Зоряна Лановик. Старе вино у нових бурдуках (розмисли над романом Василя Слапчука)

Ця війна проникала у нашу свідомість уже з дитсадка, де одна вихователька завжди ходила в траурі і хоч ніхто «про це» не говорив, – всі знали – «син… в Афганістані». Таких матерів Читати далі »

В Чоткові відбулася літературна зустріч «Поезія, обрамлена війною» (фото)

Минулої неділі у Центральній бібліотеці пройшла міжобласна літературна творча зустріч «Поезія, обрамлена війною». Захід був організований директором бібліотеки Оксаною Колівошко та поетом Ярославом Дзісяком, який разом з бібліотекарем Олександрою Наконечною, були ведучими Читати далі »

Юрій Роговий. Генетика по-нашому

Про дідів своїх – Кирила Луковича Рогового (1901-1944) і Тимофія Фокійовича Міхненка (1877-196?) чув більше, а бачив лише діда Тимофія, коли йому було за 80. Про бабусь частково згадував: з Марією Олексіївною Читати далі »

Літературна пригода над Дністром (фото)

У селі Долина відбувся  поетичний фестиваль “Дністровський каньйон” Упродовж двох вихідних днів Долина, що на Тлумаччині, стало своєрідною літературною Меккою: до мешканців  рельєфно неповторного  наддністрянського села приїхало  два десятка літераторів з усієї Читати далі »

Міс Українська Діаспора Соломія Крунь з Чорткова: “Я дочекаюсь тебе!” (Відео)

Міс Українська Діаспора Соломія Крунь стала героїнею відео-ролика, присвяченого українським військовим, у якому дівчина проводжає свого коханого на фронт, а згодом він повертається живий і з перемогою. Їх дві долі у цей важкий Читати далі »

 

Петро Стахів з Чорткова – людина легіону доброти

default.jpeg

Сьогодні тисячі українців митарствують у країнах Європи та Америки. Тема ця складна і болюча. Комусь з них пощастило, більшості – ні. За пристойний заробіток доводиться платити душевним спокоєм, ностальгією за рідним краєм, болісною тугою за милими серцю дітьми і батьківським домом. Не описати всі ті муки і випробування, які перенесли українці по чужих-чужаницях.

   Петро Іванович Стахів з Чорткова свою долю вибрав сам, і, здається, вона виявилася прихильною до нього. Одразу ж після закінчення навчання (1991) у Київському інженерно-будівельному інституті, ще на зорі української незалежності, поїхав працювати за кордон – у США. Це був надієсвітлий, розсипоясний 1992 рік, коли усім українцям марилося щасливе, сонячне життя у розквітті гордої калинової України. Та перегодом час вніс свої корективи – з простолюдних українців вибили усіляку хіть до життя жидомасони та ойчизняні олігархи і олігарчики.

   Вісім років Петро Стахів працював на Американському континенті не покладаючи рук, а вони й справді у нього золоті, не бояться ніякої робити. Та й навчання у інженерно-будівельному інституті пригодилося – працював тамички на будівництві ріжних споруд, виконував складні будівельні роботи. Своїми успіхами він не любить хвалитися, а ще не любить посипати привселюдно голову попелом, зрізувати/пошивати журбини чи освітлілості з сутності свого буття. Після закордонних мандрів одразу зайнявся підприємницькою діяльністю. А в 2004 році створив ТзОВ «Градбуд – ПЛ», яке спеціалізується на будівництві багатоквартирних будинків. Став директором вже тепер добре відомої будівельної фірми. Як гриби після дощу виростають багатоповерхівки в Чорткові, інших обласних містах, побудовані «Градбудом». Замовники хвалять роботу градбудівських будівельників і оцінки виставляють високі за якість виконаних робіт.

   Якось мимоволі запитав я в Петра Івановича: «Чому нарекли ви свою фірму «Градбудом»? На що він мені не без щему у серці відповів: «Слово «град» зі словянської  означає  місто. Воно й тепер в сучасній літературі широко вживане – княжий град, Божий град тощо».

Духовно багата людина сумлінніша, й працює краще. Бо коло її інтересів, зацікавлень ширше за буденні клопоти, повсякденну рутину. Петру Стахову небайдужа доля нашого міста, хоч народився в селі Міжгір’я Борщівського району. У Більче-Золотому закінчив середню школу.

   Материнської науки Петро Стахів не забував ні хлопцем, ні дорослим. Її секрет криється у Божій любові, милосерді, душевній чистоті. Мабуть, тому й займається він по змозі ще й меценацтвом. Але хіба можна усім сьогодні допомогти…

   Петро Страхів людина напрочуд добра і скромна. Живе гідно, зберігаючи й примножуючи кращі духовні набутки рідного краю, хоч час від часу провідує і Американський континент. Там живуть приятелі, син навчається. Нині Петро Іванович разом з дружиною Іриною, яка працює економістом у фірмі, заснованій чоловіком виховують-викохують двох донечок. Тішаться ними, покладають великі надії.

   Має Петро Стахів від першого шлюбу двох синів-соколів: молодший син Андрій навчається в Нью-Йорку (США), старший Петро здобуває освіту В Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на юридичному факультеті.

  Що не кажіть, але ще є серед нас люди, спілкування з якими озорює душу дивним світлом, і вже не можеш позбутися відчуття отого нового, осяяного Божим промінням людського життя. Саме таким і є Петро Іванович Стахів з Чорткова – людина легіону доброти.

                                                                       Володимир Погорецький.

Розповісти

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Підтвердіть, що Ви не бот - виберіть чоловічка з піднятою рукою:

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.