«Цивілізації гинуть, коли вірус аморальности вбиває душі». Що таке вірус аморальности? Інша релігія чи зброя; цінності чи індустрія, а може інша мораль прийдешніх сусідів?

«Прагну знайти межу ходіння, по якій не кривавило би…». Але будь-яка межа небезпечна, щонайперше, для граней соціально-нормативного розуму.
«Якщо врятуємося, то врятуємося Українцями». Пригадується цитата з пісні «важкої» метал-команди: «Suffer to survive», бо часто життя нації між двома культурами, імперіями, конфесіями і т.п., часто є стражданнями, щоб вижити.
«Ми всі заблукали, хто 300 літ, а хто від хрещення». «Війна не час для дискусій, вона є часом світоглядного вибору». А що сталось 300 літ тому? Поразка у Полтавській битві, а попередньо – вірус у свідомості православних українців, які здавали протестантів-шведів православним московітам; ще раніше – руська шляхта не обрала компромісу з католицькою Європою (не лише Річчю Посполитою). А дехто заблукав і від виборчої кампанії 2014 р., коли згубив свій вибір Майдану.
«Держава узаконила бл., на тлі кримінальної проституції» – епіграф до лекції з політології!
«Кожен говорить на своєму рівні розуміння, і тільки». Процитую рядки однієї з найкращих балад легендарної Metallica:
The door is locked now
But it’s open if you’re true
If you can understand the me
Then I can understand the you
«Премією відзначати треба не естетичний Еверест, чи, навіть, Лунгхар Сар. Треба відзначати індивідуальне зростання, яке вписується у естетично-суспільну вимогу».
«Тиранія виростає на сподіваннях власного доброботу будь-якою ціною». Влучно про поро хоботів і їхній конформізм ілюзій.
«Я не знаю, хто такі олігархи, коли відсутня мова про перспективу української державности». Як на мене, вельми доречною буде цитата зі статті «Спрофанована демократія» майже однофамільця автора – Олег Баган, науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова / вибране мною
«Майданна» влада довго і зухвало не переобирала ЦІК, яка в часи президента-злочинця Януковича робила явні злочини; старанно зберігається в державі й система адміністративного тиску на виборах, і всі чудово знають, що за допомогою адмінресурсу влада і провладні сили (олігархічні середовища) «витиснуть» для себе на виборах достатньо голосів, щоб і далі залишатися «на плаву». Тобто олігархія, яка на 80-90% контролює Верховну Раду, створює таку ситуацію, за якої кожні вибори перетворюються на фарс, оскільки саме законодавче поле лишається зруйнованим і спрофанованим; закони і принципи демократичної, законослухняної поведінки в державі на ті 80-90% цинічно ігноруються, особливо у вищих ешелонах влади. … Розвиток держави став цілком залежний від інтересів олігархії, яка свої головні активи давно тримає в інших країнах і за потреби легко зможе змінити свою «дислокацію».
«Не проблема в сподіваннях, а проблема в русі». І в перешкодах.
Прикро, але для багатьох залишення людиною – нездатність реалізувати власну місію. Людина не місійна.
Гете як панацея? Єдиний шлях до письменництва?
«Уся наша проблема не в тому, що ми живемо, а в тому, що ми мріємо про життя. А про життя не мріється, за життя йде боротьба». Боротьба за ресурси до життя. Причини нещастя за психологом Алексом Міхалесом – обсяг ресурсів: менший від наявного в інших, менший, аніж раніше, неспроможність здобути бажані ресурси.
«Беремо рискаль, копаємо грядку, і викидаємо всіх хробаків. Може так вродить щось людське?»
Важливіше викинути плазунів з людського, тоді й народяться птахи.
«І тільки одинаки перед смертю уточнюють: «То що мені вже п…ц?». А відповідь буде?
«Найгірше, коли раб уявляє себе вольним». Влучно, але й мало доброго, коли адепт певної, а особливо, владної політичної сили уявляє себе об’єктивно мудрим.
«Хай живе поезія у душах поетів»». Інакше поети задихнуться у бездушному просторі.
«В українця один колір державної стратегії – жовто-синій, але в середині державного утворення є ще кольори партійні, чиновницькі». Партієць погоджується.
«Ми маємо бути толерантніші і мудріші». Далеко не завжди мудрість сусідує з толерантністю.
«Папа римський Пій Х сказав, що даремно будуються церкви і школи, як нема доброї преси».
«Якось зрозумів: світ настільки безмежний. Що тебе у ньому просто немає». Нагадує дзен буддизм. Або, немає доти, поки друг не подзвонив, бо захотів з тобою випити.
