З початку тижня і без того непроста ситуація на лінії фронту суттєво погіршилася. Кількість обстрілів, судячи з офіційної статистики, поступово зростає, але ж військові вважають одним порушенням режиму тиші коли бойовики гатять з артилерії вісім годин підряд. Інтенсивність боїв суттєво збільшилася, через що й гинуть наші мужні захисники.
Крім того, зубожілі терористи почали у повній мірі використовувати всі свої брудні прийоми, обстрілюючи мирне населення, та прикриваючись громадськими людьми.
Як і минулого тижня, терористи не намагаються захопити більше територій, бо це складно з військової точки зору та майже недоцільно з економічної. Українці теж не йдуть вперед, чекаючи, доки ворог виснажиться остаточно, а розклад сил не буде із величезною перевагою на нашому боці.
Втім, активні переміщення позицій вперед все ж можливі. Так, під Світлодарськом бійці ЗСУ трошки потіснили терористів, зайнявши вигідні для себе висоти, з яких раніше бойовики корегували обстріли по ним. То ж на Світлодарській дузі ситуація змінилася. Обстріли, звісно, не вщухають, однак насипати у відповідь відтепер українці можуть більш жорстко. Що, насправді, й роблять із превеликим задоволенням. Змінилася й ситуація у Південному, за яке вже йдуть бої. Після того, як українські воїни зайшли у фактично не зайнятий населений пункт, росіяни віддуплилися та почали більш-менш активно повертати позиції. Поки що не виходить, бо наші створили міцну оборону за всіма правилами, а українську арту бояться геть усі. То ж, крім загиблих з боку РФ всі спроби відбити селище ні до чого не призвели.
На інших ділянках фронту теж гаряче, але наступу із ціллю захопити території не відбувається із жодної зі сторін. Українці, на відміну від минулого року, ведуть справжню активну оборону, що передбачає не лише банальну відповідь на вогонь ворога, а цілі спецоперації з засідок, диверсійної роботи, тощо. Через таку тактику бойовики та росіяни взагалі перебувають у шоці, бо їх і без того великі втрати стають величезними. Кажуть, десь місяць таких боїв і списувати загиблих буде вже важко. Крім того, командування окупаційних військ поки що взагалі не розуміє, як протидіяти ЗСУ, то ж вдаються до масивних обстрілів та провокацій зі всіма гібридними засобами як то вбивство мирного населення, пропаганда та політичний шантаж.
Терористи намагаються переломити ситуацію, обстрілюючи школи, житлові квартали та домівки людей як зі лінією фронту, так і перед нею. Так, у понеділок під час багатогодинного обстрілу околиць Торецька росіяни лупили по Горлівці.
При цьому у самому місті вони запустили величезну кількість патрулів, які затримували людей і, якщо в них не було документів, відправляли фактично на передову рити окопи.
Вбивали двох зайців, бо російські пропагандисти підносили це як “жінки та чоловіки добровольці поїхали на передову допомагати ополченцям”. Втім, того, що так чекали бойовики – загибелі мирних у наслідок відповіді ЗСУ, не сталося. Тільки завдяки наші розвідці.
Паралельно із намаганням досягнути великої кількості “200-х” серед українських захисників та цивільних терористи активізували боротьбу із роботою міжнародних спостерігачів. Тут далися взнаки тренування, які проводили окупанти нібито для протидії поліцейській місії ОБСЄ та миротворчим силам. Працівникам СММ перегорожували дорогу не озброєні терористи, а ватні жінки. Фактично ж цей випадок був першим серйозним задіянням цивільних для зриву роботи спостерігачів. У подальшому подібні дії ми наблюдатимемо все частіше, як із ОБСЄ, так і з миротворцями.
Що стосується загального стану на фронті, то бійці ООС ситуацією керують досить щільно.
То ж, скоріш за все, надалі ситуація розвиватиметься за двома варіантами. Або росіяни затягнуть протистояння на лінії фронту без істотного просування вперед, як то було у 2015-му році. Тільки кількість жертв буде більшою через велику інтенсивність обстрілів та їх точність (наразі росіянам потрібні саме жертви). Або ж наші насиплять окупантам досхочу, як у Мар’їнці, чим помножать на нуль бажання терористів до провокацій.
Олексій Чибісов, 24 Канал