Вона викличе спочатку нерозуміння, тому що, починаючи читати, лякаєшся великої кількості цитованої інформації – від давніх китайців до Сашка Клименка та думаєш, як у тому просторі знайти серцевину, автора, людську душу. Тут немає рецептів, тому що війна не має моралі, не має форми. Головний герой книги намагається відсунути від себе відразливу натуралістичну картину війни. У цьому романі ми не маємо якихось відразливих натуралістичних сцен, ми не маємо «9-ї роти» режисера Бондарчука, у цьому особиста перемога автора. Він зумів уникнути пафосу, псевдопатріотичного крику. Він розкрив трагедію людської душі, яка не може уникнути війни, як би вона цього не хотіла б. Це не роман-енциклопедія та не роман-сенсація, це роман, який написав чоловік, який повернувся з війни, та який хоче застерегти самого себе…

Роман про війну без пафосу презентував відомий волинський письменник Василь Слапчук.
Презентація книги Василя Слапчука «Книга забуття» відбулася 16 грудня у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки у Луцьку.

У заході взяли участь науковці, літературні критики, письменники, ветерани війни у Афганістані та студенти університету.

Як розповів модератор заходу письменник Олександр Клименко, це роман у новелах, частина з яких публіцистичні, майже монографічні, а частина – художні, вони чергуються між собою. Відчитати роман з першого разу, на його думку, дуже важко.
Привітала автора з виданням нової книги завідувач кафедри української літератури, заступник голови правління благодійного фонду “Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк” Ірина Констанкевич.

Василь Слапчук повідомив, що зараз у Польщі готується видання перекладу книги польською та подякував народному депутату України, засновнику благодійного фонду Ігореві Палиці, адже переклад здійснили за його кошти. Зі слів письменника, поляки були здивовані тим, що в Україні так підтримують книговидання.

Голова івано-франківської обласної організації Національної Спілки письменників України Євген Баран зазначив, що Василь Слапчук у перших двох поетичних збірках долав свій біль і своє нерозуміння участі в тій дикій війні, а з «Мовчання адресованого мені» він почав переосмислювати феномен війни. На думку письменника, тема війни – наскрізна тема творів Василя Слапчука, не дивлячись на те, чи він звертається до неї безпосередньо чи опосередковано, чи він говорить ніби про відсторонені, побутові речі, про стосунки чоловіка і жінки. Стосовно «Книги забуття» він зазначив, що це не та книга, яку можна пробігти очима та скласти про неї легке враження. Це книга, яка здатна викликати у читача як захоплення так і спротив.

«Вона викличе спочатку нерозуміння, тому що, починаючи читати, лякаєшся великої кількості цитованої інформації – від давніх китайців до Сашка Клименка та думаєш, як у тому просторі знайти серцевину, автора, людську душу. Тут немає рецептів, тому що війна не має моралі, не має форми. Головний герой книги намагається відсунути від себе відразливу натуралістичну картину війни. У цьому романі ми не маємо якихось відразливих натуралістичних сцен, ми не маємо «9-ї роти» режисера Бондарчука, у цьому особиста перемога автора. Він зумів уникнути пафосу, псевдопатріотичного крику. Він розкрив трагедію людської душі, яка не може уникнути війни, як би вона цього не хотіла б. Це не роман-енциклопедія та не роман-сенсація, це роман, який написав чоловік, який повернувся з війни, та який хоче застерегти самого себе», – розповів Євген Баран.

Письменник Іван Корсак повідомив, що на відміну від іншої літератури про війну, Василеві Слапчуку вдалося показати весь її трагізм, бачений сьогоднішніми очима.

Поетеса, кандидат філологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Галина Яструбецька зазначила, що роман контроверсійний, неоднозначний. Вона визначила чотири напрямки книги – філософський, філологічний, психоаналітичний та публіцистичний (інформативний). Вона повідомила, що у процесі читання виникає незгода, бажання поспілкуватися з автором, перепитати, уточнити. Це показник, який визначає, що книжка справді є подією. Роман не залишає місця для спокійного, врівноваженого відгуку.

Кандидат філологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Вікторія Сірук розповіла, що текст є ядерним реактором, де переплавилися і художні, і філософські тексти, музика, кінофільми, уся естетика війни, яка була відома Василеві Слапчуку.

http://www.volynnews.com