Слова Ігоря ГАМЕЛЯКА, музика Лесі ГОРЛИЦЬКОЇ

На фотографію дивлюся я:
Дорога в даль і височінь небесна…
Душу стискає невимовний жаль.
Бо це Земля дідів моїх воскресла.

Приспів:
Дай, Боже, правди щедрий урожай,
Дай гори, сонце і безкрайнє небо,
Дорогу в майбуття, далеку даль.
Дай, Боже, наше! Іншого не треба.

Два дерева: дуб і сосна,
Безмежний простір: красота і воля.
Та на світлині чомусь людей нема,
Лише самотня хата серед поля.

Чудна земля, Земля моїх дідів,
Надіюсь я тебе колись побачу.
Ти найрідніша для своїх синів,
Сумуєм ми, та тільки не заплачем.

Земля дідів: цвіти і розцвітай –
Ти найдорожча нам, одна єдина,
Розтерзана, забута і свята.
Мій рідний край, моя ти Лемківщино!

На фотографію дивлюся я:
Дорога в даль і височінь небесна…
Чужа і рідна, мила сторона
Із снів, із дум і дій наших воскресни.