Мені вельми приємно, що тепер у час, коли, за словами Блаженнішого Любомира, українське суспільство переживає кризу, деградацію моралі, ти серцем рвешся до Бога. Однак на твоєму шляху до нього нечистий наставив безліч пасток-капканів у вигляді незліченних страхів: це і страх перед подружжям, і страх перед Сповіддю та святою Єваристією, і страх перед прийдешнім днем і майбуттям.

У молитві Оптинських старців Господь палко закликає нас, що які б ти одержав звістки протягом дня, сприймав їх зі спокійною душею та твердим упевненням, що на все свята воля Його, щоб ти не забула, що усе послане Ним.
Треба щиро благати Його, аби Він керував твоєю волею й навчив тебе молитися, вірити, надіятися, терпіти, прощати і любити.
Нині тобі необхідно відчинити браму свого серця й запросити Ісуса сюди, бо Він уже стукає в неї. І перестати боятися, чи Христос не прийме твоє запрошення, ним погордує. Отож, просто зараз сердечно скажімо: «Я занурююся у Твоє Боже милосердя, вихваляючи його та запрошую його. Я, Ісусе, уповаю на Тебе».
Дорога молоде, нечистий злісно шепоче у нам вухо, що дорога до Бога тяжка. Насправді так є, але вона не тяжча, ніж Його болючі терпіння. Нумо, вже в цьому переконуймося.
По-перше, для початку, щомісяця сповідаймося у святій сповіді, а не раз у рік. Щонеділі приймаймо у святій Євхаристії Пресвте Тіло і пресвяту Кров Христа.
Кожної п’ятниці робімо 33 поклоніння Божественному Серцю Ісуса в наших наміреннях спасіння, удосконалення, звільнення, вивлення ласки, любові, навчання тощо. Про це быльше дізнатися можна в брошуры під назвою «Набоженство до Святої Божої Крові».
Тоді всі страхи, турботи, спокуси почнуть щезати, як роса на сонці, коли почнемо читати Святе Письмо, зокрема чотири Євангелії, Псалми. Так, сміливість у часи страху можна акумулювати, читаючи 45 Псалом, послання апостола Павла до євреїв, друге його ж послання до коринтян.
31 Псалом утверджує християнина у прийнятті будь-якого рішення. Особливо, в проблемах одруження.
Здається, мов спиваємо кришталеву росу, молячись Дев’ятниці й Вервиці. Їх є чимало, раджу такі: до Матері Божої Неустанної Помочі, до Матері Божої, яка розв’язує вузли, до Помпейської Богородиці, до Божого Милосердя і апостола Тадея, набоженство до Святої Божої Крові тощо.
Як бачимо, є в нашому житті розмаїті страхи. Та вони, повірте, тільки від диявола, цього князя світу. Ми можемо й мусимо відчувати лиш один страх – це страх перед Богом.
Нам треба ботися втратити Небо, боятися терпінь пекла. А понад усе боятися образити чи втратити Бога, який є любов’ю і всяким добром.
Приймімо Христа, то і Він прийме нас у Домі Небесного Отця. Царство Небесне має виявлятися в нашому ставленні до ближніх, у нашій поведінці, в наших духовних і моральних цінностях. Як казав Господь; «Найперше шукайте Царства Божого, а все решта вам додасться».
Чого ми очікуємо від Бога? Виконання своїх забаганок чи радше самі готові виконати Його волю, прийняти Божий план спасіння?
Наприкінці, молоде люба, хочу тебе запевнити, що будемо здорові фізично й духовно за умови цілковитого відання себе Спасителеві нашому, коли у щирій молитві, в участі щонедільних і святкових літургіях, у пості, у причасті, у сповіді зростатимемо з дня у день Слава Ісусу Христу!

Зиновій Бичко, НСЖУ

Leave a Reply

Your email address will not be published.