Владика Дмитро відвідав храми Чортківського деканату, де разом з вірними молився біля плащаниць (фото)

Традиційно, 10 квітня у Страсну Пятницю, Владика Дмитро (Григорак) відвідав храми Чортківського деканату для молитви разом з вірними біля плащаниць. Єпископ не тільки молився, але також спілкувався зі священиками та вірними, які Читати далі »

У «Чортківському ВПУ» відбувся мистецький захід «Герої не вмирають!» (фото; відео)

Цими днями відбувся щорічний традиційний звіт колективів художньої самодіяльності державного навчального закладу «Чортківське вище професійне училище». Цьогоріч він проходив під гаслом «Герої не вмирають!». Свої таланти демонстрували учасники хорового колективу “Юний цвіт” Читати далі »

Підполковник Равіль Гафаров: «Справжній чоловік має достойно перенести тяготи військової служби»

Мій співрозмовник Равіль Гафаров, заступник військового комісара – начальник відділення комплектування Чортківського об’єднаного міського військового комісаріату, народився у Челябінській області (Росія). Проте доля розпорядилася так, що більшу частину свого життя (30 років) Читати далі »

“І ллється в слово Божа сила” (творча зустріч з Валентиною Семеняк-Штангей)

“І ллється в слово Божа сила” – під такою назвою в музеї Б.Лепкого м. Бережани пройшла творча зустріч із відомою в краї письменницею, журналісткою, фотохудожницею Валентиною Семеняк-Штангей (м. Тернопіль). Присутні на заході Читати далі »

Євген Баран. Наболіле… (критичні рефлексії)

“Живемо у цивілізованому світі. Цивілізованому? Так, казав колись Франко, що графоманія є живильним ґрунтом літератури чи щось приблизне казав. Від цього „живильного ґрунту“ інколи вовком вити хочеться. Ще півбіди, коли людина щось Читати далі »

 

Петро Стахів з Чорткова – людина легіону доброти

default.jpeg

Сьогодні тисячі українців митарствують у країнах Європи та Америки. Тема ця складна і болюча. Комусь з них пощастило, більшості – ні. За пристойний заробіток доводиться платити душевним спокоєм, ностальгією за рідним краєм, болісною тугою за милими серцю дітьми і батьківським домом. Не описати всі ті муки і випробування, які перенесли українці по чужих-чужаницях.

   Петро Іванович Стахів з Чорткова свою долю вибрав сам, і, здається, вона виявилася прихильною до нього. Одразу ж після закінчення навчання (1991) у Київському інженерно-будівельному інституті, ще на зорі української незалежності, поїхав працювати за кордон – у США. Це був надієсвітлий, розсипоясний 1992 рік, коли усім українцям марилося щасливе, сонячне життя у розквітті гордої калинової України. Та перегодом час вніс свої корективи – з простолюдних українців вибили усіляку хіть до життя жидомасони та ойчизняні олігархи і олігарчики.

   Вісім років Петро Стахів працював на Американському континенті не покладаючи рук, а вони й справді у нього золоті, не бояться ніякої робити. Та й навчання у інженерно-будівельному інституті пригодилося – працював тамички на будівництві ріжних споруд, виконував складні будівельні роботи. Своїми успіхами він не любить хвалитися, а ще не любить посипати привселюдно голову попелом, зрізувати/пошивати журбини чи освітлілості з сутності свого буття. Після закордонних мандрів одразу зайнявся підприємницькою діяльністю. А в 2004 році створив ТзОВ «Градбуд – ПЛ», яке спеціалізується на будівництві багатоквартирних будинків. Став директором вже тепер добре відомої будівельної фірми. Як гриби після дощу виростають багатоповерхівки в Чорткові, інших обласних містах, побудовані «Градбудом». Замовники хвалять роботу градбудівських будівельників і оцінки виставляють високі за якість виконаних робіт.

   Якось мимоволі запитав я в Петра Івановича: «Чому нарекли ви свою фірму «Градбудом»? На що він мені не без щему у серці відповів: «Слово «град» зі словянської  означає  місто. Воно й тепер в сучасній літературі широко вживане – княжий град, Божий град тощо».

Духовно багата людина сумлінніша, й працює краще. Бо коло її інтересів, зацікавлень ширше за буденні клопоти, повсякденну рутину. Петру Стахову небайдужа доля нашого міста, хоч народився в селі Міжгір’я Борщівського району. У Більче-Золотому закінчив середню школу.

   Материнської науки Петро Стахів не забував ні хлопцем, ні дорослим. Її секрет криється у Божій любові, милосерді, душевній чистоті. Мабуть, тому й займається він по змозі ще й меценацтвом. Але хіба можна усім сьогодні допомогти…

   Петро Страхів людина напрочуд добра і скромна. Живе гідно, зберігаючи й примножуючи кращі духовні набутки рідного краю, хоч час від часу провідує і Американський континент. Там живуть приятелі, син навчається. Нині Петро Іванович разом з дружиною Іриною, яка працює економістом у фірмі, заснованій чоловіком виховують-викохують двох донечок. Тішаться ними, покладають великі надії.

   Має Петро Стахів від першого шлюбу двох синів-соколів: молодший син Андрій навчається в Нью-Йорку (США), старший Петро здобуває освіту В Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на юридичному факультеті.

  Що не кажіть, але ще є серед нас люди, спілкування з якими озорює душу дивним світлом, і вже не можеш позбутися відчуття отого нового, осяяного Божим промінням людського життя. Саме таким і є Петро Іванович Стахів з Чорткова – людина легіону доброти.

                                                                       Володимир Погорецький.

Розповісти

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Підтвердіть, що Ви не бот - виберіть чоловічка з піднятою рукою:

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.