Є такі люди, які з кількох реплік притягують і не відпускають од себе душевним магнітом. Про таких кажуть “теплий”, “добродушний”, “привітний”.

Коли я познайомився з Романом Берездецьким, то локатор мого серця запеленгував п.Романа як щирого, відкритого (екстраверта), вдумливого й роважливого добродія.
Р. Берездецький очолює, безперечно, престижне Стрийське вище художнє професійне училище. Так і тягнеться думка сказати “імені”. Наприклад, Петра Обаля, Остапа Оброци чи іншого майстра пензля, на які так багаті Стрий і Стрийщина. Ба й на звання “академія” заслуговує цей знаний навчальний заклад.
Видно, любить і поважає п.Романа його педагогічно-творчий колектив, в якому та з яким легко працюється креативному директорові. Як пізня бджілка повертається з поля, так і Роман Іванович надвечір вибирається додому.
Усе тут, і навчальні корпуси, і учнівський гуртожиток – свідчать про газдівську руку й пильне око директорське. Чистота, порядок, акуратність на кожнім кроці впадають у вічі.
А серце тішиться, око радіє, душа теплиться від творчих пейзажних і рисункових полотен художника Романа Берездецького.
Хай майбуття несе молодому творцеві лише здолання нових вершин. З роси й води!

Зиновій Бичко, НСЖУ

Leave a Reply

Your email address will not be published.