“Днями переглядаючи електронну сторінку журналу “Золота пектораль”, прочитав статтю Ігоря Фарини (місто Шумськ на Тернопіллі) “Франкову ниву засіяло втретє” (30.09.2018 р). Завжди вважав Ігоря Фарину як фахового літературного критика…”

                                                                            “Чи ж осли не пишуть критик?

                                                                            Чи комедії не грають Мавпи?”

                                                                          (Леся Українка, IV, 1954, 144)

Літературна критика, незважаючи на її суб’єктивність є необхідним жанром, який допомагає авторам літературних творів побачити себе зі сторони і звернути увагу на ті хиби, яких автор часто не зауважує. Критика стає своєрідним адреналіном для подальшої творчої діяльності та її удосконалення.

Та читаючи сучасних українських літературних критиків, які до речі вважають, що мають достатній літературний досвіт, щоб працювати у такому літературному жанрі, стикнувся із неприємним явищем! Виявляється, що не всі хто взявся за це перо усвідомлюють різницю між літературною критикою (Критика як літературний жанр ставить завдання розгляду, тлумачення та оцінки літературних, мистецьких або наукових творів з метою виявлення та усунення вад, хиб)  та пасквілем (Пасквіль  – писанина  образливого, наклепницького характеру).

Одна справа, коли літературний критик фахово оцінює авторський твір, літературне видання, тощо, описуючи деталі на які вартує звернути увагу автору чи редакторам видання, а друга, коли безпідставно вішає ярлики в образливому тоні. Тоді замислюєшся, а чи має моральне право такий літературний критик на подальшу літературну діяльність у вказаному жанрі.

Я людина скромна і ніколи не лізу, як кажуть «Поперед батька в пекло…”, але коли мене безпідставно ображають і принижують мою гідність то мовчати не маю права.

Днями переглядаючи електронну сторінку журналу “Золота пектораль”, прочитав статтю Ігоря Фарини (місто Шумськ на Тернопіллі) “Франкову ниву засіяло втретє” (30.09.2018 р). Завжди вважав Ігоря Фарину як фахового літературного критика.

Та, що ж мене вразило? З цієї статті я довідався, що маю ще один псевдонім – “Багатоверстатник”.

Дякую пану Ігорю за його неабияку критичну винахідливість і обіцяю подумати де б цей псевдонім застосувати в майбутньому. Та, до речі таким ярликом нагородив Ігор Фарина не тільки мене, алей ряд високоповажних членів НСПУ: літературознавця, критика, перекладача, професора, доктора філологічних наук, академіка АН вищої школи України – Миколу Зимомрю (автора понад п’ятисот опублікованих праць з проблематики порівняльного літературознавства, перекладознавства, культурознавства, лауреата міжнародних літературних премій І.Кошевільця та Б.Лепкого, заслуги якого перед українською літературою  можна було б продовжити…); поета, науковця, перекладача, доктора філософських наук, доцента УКУ, викладача Василіанського інституту філософсько –богословських студій імені Йосифа Веньямина Рутського – Богдана Завідняка (автора понад сто наукових статей, десяти науково-літературних видань, семи поетичних збірок). Я тішуся, що пан критик поставив мене в один ряду із такими літературно відомими особистостями і я з розумінням поставився б до критики моїх скромних літературних творів, але не до незрозумілих на мене нападок!

Подати, до альманаху “Франкова нива” (Випуск 3) свої твори не напрошувався, а, як і інші автори цього видання отримав від редакторів запрошення. Що стосується вміщених творів то кожен з них мав на той час свої підстави (“На прощу до Ярини” – це щирий спогад, про роки мого тяжко-хворобливого дитинства пов’язаного із непередбачуваними відвідинами Франкових стежок, що частково вплинув на творче сьогодення, “Нова літературна зірка на поетичному олімпі” – відгук про  творчий шлях члена НСПУ, поетичну окрасу Франкового краю, однокласника з яким за однією партою сидів у школі – Романа Квітневого).

А щодо альманаху “Франкова нива” то запросили мене мабуть тому, що я не є байдужим до творчості та авторсько-літературних доробків Франкового краю. Більшу частину свого життя присвятив патріотичному вихованню підростаючого покоління, більше десяти років є співупорядником Дрогобицького освітньо- літературного альманаху “Первоцвіт” і на схилку педагогічної і літературної діяльності дожився, щоб на мене безпідставно навішували образливі ярлики.

Шкода, що для деяких літературознавців альманах “Франкова нива” став каменем літературного спотикання…

 Роман Банський, 25.01.2020 р. 

Leave a Reply

Your email address will not be published.