На час оглянься добрими очима – усе, що міг, він дав.

Емілі Дікінсон

Неможливо всіх та все знати і передбачити, але зріднила мене з паном Миколою любов до поезії Мирослава Лазарука, яку й сам не раз цитую. Я сприяв публікації на його сайті «Дотик Словом» текстів поета з Чернівців. Виявилося, що Микола Іванович адмініструє у Facebook 15 сторінок, зокрема добирає сутнісні тексти для новоствореної сторінки Національної спілки письменників України. Також він поширює в соціальній мережі націєтворчі тексти із газети «Слово Просвіти», подає власні фото й відео, фіксуючи діяльність просвітян.
Чи бувають випадковості, які ми не в змозі зрозуміти? Екклезіяст стверджував, що все в цьому світі залежить від часу і нагоди. Час і нагода були нашими помічниками. Відповідно до оригінальної теорії Володимира Вернадського про ноосферу, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, так і ноосфера складається усіма розумами, думками, що взаємодіють. Наші думки взаємодіють, співпрацюють у любові до України, рідної мови, бо ж мова – це серце України, наше серце: «Обійму найрідніше /… / І найнижче вклонюся / [Так вклоняються тільки матері] / Тобі, Україно моя» (Мирослав Лазарук, «Покуття»).
Живучи в Севастополі, Микола Владзімірський з 90-х років – у постійній боротьбі словом за справедливість, у тому числі національну, – мама прищепила йому це почуття справедливості, відповідальності за рідну Україну. Держава не спромоглася вибудувати політику виховання українськості у зрусифікованому місті (як і взагалі у країні). Його дописи в газетах «Дзвін Севастополя», «Кримська світлиця», «Флот України» та інших часописах тримали українців півострова на дусі, висвітлювали їхнє громадське життя. Саме за це він нагороджений медаллю Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка «Будівничий України» (2014 р.).
Заснований ним 2000 року сайт «Українське життя в Севастополі» – великий інтелектуальний та інформаційний ресурс, на якому є й бібліотека найкращих літературних, історичних та пізнавальних текстів. Відзначу ще сайт афоризмів, яких він зібрав близько 60 тисяч (афоризм – око світової літератури). «Весела абетка» з 2002 року використовується вчителями, батьками, словесниками для навчання й виховання дітей. Сайти порталу щодоби відвідують десятки тисяч користувачів Інтернету. Кримський письменник Данило Кононенко назвав М. Владзімірського «патріархом кримського Інтернету», що є історичною правдою й об’єктивною оцінкою. Вдячні й численні відвідувачі сторінок. Юрій Підопригора із Грін Банк (Західна Вірджинія, США) написав у книзі відгуків: «Господи, спаси Вас за такий сайт! Що казати… У мене сльози на очах». Галина Волчкова зі США так відгукнулася про сайт «Весела абетка»: «Мабуть, ніхто не тішився Вашим сайтом так, як я! Цього тижня я починаю викладати українську мову в містечку Еверет (штат Вашингтон), і все, що я знайшла тут, – наче цілюще джерело в пустелі! Щира подяка вам і найкращі побажання!» Оксана Прокопчук із Луцька написала: «Я щаслива, що маю однодумцiв! Давно знала, що Ви iснуєте, але не знала адреси. Тепер ось буду використовувати Вашi матерiали, бо вчуся на педагогiчному факультетi. Я ще з дитинства вирiшила, що буду нести нацiональнi цiнностi до дитячого серця, бо зернина любовi до рiдної землi мусить породити самовiддану любов до рiдного народу».
Всі починання пана Миколи свого часу морально та матеріально підтримувала добродійка з Торонто Марія Фішер-Слиж – уродженка м. Коломиї (13.09.1922–13.02.2012), лікар-педіатр, активний член багатьох громадських організацій США, Канади. Зараз це все робиться на громадських засадах.
Микола Руденко писав: «Шанують лиш того народи, / Хто власну ниву розорав». Нива-життя для Миколи Владзімірського – це ті речі, які плодоносять українськістю, засівають людське єство любов’ю до рідної мови, України. Бо ж українське слово, мова рідної землі має властивість створювати атмосферу емпатії – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої людини у формі співпереживання, прийняття іншого таким, яким він є. За допомогою української мови (до-мови-тися) люди здатні порозумітися, зрозуміти, полюбити одне одного, а форм (краси, руху до єдності забагато не буває). Мусимо сьогодні стерегти свого «краю», як у-країн-ці, бути свідомими такої своєї місії – проповідувати центр усесвіту в серці Людини (кордоцентризм), живий, а не мальований сенс буття людини, що значить творення долі життя цілого народу в надії й оперті на власні духовні та фізичні сили. Тільки працюючи для власного духовного, для інтелектуального життя нації, народу, об’єднаного словом рідної мови, можна бути цілісним і незалежним українцем у будь-якому куточку планети, а на своїй землі й у своєму часі – перш за все.
Упродовж своєї активної діяльності в журналістиці, Мережі пан Микола надав можливість багатьом користувачам доступитися до величезного масиву корисної інформації.
З роси та води Вам, дорогий Миколо Івановичу! Попри всі труднощі, негаразди щоденного життя, будьте таким працьовитим оптимістом, яким Ви є! Будьте!
____________________
*Владзімірський Микола Іванович (22.05.1954 р. м. Мар’їнка, Донецької обл.) – журналіст, майстер спорту з міжнародних шашок, багаторазовий чемпіон Криму і Севастополя.

Богдан ДЯЧИШИН,
член НСПУ, лауреат премії ім. Івана Огієнка,
м. Львів

Leave a Reply

Your email address will not be published.