З рукопису авторського антології “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!”

(Відома та невідома Марійська поезія України та українського закордоння)

Працюючи понад 30 років у Львівському музеї історії релігії (ЛМІР), зокрема в Інституті релігієзнавства, мала змогу вкладати авторську антологію поезії, присвяченій Богородиці, яка дістала назву “Марійська поезія” – на основі заборонених радянською владою релігійних видань та календарів 20-70-их років минулого століття, що знаходяться у Фондах музею.

Робота над антологією вже завершена, як і завершені тривалі пошуки відомостей про авторів антології, розкиданих по світах, змакетоване видання книжки-альбому у видавництві “Сполом” (2020, 153 с.). ПРОТЕ АНТОЛОГІЯ ЩЕ Й ДОСІ НЕ ВИДРУКУВАНА, кошторис 1 збірки-альбому, з кольоровими ілюстраціями іконопису Богородиці з Фондів музею ЛМІР оцінюється приблизно в 1000 грн. Меценатів, як звично, не знайшлося.

Ця творча робота (не так з власної волі, а з певних життєвих обставин і фінансових чинників) тривала п’ять років – вона дала не тільки творчу насолоду від високо-професійної української Богородичної поезії, а й великий імпульс для пошуків і джерело для власних письменницьких проектів.

Антологія “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!” має 6 розділів, перший із них “ЄДИНОЧИСТА І БЛАГОСЛОВЕННА…” поки що публікувати не буду, бо це розділ хрестоматійних, себто відомих українському читачу авторів.

Отож, почну з розділу ІІ “РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ…”, де вміщені невідомі українські автори.

Укладач – ІРИНА ВОВК, поетка, членкиня НСПУ.

Олег Стюарт*

ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!

Ликуй, Княгине світлих зір,

Земель і вод, життя і мріє!

До Тебе свій підносим зір

І кличем: Радуйся, Маріє!

Поглянь, Пречиста, із висот

На український свій народ!

На наших землях кров і мста,

Ірод засів в Твоїй столиці,

І знов Пилат розп’яв Христа,

І сповнив учнями в’язниці.

І з тюрем кличуть голоси:

Спаси, Маріє, нас спаси!

Почуй слова тривожних уст,

Що шлють сини Тобі і доні,

Щоб сяли Київ, Львів і Хуст,

Як перли на твоїй короні.

Поглянь, Маріє, на наш край

І Україні волю дай!

*Олег Стюарт – одне з творчих псевдо Теодора Курпіти

«Калєндар української Родини»1950, ст. 59.

Теодор Курпіта

AVE!

У розцвіті рожевім трави

І синя флейта – небеса.

Немов чернець стою я сам

Із піснею на серці: Ave!

За мною полум’ям заграви

Вечірні блимають вогні

І в фіолетній тишині

Несеться дзвона срібне: Ave!

Прийми із серцем нелукавим

Мене, Маріє, під покров.

Тобі жертвую душу, кров

І серця свого тихе: Ave!

Дозволь в Твої ступити лави

Відважних, смілих, чесних слуг

І в час незгоди і наруг

Тобі співати вічно: Ave!

«Дзвони», Львів 1937, ч.5. с.171

Ольга Сиротинська

В ДЕНЬ УСПЕННЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ

На золотих крилах ангелів ясних

Між срібні зорі, в край неба красний

З цього провалля смутку, сліз і болів,

Та, що була нам всім провід-зорею,

Взнеслась на віки тілом і душею

В край вічний щастя, радости і волі.

Засумували води Йордану,

Імлою смутку вкрився ліс Ливану;

Прибравсь в жалоби паполоми чорні.

Ллють сльози горя вірнії синове,

Бо хто ж то нині під крилом любови

Так, як Пречиста їх усіх пригорне?

А часи люті; ворог так шаліє;

В серцях згасає віра і надія…

І холод тиснеться повільним ходом…

Не опускай нас, о Мати Пречиста!

Крізь життя темні дороги імлисті

Будь нашим сонцем і нашим проводом!

Бо нам так важко, бо нам так сумно;

Життя на світі наче чорна трумна,

Гробова студінь, здається, кругом віє…

Як на нас вдарять лютії морози,

Як спадуть тучі й горя-болю сльози,

Не опускай нас, о Мати Маріє!

Не бійтесь, діти, хоч я між зорями

Царюю нині, то завжди я з вами

І помагати буду вам невпинно,

Чи в щастю-долі, чи в смуткуі горю,

Для вас повік я – та Провідна Зоря,

Лиш дайте серце ви мені невинне!

