Між християнськими найвеличнішими, найсвітлішими чеснотами – віра, надія, любов – остання найбільша між ними.

Адже ж сам Господь чітко та розуміло нам заповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Луки 10, 27). Три людські життєві чинники – душа, серце і розум – повинні бути задіяні нами в цьому містичному й сакральному процесі любові.
Христос з любов’ю понижує себе до нас, смертних, і закликає не лише любити Його, але й свого ближнього, ба навіть неприятеля чи образника свого: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро робіть, хто ненавидить вас, і моліться за тих,хто ображає вас і гонять» (Мф. 5:44).
У цьому запашному саду любові ми передусім любимо нашого Творця й просимо Його щомиті про прощення брудних гріхів наших. Однак, не прощаючи їх своїм кривдникам, в очах Божих постаємо як лицеміри та фарисеї: «І коли ви стоїте і молитеся, прощайте всіх, що проти когось маєте, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам ваші гріхи» (Мк. 11:25).
Святий апостол Павло цілу тринадцяту главу першого послання до коринтян присвятив своєму баченню і розумінню любові, цьому завше трепетному, свіжому та безкорисливому почуттю людини. Так, він зауважує з цього приводу: «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається» (1 Кор. 13,).
Далі апостол підкреслює, що любов завжди гречна, не гнівається, має тільки чисті думки, тішиться правдою, терпелива й щоденно надіється, сподівається всього – любов вічна.
Любімося, прощаймо один одному, будьмо з Богом, слухняно виконуймо Його прохання й заповіти. «Утішайся Господом, і Він виконає бажання серця твого» (Пс. 37:4).

Зиновій Бичко, член НСЖУ

Давайте, і вам буде дано; мірою повною, так що навіть буде пересипати через край, вам буде відсипане, бо якою мірою відміряєте, такою відміряють і вам. (Лк. 6:38)

One Response

  1. Богдан Дячишин

    Розмисли над текстами поетичної книжки Івана Гентоша «Палітра долі»…
    «Пливем з тобою у любові»… Кохання першим і останнім не буває – воно єдине і вічне. Бо чи є щось сильніше за космічну енергію любові, дарованої нам Богом?.. Хто пізнає її сповна? Осмисливши сутність Божої любові, Абсолютом якої Він є – доторкаємося своїм серцем до земного незбагненного кохання: «І час безсилий перед нами, / І простір в мареві пожеж! / Та райська згірклість насолоди / Додасть натхнення і снаги!» (с. 101). Не випадково Емілі Дікінсон в свій час записала: «Кохання – це все! І це все, що ми знаємо про нього». Знаємо, що щастя – це коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя… Поєднаний… Людина ж так далеко відійшла від Божих законів, що мислителям неможливо виснувати всеохоплюючу формулу щастя. Гадаю, що має право на життя й така думка щодо повноти щастя – це коли не стається того, чого не мало би статися:

    Все мине – не обманути долю,
    Лиш дістатись би до джерела
    І напитись жадібно у волю
    Того дива – близькості тепла! (с. 112)

    Дійсно, як багато і мало людині потрібно: «Як загуснуть сутінки вечірні – / Просто поряд помовчати вдвох… (с. 110). Вкупі посидіти і помовчати…

    Відповіcти

Leave a Reply

Your email address will not be published.