Коли в тобі, у твоїх думках щомиті бринять роздуми про рідну мову, то volens-nolens народжуються фрашки, спалахи осяння.
Найвідчутніший анальгезуючий ефект має, без сумніву, молитва, щира, що йде від серця!
Про все май свою думку, на все свій погляд. Не накидай їх на інших, бо й вони мають їх також!
Поважаю чехів, які успішно переклали рідною мовою всю комп’ютерну термінологію, до речі комп’ютер, мабуть тільки чехи назвали по-своєму – «počítač».
Приймаю мовний пуризм. Мовний пуризм часто представляють як консервативний, як захист мови від агресії інших мов, чи як збереження національного духу, але часто він є інновативним в описі нового стандарту.
Щодо мовного пуризму, то чехи заслуговують, аби з них брати приклад.
Наші діалекти – полтавський, подільський, буковинський, бойківський, волинський, гуцульський… – предтеча літературної мови.
Якщо можна було б оцінити сьогодні ставлення чеського народу до рідної мови, користуючись спортивною термінологією, то «золото» виграють обоє – і народ, і мова. Іншими словами, стан чеської мови у Чехії можна визначити як успішний. На думку фахівців, сьогодні чеська мова потребує не захисту, а вдумливої щоденної опіки. Але так було не завжди. Чехи відстояли свій найбільший скарб, рідну мову, у складному протистоянні з набагато сильнішим противником і в тяжкій боротьбі, яка тривала три довгих століття.
Сталася така дилема. Людина не сприймає силу слова – йшлося про зцілення. Запитую чи вірить у силу молитви? Так. Та це ж вона, молитва, – слово, багато слів, велика сила. Здається, переконав… Згодом зрозумів – у неї будь-яка згода закінчується словом АЛЕ. Так, полюбляє більшість те АЛЕ!
Лихе, вульгарне слово ні сліду не лишає від молитви, відчутно підточує імунну систему, викликає у крові появу онкологічних тілець!
Які прекрасні слова,яке чудове порівняння.
Дякую Вам,пане викладачу,за такі творчі хвилини,які Ви даруєте читачеві.
Дуже багато цікавого і корисного можна почерпнути з Ваших дописів.
Народ любить слухати живе слово, але як буде міг послухати щось мудрішого, як наприклад, у храмі, що є в цій місцевости, то розуміється, що піде туди. Священномученик о. Омелян Ковч
Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
Василь Захарченко
Ваша мова — мелодійна, співуча. Як на мене, вона мало схожа на російську, російська більш тверда, різкіша. Українською, здається, абсолютно неможливо лаятися: що не кричи, все одно пісня вийде. У цьому вона близька до італійської, і це не дивно, що обидві мови — нашу та вашу — визнано найкрасивішими у світі.
Мікеле Плачідо
Бреду босоніж росяним лугом вродливої Мови і плету пишний вінок із його чічок-слів…
Кульбаба – синонім, звіробій – означення, флокси – гіпербола, ромашки – діалектизми, цикорій – порівняння, волошки – багатозначність.
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі. Ганна Черінь
Направду йде обертом світ – поруч зацвіла липа. Липа – символ універсальної привабливості, благословенне Богом дерево. Навіть, за народними віруваннями, може відвертати прокляття – бере їх на себе, а тому має на своєму стовбурі багато потворних наростів, які містять у собі все лихе з чужих прокльонів та обмов.
Мабуть, не лише ми її любимо, але й вона себе… Бо вибрала і для себе, і для свого цвіту найніжніші слова.
Подих-повів її запашний, пахнючий, духмяний, а цвіт – білосніжний, мов ризи Пречистої Богородиці, тай із лика її дарує дітворі сопілочки-ангелики. Бджілочки-срібноличка плюскаються в нектарі її.
Думка людська повинна бути красивою та світлою, слово – щирим і правдивим, фраза – глибокою й компактною, речення – позитивом!
Чим утамувати голод і спрагу? – Словом, Тілом і Кров’ю Ісуса! Чим прогнати недугу? Словом-молитвою! Усе хай славить Господа!
Мово моя єдина, Твої Слова настільки переповнені ласкавістю, що на Твоїх устах можна побачити Святого Духа!
“Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте” (Матвія 10.8). Слово ДАРМО (пер. І. Огієнко, П. Куліш, І. Пулюй) інші перекладачі Святого Письма, І. Хоменко та Р. Турконяк передають ДАРОМ. Воно знане болгарській і російській мовам.
Котрому надати перевагу? У словнику української мови обидва слова мають ремарку “розмовне”. Розмовну низку доповнюють форми ДУРНО, ЗАДАРОМ. ЗАДУРНО, НА ДУРНЯК, ЗА ДУРНИЧКУ тощо.
Звісно, багате синонімічне гніздо…
Одна вона у нас така — уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка.
Т. Шевченко
Чим у житті можна виправдатися?
Коли гріхи точать серце й душу – Словом-сповіддю;
Коли віддалився від Господа – Словом-молитвою;
Коли когось засмутив чи образив – Словом-перепрошенням;
Коли подивився косо на когось – Словом-усмішкою;
Коли сказав неправду комусь – Словом-істиною…
СЛОВО – це чудо-ключ од усіх замків людського Замку!
•
Микола Цивірко Мудро і афористично. Про феномен Слова можна дискутувати без кінця. Воно начебто ніколи на всі 100 відсотків не передає те, що Ви хочете висловити. Але з іншого боку – Бог дав нам цей, як Ви кажете, ключ. Чогось кращого і досконалішого просто немає у природі.
Я з неплаксивих, однак сльозина не одна викотилася, коли читаю чеського мовознавця: «Вони повинні навчитися, що таке є лінґвоекологія, тобто теорія про мовне середовище. Кожна людина знає від своєї матері, що таке є мова. Я не бачу в українських мовознавців, щоб вони турбувалися цією проблемою. Отже, тут є початок. Українські мовознавці повинні перейти з теорії на реальну екологічну реалізацію. Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю», – наголошує Їржі Марвана.
Зиновій Бичко