«Наш Приятель», Львів 1924, число 8, ст..106.

М.-ч.

ЧИСТАЯ ДІВО!

Чистая Діво, Царице Мая,

Роже цвітуча, перло святая,

Тобі на честь ми пісню співаєм,

З всіми святими враз величаєм.

Діво Пречиста, Мати Ласкава,

Що володієш в блиску і славі,

До Тебе просьби наші підносим,

Для Підкарпаття доленьки просим.

Ми – руські діти, Ти – наша Мати,

Не дай нам духом підупадати,

Захорони нас від злої долі.

Не дай попасти в ярмо неволі.

Діво Маріє, Тобі з поклоном

Пісню співаєм сердечним тоном;

Благослови нас, встався за нами

В Того, що править всіма віками.

«Благовістник», Ужгород 1937, число 5, ст.17.

Марія Я.Мятка

МАЇВКА

Пречиста Діво,

радій, радій:

ввесь світ хвалу шле

красі Твоїй!

Ось в кожен теплий

травневий день

гуде молебень

з-поміж вишень!

Гудуть, співають

в яснім теплі

хрущі, – і діти, –

й бджілки малі.

І гомонить скрізь

пташиний спів

з гаїв зелених,

з шумких степів.

А в кожен вечір

лунає дзвін –

і в храм твій люди

йдуть на поклін.

І зорі сяють

красі Твоїй…

Пречиста Діво,

радій, радій!

«Християнський голос» 1952, число 21, ст.3.

Ю. Паломник

ГИМН МАРІЇ

Освяти, о Пречиста, мій дім

і всіх тих, що живуть у цім домі:

тих, що пориви в них молоді,

тих, що в старості чають на поміч.

І кімнату мою освяти:

і ці вікна, і стіни, і двері,

і той стіл, на якому застиг

недокінчений гімн на папері…

І мене освяти за столом

у найбільшім, найтяжчім зусиллі:

серце грає Тобі, о Маріє, псалом,

я ж у вірш його вкласти не в силі…

«Поступ»1969, число 22, ст.7.

Олена Печеніг

МАТИ БОЖАЯ…

Мати Божа йшла та долинами

Широчезними та з тернинами.

«Земле, земленько многогрішная!

Сестро, сестронько неутішная!

Я печалі твої рукавом ізітру, –

Квіт-пахуч, зілля-сад ізсаджу між журу.

В табуни, у бистрі, ой зберіться, вітри,

Покотіться сюди із крутої гори!

Рознесіть., розсадіть молоді паростки –

Хай зів’яне печаль, де зростуть ці квітки.

Хай росою сльоза зсохне з променем дня;

Хай же плаче Душа лиш одна, лиш Моя…».

Мати Божа йшла та долинами

Широчезними та з тернинами.

Мати Божая – Радість соняшна,

Охороннице наша горішня!

«Дзвони» 1932, число 2, ст.81.

Ірка Трусь

МАРІЯ

В смарагдовій, довгій сукні,

Густо тканій звіздочками –

Йшла Марія полем, лісом,

Йшла дібровами, гаями.

Ліс шумить ніжну молитву,

Шепчуть тихо щось діброви:

– Пригорни нас всіх. Маріє,

Хорони нас під покрови.

Пісню матінці співають

Пташенята всі і квіти –

Так солодко, милозвучно,

Ось послухайте лиш, діти!, –

Треба серденька вам мати,

Як лелії сніжні, чисті,

А тоді і ваша пісня

Мила буде теж Пречистій.

«Наш Приятель» 1934, число 11-12, ст.12.

П. Штокалко

ДІТИ МАРІЇ

(з уст народа)

По райських стежечках іде

Марія Божа Мати,

Гурток дітей малих веде

В садочку забавляти.

У них одежа мов би сніг, –

Її Марія шила, –

Несесь дівочий тупіт ніг,

Мигтять ангельські крила.

Розкішний довкруги садок,

У стіп пахучі цвіти,

Ягідки клоняться з гілок,

Їх рвати хочуть діти.

Пречиста Діва все спішить,

Гіллячки пригинає,

Ягідки рве і в тую ж мить

Ягідки кожен має.

Лящить дітвори срібний сміх

Йде гомін від забави,

Глядить на діточок усіх

Марії зір ласкавий.

«Наш Приятель» 1924, ч.5, с.73.

Євгенія К-івна

ПОКЛІН

Склонило Сонце русу головку

В поклін найнижчий аж до землі

Та в перлоцвіти, срібні намиста

Прибрало землю в привіт Її.

