Церква у своїх щоденних молитвах і богослужіннях пам’ятає про душі помер­лих, але все-таки вона, як добра та ласкава Мати, про­тягом церковного року ви­окремила ще й особливі дні. Їх ми називаємо заду­шними або поминальними… Уже традиційно ми при­ходимо 1 листопада до стрі­лецьких могил та відпра­вляємо панахиди їх пам’яті.

Цього ж дня за добрим християнським звичаєм за­свічуємо свічки на могилах близьких нам людей – рід­них, друзів та знайомих. В листопадових сутінках ме­рехтять на кладовищах мі­ріади вогників-свічечок, а людські душі проймаю­ться до самісінької гли­бини жалобними молит­вами. Скрапують на це­ментні підмурівки окали­ни із воскових свічок і займаються сльозами та спогадами лиця моліль­ників. У потойбічний світ линуть молитви за душі померлих Божих слуг – чиїхось дітей, матерів, батьків…

Так було вчора і так має бути завжди, допоки па­м’ять людська не за­черствіє.

Leave a Reply

Your email address will not be published.