Барвисті цяточки затихли, наче на мить, у дивовижному танку Всесвіту, водночас так промовисто гучно промовляючи навколо кольоровою палітрою до тих, хто небайдужий до краси, до тих, хто здатен помітити між сірої буденності квітчасту суть дарованої Богом хвилини, до тих, хто може зупинити щоденний біг і вражено затамувати подих крізь крапельки неприхованих сліз…

Ось так несподівано вражаюче у мене раптом серед жовтневого багатобарв’я з’явився сувенір, який, відколи стоїть поряд із клавіатурою, відтоді й випромінює щось особливе, можливо, навіть незримо-нечутно підказуючи слова. Та ні, таки відтоді, як подарувала його мені майстриня – Лариса Леонідівна Штепована! Неймовірний якийсь, барвисто убраний у магію кольору і сотень найрізноманітніших крапочок звичайний колись глиняний горщик! От він собі стоїть переді мною, наче безмовно-гучно щоразу відлунюючи виписаною майстринею на ньому фразою-мантрою: «Талант – то крапля здібностей і море праці». Просто стоїть, однак раз по раз притягує погляд то зеленими цяточками спокійного зачарування, то вмить змушує стряхнути червоно-жовто-рожевою гармонією важкий наліт буденності з душі, то стрімко підносить на невидимих крилах вдячності долі і Богу за все, що маю і чого не маю водночас! Ось таке рукотворне дивомереживо, що так і тягнеться до душі своїм на перший погляд хоч і нерухомим, та таким захопливо-мелодійним танком райдужних барв, віднедавна є у мене, зауважуючи мені виписаною мудрістю коли на здібностях, а коли на праці, бува на краплі, а то і на цілому морі всього й одразу.
А називається це диво точковим розписом (рoint-to-point) — саме про це Ларисі Леонідівні і розповіла якось – як часто кажуть, випадково, але ж таки невипадково – її колега по кабінету. Але спочатку, направду маючи свій план на цю жінку, назавжди залюблену в магію чисел і цифр, Бог підштовхнув її ненароком до батьківського подвір’я, точніше – до місця, що зосталося від бабусиної хати, де матуся зібрала усілякий глиняний крам. Спочатку захопила ідея просто посадити кімнатні рослини у старовинні горщики та глечики, незвично оздобивши ними свою міську квартиру. Далі з’явилось думка бодай хоч якось їх прикрасити – до рук трапився звичайнісінький… коректор. А вже потім колега (теж Лариса, і теж талановита у творенні краси – солодкої) повідала таїну розпису-декорування такими собі крапочками. Цікаво, що усезнаюча ВікіпедіЯ у цьому розділі зазначає: «Щоб освоїти техніку точкового розпису, необов’язково вміти добре малювати». І я погоджуюсь: у всьому головне – Божий промисел! От треба було, щоб вчитель математики з 25-річним стажем спочатку волею долі перейшла на рік у структуру місцевого самоврядування, а згодом – в енергетично-будівельні обійми потужної сучасної організації Консорціум «НВО „Укргідроенергобуд“», котра щоденно веде кропітку наполегливу роботу над втіленням наймасштабнішого спільного проекту – будівництво Дністровської ГАЕС. І вже після 7 років геть іншого професійного спрямування, яке, до речі, без математичних премудростей теж не обходиться, явилася багатобарвною реальністю оця математична точність і природнє уміння бачити і навіть відчувати проекцію уявної картини у просторі!
Тепер Лариса Леонідівна трепетно збирає й усілякі горщики, і цікаві пляшечки та різний оригінальний посуд, а ще – записники й обгортки до ділових паперів, аби своїм натхненням усміхнути звичайнісіньку річ і подарувати їй якесь друге дихання, а вже згодом – потішити рідних і дорогих серцю людей рукотворною красою (і обов’язково з автографом та датою!). І що вразило – жодних попередніх допоміжних ліній чи малопомітних нарисів олівцем! Усе – за велінням натхнення, за голосом душі та у пориві гармонії зі Всесвітом!
І цієї ж миті гайнула думка: «Якби знаття, чи існує якась мудрість-наука, як нумерологія, наприклад, …крапкологія чи що. Ото би ж за її допомогою та й „прочитати“ вервечку голосу окриленого єства майстрині, уміло й довершено замережаного-зашифрованого у кожнісіньку крапочку!» Хоча у моєму подарунку про краплю здібностей і море праці авторка промовисто сказала, яскраво засвідчивши, що тільки зібравши докупи силу-силенну крапельок природнього обдарування й умінь, помноживши їх на кропіткі години твОрення і творІння, можна явити людям і світу море, що здатне своїми хвилями зворушити і вразити, розчулити і схвилювати, замріяти і врятувати, зупинити і навіть вилікувати!
І ще – як виявилося, із понад 50 своїх дітищ більше 20 Лариса Леонідівна уже подарувала, навідріз при цьому відмовляючись (навіть на велике прохання!) продавати, мовляв, Бог дав таку красу, тож як це нею торгувати?!
…І досі, поки слова-враження час від часу наввипередки слухняно лягають на чистий аркуш, кольоровий погляд мого уже горщика якось надивовижу допомагає і зосередитись, і відволіктись водночас, і усвідомити, що краса – навколо і повсякчас, варто лише навчитись її помічати, і байдуже, чи то зима, чи то осінь, сонячна й золотоусміхнена, як то було за вікном у момент нашої зустрічі!
А вже зима…, що на своєму початку привітно збагатила цю жінку новими щедрими літами. Увесь цей час Лариса Леонідівна ну ніяк не бажала «йти до друку» у моїй розповіді – і я чемно шанувала її вибір. Та от коли нещодавно у мистецькій залі міського історичного музею серед численних експонатів виставки творчих робіт із нагоди чудового родинного дійства «Повір у себе» я раптом побачила знайомі різнокольорові крапочки, якими поусюди промовисто усміхалися пляшки, глеки і тарілки, одразу зрозуміла, що то і є – Божий знак («Якщо буде на те воля Божа, – саме так аргументувала спочатку свою відмову розповідати усім про її хобі моя давня знайома-колега)! Ось так у лабіринтах долі між вибриками життєвих випробувань жіноче єство явило світу свою багатогранність – і тепер я та понад 20 володарів рукотворних витворів точкового розпису Лариси Штепованої раз по раз знаходять уже своє натхнення у магії її барв. Тож нехай ця рясна палітра квітчає іменинницю добром і красою, окрилює Божою ласкою й родинним затишком у парі в любові, лікує щасливими тонами і зцілює від буденності!

Інна ГОНЧАР

.

IG

Leave a Reply

Your email address will not be published.