Цей свій роздум про інфекційне захворювання, що породжує маленька невидима істота Вірус подаю не з наукових праць, а з народних джерел, згадки батьківської науки, спогаду за шкільні роки.

Вартує тут і перші перенесені хвороби: свинка, вітрянка, кір, які безумовно пов’язані з невидимім грізним звіром Вірусом. Скресають у пам’яті пусті шкільні класи, хоч тоді кара – н – тину ніхто не оголошував. А також із пам’яті вирізьблюються розповіді пояснення за ці хвороби вчителя біології – Дубовик Тамари Федерівни. З чого походе назва – ВІРУС!? У народі говорять, що кожне слово має свій зміст. Тож вірус, – це Віра у Вуса. Проживаю неподалік давнього Муравського Шляху, і у нас до нині такі жваві згадки за чумаків. Чумаків звали чумаками, через таку грізну заразну хворобу, як Чума, що викошувала люд гірше всякої татарської навали, війн. Від чуми не було можливо десь заховатися, десь перебути в ізоляції.
Проте, не тільки великі міста, такі як Київ, Харків, Дніпро, Охтирка, Богодухів закривали свої брами, припиняючи будь-який рух. Ба, навіть наші Володарівці до цього часу пам’ятають, що наше маленьке поселення Володарівка, було обнесено частоколом, а на виїзді малася сторожка з вартовими, які відчиняли та зачиняли ворота. Лише одні чумаки не припиняли свої трудові походи на волах по Муравському Шляху у Крим по сіль. Бо як же без солі? І своєю хоробрістю чумаки дивували, бо усі майже поверталися. Смерть чумаків і раніше чатувала у дорозі. Тож радість тих, хто зустрічав живих чумаків перевершувала, притишувала голосіння рідних, які втратили свого кормільця – чумака. Переповідає народ, щоб не захворіти чумаки у дорозі свою одежину вимазували дьогтем. Вони примітили, що бородаті в першу чергу гинули. А вусатих пошесть не чіпала. Звідсілля народні прислів’я: «І у вус не дує»; «І самі з вусами»; «Вус у козака, а борода у козла». І так далі…
У чумацьких вусах, як і у козацьких скривалася не видима цілюща сила, яку не брала ніяка грізна хвороба, тож поцілунок у вуса був лікарським. А ще одежину, померлого чумака, у дорозі не завжди спалювали, а вішали на ярма, на мажі, де оця одежина висіла, то зарази чуми там не було.
На уроці біології наша вчителька Дубовик Тамара Федорівна пояснювала це так: «Що Віра до цілющості чумацьких вус, до одежини померлих була не безпідставна. Що це свого роду вакцинація юрби людей. Бо збудник вірус хвороби чуми уже не міг зайти на місце проживання до здорової людини. Бо в її тілі жив Вірус, який свою люту силу втратив, а своїх братців – вірусів він знищував.
Може ця моя згадка з дитинства і химерна. Але у ній криється вихід з нинішньої біди – КОРОНОВІРУСА, який “чорнобилить” увесь світ. Тож надіємося на медицину, а усе таки не забуваємо, що любов до ближнього є найкращі ліки.
Тож бувайте здорові!

Микола Субота. Богодухівщина.
17 березня 2020 року

Leave a Reply

Your email address will not be published.