«Страх до нового перетворює нас у мумій страху». Чи – ретроградних мумій моралі. І знову «Металіка».
every day for us something new
open mind for a different view
and nothing else matters
«Доля колекціонерів, особливо українських – невдячна». Я – колекціонер, хворий залежністю, з просвітками звільнення від останньої, але з перепадами тем і нового занедужання.
«Людська смерть сприймається не як трагедія, а як банальний запис в потоці необов’язкових новин». Тому що це банальна закономірність, хоча часто і поза законами. А віруючі земляни часто бояться її, як кроти світла.
«Чи я прийшов до себе? Йду. І шлях ще довгий». «My way» чудова пісня s текст «Crematory». І про дощ та шлях, «Sepultura», пісня “Roots»:
Rain bring me the strength
Is breeding me this way
To get to another day
And all I want to see
Set Us free
«Сумно, що кажете правду». Як у Цоя: «Я не люблю, когда мне врут, но от правды я тоже устал».
«Між любов’ю до жінки і прагенням жінки нема відстані, лише одне велике непорозуміння». Жінкам важко зрозуміти чоловіків, їхні любові і прагнення, які розділені у векторах, об’єктах і просторі.
«У платонівській ідеальній державі поети відсутні». Але там є філософи. Американський філософ і письменник Джордж Санатаяна у прозовому творі «Останній пуританин» в уста персонажу вкладає таку сентенцію: «Ваша, філософів, біда в тому, що ви хибно розумієте ваше призначення. Ви мали б бути поетами, а ви вперто намагаєтеся відкрити всесвітній закон, фізичний чи моральний». Він бажав, щоб і його поезію була філософією, яка є «самим життям, щоденною відповіддю на всі існуючі питання». А поезія – це «найглибша основа морального життя і вища релігія».
«Дописаний варіант книжки – епітафія на надгробному пам’ятнику». Давні етруски писали на надгробках: «Ми були, нас нема». Мабуть, це буде вичерпний епілог. А післямову напишуть вже живі.
«Світоглядний флюгеризм таке ж зло, як вбивство. Чому ж злочинця звинувачуємо, а флюгеру майже заздримо». Бо вбивство – це кримінал, а флюгеризм – конформістська поведінка.
«Жіноча краса – це чоловіча зміна уявлень про перспективу ліній». … плавних і опуклих.
«Чим більше розуміємо себе, тим більше толеруємо инчих». Пізнання инчих через самоспоглядання внутрішнього світу. так чи інакше, але він пересікається і навіть утворює круги Ейлера зі світами инчих.
Шестидесятники: Костенко-Олійник-Павличко. Це настільки три різних постаті, що їх можна поєднувати хіба що в антагоністичних поняттях.
Джерело поезії не вичерпається, поки не існують музи з перспективою ліній.
Про «Діалоги Сенеки» – маю спонукання до прочитання. Купив у Трускавці в 2016 р., перечитував, не більше того. Буду читати.
«Безвіз» – наша путівки в світи. Неправда. … Два ключові моменти: питання мови і церкви».
«Українського націоналізму нема. … є «духовні нащадки». Але з них формується і дієвість націоналізму… модерного, з елементами консервативності і новітніх технологій у розрізі різниці поколінь.
«Єдине, що мене тішить, що одного дня я звідси вступлюсь». Аналогічно. Але чи віднайду спокій не тут?
«Нарис історії римської літератури», до збігу обставин, мені трапилась книга 1942 р. видання.
«Цю країну втрачаємо ми, а не губить корупція». Втрата країни відбувається нами і згуба корупцією, яка вище від нас.
Бачу, що Євген Баран – афейсбучний.
«8 Березня, то я не вітатиму нікого, ні заперечуватиму». А якщо треба, і не втовкмачиш в голови начальства жіночого, що досить?
Певно, досить з мене писати тутво.

Ярослав Дзісяк.

.

Баран

One Response

  1. Богдан Дячишин

    Багато написано… Для кого і про що? Я б підсумував такою думкою Євгена Барана…
    Спонукати людей до розмислів – справа нелегка. Суспільність не схильна заглиблюватись у роздуми – мислити здатні одиниці. Книжка вчить читача думати, бо бездумна людина перетворюється на раба чужих думок. Відсутність особистої думки руйнує людське в людині, її дух, духовність, тож мусимо усвідомити, що вже своїм народженням ми взяли на себе тягар жити людським життям: «У нас багато людей вірять у власну місію, що забувають про найпростішу – залишатися Людиною…» (ГОВОРИТЬ Євген БАРАН…, «Щоденникові медитації, афоризми»).

    Відповіcти

Leave a Reply

Your email address will not be published.