Світанок нової осені розпочався так тихо, та, водночас, якось полохливо… Бо першовересень із кожним новим кроком і поглядом почав нагадувати і наближати до тієї межі, яка розділила, осиротила, роз’єднала багатющі життєві стежки-дороги нашого дорогого друга, порадника, колегу ІВАНА СЕМЕНОВИЧА НАГІРНЯКА, поставивши перед ним уже геть інші сторінки — Вічності…

А вже 5 років, як учора… А вже 5 літ, як не чуємо, не зустрічаємо, не тиснемо руки і не презентуємо все нових і нових творчих дітищ!.. 5 років — у споминах, безмовних сповідях та німих запитаннях… 5 літ — у намаганнях дружини Євгенії Семенівни почути бодай у сні рідний голос!.. 5 нових років — в історії Дністровської ГАЕС, які він неодмінно склав би у свою письменницьку скарбничку для чергової книги літопису!.. 5 літ — яскравих подій у міському музеї, де кожен зал нагадує директору Галині Разгонюк його портретами про неоціненний внесок у появу і творення музейної справи… 5 років — без життєстверджуючих і проникливих новел та п’єс, котрі неодмінно запам’яталися б театральними постановками у БНТД «Молодіжний», де Іван Семенович був свого часу директором і який зовсім скоро відзначатиме своє 40-річчя — без нього… 5 літ — без поетичного окрилення для творчої родини нашого міста, редакцій місцевих газет та радіомовлення… 5 літ — без підтримок і порад для мистецької когорти, щиро примружених очей і гостинності нашого дорогого вусаня, чию особливу кремезну постать у незмінному капелюсі і досі так хочеться упізнавати на вулицях рідного міста!.. 5 років — навічної розлуки і нев’янучої пам’яті для рідних, друзів і всіх шанувальників…
Про це сердечно сповідалися шанованому земляку серед улюблених Ломачинецьких просторів на його на могилі Анатолій Жук, Галина Мельник, Інна Гончар, Орися Шпирка, Олена Богуцька, Володимир Жук, Галина Разгонюк, котра вручила вдові кошти, виручені під час благодійної акції «Придбай книгу Івана Нагірняка „Перевесло“». У свою чергу, Євгенія Семенівна, надто хвилюючись кожнісінькою душевною струною, відверто зізнавалась, як ледь не втратила тоді, 5 років тому, увесь сенс життя, але любов і підтримка синів, онуків, рідних, близьких і колег подарувала сили та снагу жити далі, із вдячністю згадувати і берегти надбання любого серцю Івана.
Ми знову були у Вас, Іване Семеновичу, сердечно кланялися Вашій світлій пам’яті, мовлячи крізь біль розлуки щире слово, дивлячись Вам у вічі з портрета в граніті на могилі, даруючи Вам барвисті квіти — зі щедрого літа у печальну осінь…
Зоставайтесь нам порадником, Іване Семеновичу, світла Вам у Царстві Небесному! Бо і Ви були світлом добра, відданості й любові серед нас!

Інна ГОНЧАР

.

_DSC8055

_DSC8066

DSC_0310

DSC_9085 k

DSC_9093

DSC_9097

Leave a Reply

Your email address will not be published.