Через що? Виявляється, що, передусім, основним фактором інтенсивної старості є… людська заздрість. Вона, як і будь-який порок, людину зневоднює, а це її висушує, робить її зморщеною, мов яблуко навесні.

Спіноза визначав заздрість як «незадоволення при вигляді чужого щастя» і «задоволення в його ж нещастя». «Заздрість вважає початок розбрату [серед людей]», – відзначав Демокріт.
Існує як мінімум два «відтінки» заздрості – «біла» і «чорна». І якщо про свою «білу» заздрість ми ще можемо розповісти, зізнатися про неї, то «чорна» – табуйоване cоціумом почуття, яке здатне визнати в собі одиниці. У чому ж відмінність?
«Біла» народжується із захоплення. До нього домішуються бажання і неможливість цього бажаного досягти. “Це так чудово. Я теж так хочу. Але боюся, що не зможу, не вийде, не дано ». Наприклад, ви захоплюєтеся чиїмось письменницьким талантом. Ви теж хотіли б так писати, але вам здається, що вам не дано. Але, звичайно, це ваше суб’єктивне відчуття. Якщо по-справжньому захочете, зможете.
«Білу» заздрість набагато простіше трансформувати в конструктивне дію. По суті, варто тільки повірити, що ви це теж зможете, і ви почнете робити конкретні кроки в бік бажаного і теж цього досягнете. І тоді будете самі собі заздрити і дуже пишатися собою.
Тобто наші сьогоднішні досягнення – те, чому ми заздрили раніше. І можливо, саме заздрість дає нам перший поштовх в бік реалізації бажань, які здаються неможливими або майже неможливими.
«Чорна» заздрість – важке почуття. У соціумі вважається, що заздрити соромно, недобре, неприйнятно. Є люди, які сприймають заздрість як щось загрозливе своєму благополуччю, вважають, що вона може їм нашкодити.
Заздрість може завдати великої шкоди самому заздрісникові, якщо залишається неусвідомленою.
Заздрість – один з гріхів, заборонених Десятьма Заповідями; він полягає в тому, що людина бажає володіти тим, що йому не належить. Предметом заздрості може бути як матеріальне багатство, так і нематеріальні речі (краса, успіх, чеснота і т.п., див. Екл. 4: 4 ). Справа в тому, що надія на Бога передбачає, що все, чим володіє людина, походить від Бога: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Як. 1: 17) . При цьому важливо, що Бог кожній людині дає те, що потрібно саме йому відповідно до задуму Божим. Бажання володіти тим, що Бог дав іншій людині, таким чином, за визначенням суперечить задумом Творця. Крім того, заздрість містить в собі прагнення людини здійснити свою волю всупереч волі Творця. Саме тому заздрість руйнівна для людини: “Лагідне серце – життя для тіла, а заздрість – гниль для кісток” (Притч. 14:30) . Заздрість стає причиною жорстокості і насильства людей одного над одним: заздрість намагається силою добути те, що не належить йому (Мих. 2: 2) . Отже, заздрість, як і багато іншого, є порушенням загального для всіх людей закону про любов до ближнього (Рим. 13: 9) .
Апостол Павло в посланні до Галатів включає заздрість до числа «справ плоті», що протиставляються їм плодам Духа. Крім того, апостол в посланні до Тимофія особливо відзначає, що заздрість не обов’язково спрямована на матеріальні блага. Досить суттєвою причиною її є бажання першості та влади. Найбільш яскравим і трагічним прикладом заздрості є заздрість фарисеїв і книжників до Господа Ісуса Христа, яка призвела до Хресної Смерті Спасителя.
Як бачимо, слова Ісуса Христа «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» є найправдивішим побажанням для нас.

Зиновій Бичко

One Response

  1. Богдан Дячишин

    Фрагмент рецензії на книжку «День вдячності»…

    Один з авторів «Дня» філософ Андрій Баумейстер вважає, що вдячна, незаздрісна людина, яка радіє успіхам інших, може бути по-справжньому щаслива. Щастя – це коли не стається того, чого не мало би статися.

    Відповіcти

Leave a Reply

Your email address will not be published.