Склонилось Сонце в поклін найнижчий

Молиться тихо природа вся:

– Радуйся Діво благословенна,

О Непорочно За-ча-та-я!..

«Місіонар», Жовква 1935, ч.12, с.273.

І. Сендецький

РОЗБИТИЙ ЧОВЕН

На синім морі човен розбитий…

Сном оповитий

пливу в човні…

Хвилі вдаряють і заливають,

в шалі-розпалі човном хитають.

Горе мені!

Але ось руку хтось простягає,

мене спасає.

Дивлюся я:

Пречиста Мати, Скарб благодати

подала руку, щоб рятувати

своє дитя.

І сльози кануть. Сила любови

здійма окови

з серця в огні.

А Божа Мати зайшла в палати,

щоб своїм словом в Сина благати

щастя мені!

«Календар Доброго Пастиря» 1950, ст.53.

М.Щ.

МАТИ МИЛОСЕРДЯ

Вона полями йшла

В рожевій ранку млі,

Вкраїнських рук діла

Оглянуть на землі.

Схилив головку цвіт,

Колосся пало ниць

Дивіть, дивіть, дивіть! –

Роздався голос птиць.

Схилив головку цвіт,

Дорогу Їй стелив.

Дивіть, дивіть, дивіть! –

Привіт ланами плив.

Вона так тихо йшла,

Так плила мо’ветер…

Аж щось ось там найшла,

Де видний лан тепер…

Схилилась як лоза,

Що з вітром йде у бій;

І канула сльоза

Її гаряча з вій.

І тихий плач без слів

Озвався… ріс і ріс;

В нім жаль і біль рабів

До неба вітер ніс.

Замовкли голоси,

Замовк ланів привіт:

Між каплями роси

Багрів кровавий піт…

Вона зібрала кров

Як дорогий алмаз,

А сльози лились знов

З очей Їй раз-у-раз.

І скоро вже ішла

Полями в ранку млі.

Бо скарб вона знайшла

Великий на землі.

«Наш приятель» 1922, ч. 2., ст.27.

Автор невідомий

А ЯК ПРИЙДЕ ТОЙ МІСЯЦЬ МАЙ

А як прийде розкішний май,

Цвітучий май чудовий,

Вбереться в цвіт діброва, гай,

В килими луг шовковий;

Як соловій струмом пісень

Затьохкає й принишкне,

І як теплом на сад вишень

Легенький вітер дихне;

Як в тихім сні листки беріз

До долу схилять віти,

Як серед рос, дрібоньких сліз,

Заснуть пахучі цвіти;

І як обгорне душу жаль

За ясним днем, красою,

Навіє сум важку печаль

І грози неспокою;

То я тоді у хвилю ту,

Забувши земське горе,

З мольбами тихими піду

До Тебе, ясна Зоре!

«Місіонар», Жовква 1908, с.141.

Автор невідомий

НЕ ДАЙ, МАРІЄ…

…А як звалить мене, знеможе

Тягар житейських мук, терпінь,

Скує мене в ярмо вороже

Нетями сонна, чорна тінь:

Не дай в безсилля впасти плінь…

Не дай знеможеному в бою

Соромно впасти на шляху,

Бо я, Маріє, все з Тобою

Надії віри повен йду,

В побіди силу йду до бою.

«Калєндар Місіонаря», Жовква 1926, с.128.

Дмитро Николишин

БОЖИЙ МИР

Ти добру частку вибрала, Маріє:

вогнем буття захоплення німе;

воно в жарі кохання не зотліє,

ні буревій холодний не розвіє,

ні хитрий друг його не відніме.

Воно в душі зростить і скріпить віру

в могутній світ краси живих ідей;

із серця струн дзвінку збудує ліру

й сотати буде з неї пісню щиру

про сон життя, невгадну для людей.

Воно самотній шлях устелить квіттям,

освітить сяйвом кременисту часть,

жар соняшний відхилить верховіттям

рясних алей і снам – химерним дітям

уяви – творчий зміст і тривок дасть.

Воно тобі у дні борні поможе

переплисти зрадливий світа вир;

сичання заздре заглушить вороже,

пахучий щастя цвіт у серце вложить, –

воно віллє у душу Божий мир!

16. ІV. 36

«Калєндар родини», Львів 1936., с.3.

З рукопису авторської антології “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!” (Відома і невідома Марійська поезія України і українського закордоння) / Уклала ІРИНА ВОВК – Львів,2015-2020.

Змакетовано у видавництві «СПОЛОМ», Львів, 2020. –153 с.

Leave a Reply

Your email address will not be published.