому залі Стопчатівського ліцею, де відбулася презентація книги «Поеми і притчі», виданої до 90-ї річниці від дня народження видатного українського поета, державного і політичного діяча, дипломата Дмитра Васильовича Павличка, організована Аделею Григорук — членкинею НСПУ, НСЖУ, письменницею, літературознавицею.
Наступні зустрічі у Косівській центральній міській бібліотеці на засіданнях Клубу інтелігенції ім.І.Пелипейка дали змогу ближче познайомитися з цією чудовою людиною, все життя якої базується на любові до дітей, мови, України.
Роки, роки… Вони так швидко спливають, мов гірські потоки, що несуть свої води у великі ріки. Немало прожито, побачено на своєму віку. Всяко було: бували успіхи і невдачі, радість і смуток. Часто спливає перед очима дитинство, навчання в школі, інституті. У Ольги Іванівни свої спогади і враження, які закарбувалися в пам’яті, а підсилюють їх дорогі серцю фотографії, бо нагадують все що пережито, що зроблено.
Ольга Іванівна Сав’юк (Курищук) народилася 1 січня 1946 року в селі Уторопах на Косівщині в селянській сім’ї Івана та Олени, де пройшло її дитинство та юність. Нелегким був її шлях. Зростала разом зі своїми старшими сестричками Ганнусею та Марією у сільській родині, де батькам довелося багато і важко працювати з юних літ, щоб вижити. Тато працював їздовим, мав свого коника — разом зі своїми батьками тримав сімейне вогнище. Мама працювала на колгоспних полях. Маючи своє господарство — землю, худобу, домашню птицю — батьки невтомно працювали, прищеплюючи своїм дітям любов не тільки до навчання, а й до землі, праці. Оля, згадуючи, розповідає, як допомагали брати картоплю, буряки, кукурудзу і навіть льон, було важко, але приємно, бо полегшували цим роботу мамі.
Навчалась в Уторопській восьмирічній школі. Цікаво було, подобались учителі. Мріяла і сама вивчитись на вчителя. Весь час уявляла, що викладає українську мову та літературу, хотіла наслідувати своїх учителів, які дали їй ґрунтовні знання. У вільний час та на пасовищах з друзями гралися «в школу».
У 1964 році закінчила Яблунівську середню школу і була скерована на роботу піонервожатою в Стопчатівську школу. Тут працювала, щоб заробити трудовий стаж для вступу в інститут, вірила в Бога, і знала, що Всевишній обов’язково допоможе в здійсненні її мрії. В 1975 році закінчила Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім.В.Стефаника.
Літа пливуть рікою і залишають тільки гарні спогади про колишніх педагогів, які відіграли велику роль у формуванні особистості та вплинули на її професійний розвиток. Їхня педагогічна майстерність, доброзичливість і мудре ставлення та любов до учнів допомогли Ользі Іванівні продовжити свою улюблену справу.
О.І.Сав’юк 57 років пропрацювала педагогинею-організаторкою в Стопчатівському ліцею (1964-2021). Вона уміла працювати з дітьми, була здібним організатором, не байдужою до дітей, колективу, громадського життя. Віддана своєму покликанню, вкладала у нього душу і серце, торувала нелегкий шлях з учнями, дбаючи про те, щоб вихованці не тільки здобували знання у школі, але й розвивали свої творчі уміння та навички, любили природу, суспільно корисну працю, свою мову, край та Україну.
З її допомогою проведено з учнями чимало різних заходів, серед яких — літературні та художньої самодіяльності, конкурси, КВК, зустрічі з видатними особистостями, відвідування кінотеатрів, драмтеатрів, музеїв, екскурсії у визначні міста, походи в ліс та гори, які залишилися яскравими спогадами.
Ольга Іванівна — дослідниця життєвого і творчого шляху Дмитра Павличка.
За роки її праці в закладі проводились заходи в знак шани Дмитра Павличка: кожного року у вересневі дні відвідували присілок Багадунку, де стоїть хата, в якій народився і провів дитячі роки Дмитро Васильович; щорічно 28 вересня у школі проводили свято «Наш Дмитро Павличко»; відвідували сестру Дмитра Васильовича Марію, яка мешкала в Стопчатові; були учасниками святкувань п’ятдесяти-, сімдесяти і вісімдесятирічного ювілеїв Дмитра Павличка у Народному домі; презентацій книг письменника.
