Нарешті! Тандем літератора Погорецького і мецената Градового втішив нас незбагненним дарунком

Сталося: побачило світ тематичне число літературно-мистецького та громадсько-публіцистичного журналу «Золота Пектораль» цілковито з присвятою вітцівщині його головного редактора – Чорткову і околицям. Видання ждане, як вимріяне дитя. І так само сповите трепетно-щемливими Читати далі »

Сільський голова з Давидківців (Чортківщина) показав приклад патріотизму – добровільно зголосився до війська

Від часу скандальних подій у селі Давидківці, коли, як йшлося у попередній публікації, люди радикальними методами протестували проти мобілізації, минуло трохи більше тижня строку. Через декілька днів після цього дійства на ім’я Читати далі »

Воїни-«афганці» з Чорткова підтримали бойових побратимів з гурту «Долг»

Нещодавно, в Тернопільському Палаці культури «Березіль» ім. Леся Курбаса, під патронатом Тернопільської міської ради, відбувся звіт та концерт народного аматорського гурту воїнів-«афганців» «Долг». Як відомо, історія створення цього гурту починається ще з Читати далі »

День селища у Заводському (фото)

Наймолодший населений пункт на Тернопіллі смт. Заводське, що вдало розташоване на околиці м. Чорткова, вчора, 19 липня, відсвяткувало 34-річницю від свого Дня народження. Зорганізоване свято під керівництвом в.о. селищного голови Павлінської Л. Читати далі »

Андрій Будкевич. «Землю батьків поклав мені Бог на серце…».

“Іван Ілько збудував будинок не тільки для своєї родини, завдяки йому і синові Михайлу (відомий дизайнер, знавець мистецтва), по вулиці Кошицькій в Ужгороді, постала сучасна триповерхова споруда – «ГАЛЕРЕЯ ІЛЬКО». Величезна виставкова Читати далі »

 

Петро Стахів з Чорткова – людина легіону доброти

default.jpeg

Сьогодні тисячі українців митарствують у країнах Європи та Америки. Тема ця складна і болюча. Комусь з них пощастило, більшості – ні. За пристойний заробіток доводиться платити душевним спокоєм, ностальгією за рідним краєм, болісною тугою за милими серцю дітьми і батьківським домом. Не описати всі ті муки і випробування, які перенесли українці по чужих-чужаницях.

   Петро Іванович Стахів з Чорткова свою долю вибрав сам, і, здається, вона виявилася прихильною до нього. Одразу ж після закінчення навчання (1991) у Київському інженерно-будівельному інституті, ще на зорі української незалежності, поїхав працювати за кордон – у США. Це був надієсвітлий, розсипоясний 1992 рік, коли усім українцям марилося щасливе, сонячне життя у розквітті гордої калинової України. Та перегодом час вніс свої корективи – з простолюдних українців вибили усіляку хіть до життя жидомасони та ойчизняні олігархи і олігарчики.

   Вісім років Петро Стахів працював на Американському континенті не покладаючи рук, а вони й справді у нього золоті, не бояться ніякої робити. Та й навчання у інженерно-будівельному інституті пригодилося – працював тамички на будівництві ріжних споруд, виконував складні будівельні роботи. Своїми успіхами він не любить хвалитися, а ще не любить посипати привселюдно голову попелом, зрізувати/пошивати журбини чи освітлілості з сутності свого буття. Після закордонних мандрів одразу зайнявся підприємницькою діяльністю. А в 2004 році створив ТзОВ «Градбуд – ПЛ», яке спеціалізується на будівництві багатоквартирних будинків. Став директором вже тепер добре відомої будівельної фірми. Як гриби після дощу виростають багатоповерхівки в Чорткові, інших обласних містах, побудовані «Градбудом». Замовники хвалять роботу градбудівських будівельників і оцінки виставляють високі за якість виконаних робіт.

   Якось мимоволі запитав я в Петра Івановича: «Чому нарекли ви свою фірму «Градбудом»? На що він мені не без щему у серці відповів: «Слово «град» зі словянської  означає  місто. Воно й тепер в сучасній літературі широко вживане – княжий град, Божий град тощо».

Духовно багата людина сумлінніша, й працює краще. Бо коло її інтересів, зацікавлень ширше за буденні клопоти, повсякденну рутину. Петру Стахову небайдужа доля нашого міста, хоч народився в селі Міжгір’я Борщівського району. У Більче-Золотому закінчив середню школу.

   Материнської науки Петро Стахів не забував ні хлопцем, ні дорослим. Її секрет криється у Божій любові, милосерді, душевній чистоті. Мабуть, тому й займається він по змозі ще й меценацтвом. Але хіба можна усім сьогодні допомогти…

   Петро Страхів людина напрочуд добра і скромна. Живе гідно, зберігаючи й примножуючи кращі духовні набутки рідного краю, хоч час від часу провідує і Американський континент. Там живуть приятелі, син навчається. Нині Петро Іванович разом з дружиною Іриною, яка працює економістом у фірмі, заснованій чоловіком виховують-викохують двох донечок. Тішаться ними, покладають великі надії.

   Має Петро Стахів від першого шлюбу двох синів-соколів: молодший син Андрій навчається в Нью-Йорку (США), старший Петро здобуває освіту В Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на юридичному факультеті.

  Що не кажіть, але ще є серед нас люди, спілкування з якими озорює душу дивним світлом, і вже не можеш позбутися відчуття отого нового, осяяного Божим промінням людського життя. Саме таким і є Петро Іванович Стахів з Чорткова – людина легіону доброти.

                                                                       Володимир Погорецький.

Розповісти

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Підтвердіть, що Ви не бот - виберіть чоловічка з піднятою рукою:

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.