Фестиваль української книжності «На білому коні» відбувається 21-го лютого в Шумському районі Тернопільської області. Його назва не випадкова, адже розпочався він у Тилявці, де минули дитячі роки Уласа Самчука — автора однойменного публіцистичного твору. Захід присвячений дню народження геніального українського прозаїка і Міжнародному дню рідної мови.
Започаткований у 2006-му році, він традиційно збирає з різних куточків нашої держави видавців, авторів, поціновувачів туристичної, краєзнавчої, патріотичної і просто хорошої української книги. І цього року фестиваль «На білому коні» значно розширив свої обрії. Учасники відвідали музей Уласа Самчука, поклали квіти до його пам’ятника, спілкувалися під час науково-практичної конференції дослідників творчості відомого українського письменника. У Шумську відбулася виставка-продаж «Обрії нашої книжності». Як зазначив у коментарі «Дню» письменник, автор ідеї проведення фестивалю Сергій Синюк, зокрема, відкриттям стали пригодницькі, гостросюжетні, глибоко краєзнавчі роботи Дмитра Бондаренка, який розкриває в своїх книгах ще Дніпропетровськ 1990-2000-х років. «Разом з тим — його книжки вельми пожиточні та містять інформацію навіть про те, як стати президентом, — каже Сергій Синюк —. Плюс до того — новими книжками засвітився на фестивалі Петро Кралюк. Зокрема, йдеться про його історико-прогностичну книжку «Марево революції», яка вийшла спеціально під наш сьогоднішній фестиваль. Цікаві також роботи Юлії Бондючної, Лесі Білик», — зазначив член Національної спілки письменників України.
На його думку, нині для популяризації української книжки замало таких широко масштабних форумів, як у Львові. «Тепер спостерігається прагнення до розширення спектру і власне тут першу скрипку починають грати місцеві фестивалі — обласного, міжобласного масштабу. Чому? Вони менш людні. З одного боку — це погано для показників, для кількості і для демонстрації розмаху, з іншого — дуже добре тому, що там не почуваєшся піщинкою в натовпі, а повноцінним читачем, або навпаки — повноцінним автором. Є можливість реально поспілкуватися: читачам розгледіти своїх улюблених авторів, авторам — нарешті розгледіти своїх читачів, що в принципі в умовах великих народних мас фактично не можливо. По-друге — на такі фестивалі можна привезти літературу, що максимально відповідає запитам людей на тій чи іншій конкретній території. А давно і не мною помічено, що люди, які не хочуть читати взагалі нічого, охоче читають те, що написано для них і про них. І саме тому є такі фестивалі, як «Книжкова толока» в Миколаєві Львівської області, як, на жаль нині призупинені, але, я думаю, все-таки дуже актуальні на майбутнє — «Книги великої Волині» в Луцьку, чудовий фестиваль «Дерманський світильник» на Рівненщині, не менш чудовий і наш фестиваль «На білому коні». Вони заслуговують на підтримку не тільки видавців, авторів, органів місцевої влади та місцевого самоврядування, але і на якнайширшу підтримку вдячної читацької аудиторії. Тому, що ці фестивалі, власне, для читачів», — переконаний Сергій Синюк.
Під час фестивалю «На білому коні» визначають лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Уласа Самчука за кращий епічний твір, який розкриває історію та сучасність українського народу. Цього року перемога дісталася академіку Миколі Жулинському за новий художньо-документальний роман «Моя Друга світова» і «За творче продовження Самчуковської традиції». Також відзначили кращих авторів молодіжного літературного конкурсу «Самчукова криниця».
Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль