Один громадський діяч з Чорткова стверджує, що “німаки нашими руками жар загрібали”. Мені ж відомо, що службовцями української поліції німці аж ніяк не могли жар загрібати, вони майже всі належали до ОУН або до боївок Української Народної Самооборони (УНС) – доставляли зброю, німецький військовий одяг, взуття, хоча під німецькою жорсткою дисципліною нелегко це давалося. 

Були і тоді такі, хто засуджував, мовляв, пішли служити окупантам-фашистам, а хтось радив покидати ту службу. Але сотник Української Галицької Армії (УГА) Василь Шкварок був іншої думки. Він був комендантом української поліції в Чорткові. Та мало хто розумів, як вкрай нелегко йому вдавалося щось вирвати для ОУН від німців. Для цього потрібні були і ризик, і самовідданість. Запам’яталися його слова: “Волів би, щоб уся поліція залишилася в теперішньому складі. В противному разі німці повернуть поляків, а нам необхідні всюди свої люди». Через членів ОУН, які служили в поліції, передавав друкарські машинки у с. Звиняч, що короткий час зберігалися в домівці Крайчих чи то Краєцьких – їх донька Марійка була зв’язковою під псевдо Квітка.

Згадаймо одного службовця української поліції Івана Буринюка – Граб, народився в с. Мухавка, одружений в с. Головчинці Заліщицького району. Він із друзями зумів дістати 12 німецьких шинелей, 7 теплих коців та 30 ручних ліхтариків, те все було передано у Шумський район для УПА. Перед приходом фронту Граб з друзями зі зброєю відійшли у Карпати. У липні 1944 року командуванням УПА направлений на терени Чортківщини, з ним – Щек і Крук, імена невідомі, вони були в боївках УПА. Можна згадати і з с.Звиняч Василя Багана (Чорний) та Степана Бздуру (Левко) – вони проводом ОУН були направлені служити в українській поліції на станції с. Ягільниця, може, хтось пам’ятає їх. Вони передали до с. Ромашівка зброю, німецький одяг та взуття, звідти перевезено із заготовленими продуктами у с Антонівці Шумського району для УПА.

Також цей чортківський діяч воворить таке: “Андрей Шептицький організовував створення дивізії СС “Галичина”. Це більшовики чіпляли ярлики греко-католицькому духовенству, тим більше – митрополиту Андрею. Для створення дивізії діяв Український Центральний Комітет, провідником якого був професор Володимир Кубійович, та Військова Управа. І дійсно, вони звернулися до митрополита Андрея як найвищого авторитету українців, отримали від нього схвальну підтримку. Єпископ Йосиф Сліпий (пізніше кардинал) публічно схвалив створення дивізії. Доктор о. Василь Лаба став відповідальним за священиків дивізії. Отже, духовенство визнало, що українська регулярна військова формація потрібна. Пізніше кадебісти малювали у газетах та журналах отця-доктора Лабу з автоматом на грудях, а митрополита Андрея Шептицького у поцілунках з Гітлером.

 Марія ШТЕПА, колишній політв’язень.