Летіла божа пташка над землею і дарувала рай. За нею світало сонечко, засіваючи довкілля рясним промінням. Бриніло щось високо-високо над долами й горами, над ріками й лісами. Коли це чує небесна пташка зарайський спів: защебетали дужі крила, захвилювалася душа.
Щоб не розірвалося серденько, не розлетілися літаючі груденята на тисячу пір’їнок, присіла на зелену гілку – зирк, а там на широкій оболоні, на великодній траві веселі хлопчики й дівчатка водять коло. Відчули пташку в польоті – клякнули на колінця та й питають: „Пташко, пташко, божа комашко, ти високо літаєш, у небесах раюєш – як там наші Діди?” „Діти земної радості…” – зідхнула подумки пташка, а вголос заспівала. .. „Фюїть-фюїть – день божий стоїть! Дітоньки-квітоньки, життя людського замало, щоб рай розказати, світ раювати… У мене крильця не для розмови – я пташка всевишня: землю всю обнімаю, весну розпочинаю.
Коли це зашелестіли ярими листочками, защебетали, співаючи, майські дерева – вишньою мовою, пташиними трелями: „Залишайся, залишайся, в нас гарні люди, в нас край веселий.” „А й справді, – подумала пташка, – як щиро вони люблять Бога, шанують небесних родичів, які вони високі духом, радісні душею, щасливі співом. А дерева й собі: „Щедрі, роботящі…” А лпдні люди обняли пташку зарайським співом, молодильною молитвою світлих мелодійі – та й сталося диво: пірнула пташка донизу, затанцювала на горбочку, розпустила промені на все довкілля і стала вишнім деревом Краю.
Давно це постало. Народилася в нашім народі не одна вишенька, зазеленіли по всій Україні вишневі садочки. Щовесни веселять вони білим цвітом людське око, всенький світ.
І тебе, донечко! І тебе, синочку!
Хрущі над вишнями гудуть, єднаючи небо і землю, соловейки щебечуть, вилітаючи із вишневого серця; божі люди на рідній землі рай діють – радіють!…
З року в рік, із правіку й навіки любується-красується боже деревце, рясніють вишневі сонячні кулі. Літніми вечорами й росяними світанками видзвонюють славу Отцю небесному і земній Нені – запрошують українських діток на райські ягоди.
Богдан Чепурко.