Ольга Іванівна разом з письменницею Аделею Григорук оформили альбом зі світлинами та розповідями — фоторепортаж презентації книги Дмитра Павличка «Поеми та притчі», який був вручений йому особисто нею в його київській квартирі з нагоди 90-річного ювілею.
Кожна справа, за яку бралася Ольга Іванівна, приречена на успіх. Про це знали всі, й тому цінували і поважали її за невтомний педагогічний талант.
Здобуток Андрійчука Павла — переможця 8 районного Зльоту обдарованої молоді за роботу «Дмитро Павличко — наш земляк» (24.03.2013), конкурсу учнівської молоді «Шевченко та Прикарпаття», присвяченого 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка за глибоке дослідження «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка» (27.03.2014) — результат наполегливої і кропіткої роботи О.І.Сав’юк з учнем.
Педагогиня велику увагу приділяла духовному та національно-патріотичному вихованню учнів. Завдяки ретельній продуманості кожної хвилини організаторської роботи Ольги Сав’юк ліцеїсти встигали охоплювати величезну кількість різнопланової інформації. Через зустрічі вони здійснювали мандрівки в чарівний світ мистецтва Гуцульського краю, щедро засіяного поетами, митцями, лавреатами Національної премії ім. Т.Шевченка. А їх було чимало — зустрічі з Дмитром Павличком, Василем Рябим, Миколою Близнюком, Аделею Григорук, Василем Шкурганом — письменниками; Василем Глібчуком — журналістом; Антоном Григоруком — художником; Василем Звіздариком — композитором і співаком; Надією Никорович — заслуженою майстринею народної творчості України, керамікинею; Ганною Василащук — відомою майстринею художнього ткацтва, Шевченківською лавреаткою; Оксаною Затварською — заслуженою артисткою України; з акторами Коломийського драматичного театру та майстрами слова Коломийського народного театру поезії «Орфей».
Цікаві і змістовні екскурсії, організовані О.І.Сав’юк в Коломию, Надвірну, Івано-Франківськ, Львів, Київ, де відвідали багато визначних місць — це історія і пам’ять, зв’язок між минулим і теперішнім, багатство нашого народу, яке прийняли в свої серця юні вихованці. Ольга Іванівна висловлює щиру вдячність своїм випускникам Стопчатівського ліцею, які живуть і працюють в Києві, за чуйне ставлення до дітей в час відвідування столиці.
Краса рідного краю, неповторна природа, любов до свого рідного і дорого кожному серцю знайшли своє місце у душах вихованців після походів з Ольгою Іванівною у навколишні ліси, на озеро, вилазки гірськими плаями на вершини, Говерлу.
Ольга Іванівна згадує і пришкільний табір «Дзвіночок», де довгий час працювала начальницею. Чудові спогади лишилися від екскурсії «Золотим кільцем Прикарпаття», що пролягло через Стопчатів, Коломию, Яремчу, Ворохту, Верховину, Косів, Стопчатів. Яремчанський водоспад, підвісна дорога у Ворохті, церва Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні та зустріч з Романом Кумликом — заслуженим працівником культури України, знавцем гуцульського фольклору, засновником музею народних інструментів, до цих пір зринають у пам’яті.
Як педагогиня Ольга Іванівна відзначалася сумлінним і професійним виконанням своїх обов’язків. Її шанували як усі колеги, так і діти та їхні батьки. За її опіки за шкільної парти у життя вийшло багато випускників, які вдячні своїй вчительці за увагу і турботу. На серці в Ольги Іванівни легко і спокійно, бо її вихованці виросли гідними людьми. Гордиться ними, пишається, що її уроки пам’ятають.
Вже п’ять років дзвінок не кличе Ольгу Іванівну у класи, бо на заслуженому відпочинку, але щорічно її запрошують на свята Першовересня та останнього дзвоника, які для неї особливі і радісні, бо тут вона отримує добре і щире слово від вдячних своїх учнів.
Члени клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка вітають Вас, шановна Ольго Іванівно, з ювілеєм! Зичимо добра й благополуччя, доброго здоров’я, щастя, родинного тепла, віри в майбутнє і перемоги для нашої України. Божого благословення Вам на многії-многії літа!
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка
та РО «Просвіти».
Leave a Reply