Розгортаю останню сторінку збірки поезій «Корба» Ігоря Фарини і приємно дивуюся зрілому поетичному таланту автора:

з триярусної дзвіниці

 дивлюся у завтрашність (с.54)

Власне, цими рядками можна означити епіграф  творчості  поета, письменика, літературного критика із славного міста Шумська що на Тернопільщині.

І продовжити рядками, що розміщені замість передмови, як заспів і лейтмотив видання:

Через імлу на мене зирка бог

Вручаючи гіркавість світотвору.

Зміст збірки включає 6 розділів: «Судини майбуття», «Сопілка мавколюбна», «Храм блискавки», «Віршовирій», «Дивоовид», «Гніздо казки».

Збірка побачила світ у львівському видавництві «Сполом»  наприкінці 2021 року.

 Корба – то найперший і найнеобхідніший інструмент, пристрій, яким можна дістатися до холодних, цілющих глибин, які нуртують із глибин. А кожна криниця – то скарбниця.  Так і поезія Ігоря Фарини. Самобутня, щира, багата на роздуми.

А ще ­на авторські неологізми. Саме їм я приділяю чільну увагу. Ось розгортаймо разом: рай дикомедний, бурхоплиння, немілизна (с. 5), зорекрило, подзвіння, вітриськів постриб, ріднокрайні (с.6) завогніють (с.7), мечистий лан (с. 8), антипочатків, письмак, облавострата, білокожушник, юність сніготала, пам’ять віддалень (с.9), долоні невгомонь, цемент часу, хижка інтуїцій, протоптах (с.10),градобійність, вулкани занехаянь, невмолиме квіття (с.11), сопілка мавколюбна, багнюка ворожди, шляхострумність, білосвіті (с.12), наснажений розвидень, пісень фатаморганисті потоки, хащиська невертанння (с.13), неміражний викид, завойовницькі хуртечі, в’язке небаговиння, п’янкої неутечі, вода дунайова, дні чугайові, риморядки (с.14), чистінь холоднострумну, часонурт, зимомир (с.15), душа верлібрить, часоріка, мрійноголос, вифлеємських харизматик (с.16), кетяжність калини, мокрющості травинки, охлібнення осонцену надію, зернинно відкривають (с.17), гостроглядність неминання, неперебутнім димом, синьоплесу думки (с.18), вересненднини згущений озон, свіжистість плину, весноберег (с.19),зимострашшя, мачинням тьми (20), часопалання, долеструми (с.22),віщодинаміт, поганинства ріку, собості святої, пісню сонцеву (с.23), оджереливши, стобіль (с.24), підгання, тямкість, алхімії стрімнини, кров несофістична, ранкосмерч, мистелану, сонцемить, моросткість часу, болеустах (с.25),ковально, вічнокелихи,потойсвіття (с.26), кайданиста спрага, злющодень, верхотури, бандуристість (с.27), ночополе, хижозгуки, хитроспритних гримів, зчужіле, дощини (в смислі дощ – авт), поваб, хмаристу криницю, світанність, олітнене небо (с.29), водокрутне каламуття, вітристість, провістя (с.30), амазонистість слова, голкострім’я, світлосило (с.31) ,окриничень, страховіття, некодистим словом, раптова катапульськість (с.32), вивертовий знак, огенчик, зоребал, кометисто, дивнюще, зеленість (с.33), кремледзьоба, ловитв, відкошність (с.34), вкраїноздвижність, ночоденні, оманоличну (с.35), незникомість, надроспросторені огроми, зловорожу, зсерпує, віршостяг, ріднокрайною, тривалорванозойкне (с.36), вовковийна, крикотишу, сонетоладні, ловитву, підломилість (с.37), вітросніги, доленоти, кривопрямному триванні, вибади, цурпечно, полуда фальшозолотіння, (с.38) гримасно баляндрасить, джерелистому (с.39). лютозлу (с.41), ганеба, зловорожжя (с.42), цвітописний бран, магнітополить, жагоструння, жахострахності капкан (с.43), власнолютості, жорсткозгуби, злочений, нежурмелодій, вітроднів (с.44),вдиховидихних глибинах, нежинивнильного валуння, розпіарене табуння (с.45), хамових знамен, яснобачних, дивоовид (с.47),зеленохмільна, надовкіллі, відграненної сповіді, смерканну душу, ворохобності часу (с.50), оспрагу (с.52), мандрованців (с.53).

Саме неологізмами, що їх дуже нечасто, а то й вперше побачить читач, в більшій мірі Ігор Фарина дає криниці творчості цінність і оту особливу «немілизну». А ще  її можна знайти і в метафорах, порівняннях та інших художніх засобах, які гартують літературну цінність і міць «Корби». Думаю, інші колеги по перу скажуть про автора та його творіння своє слово і думку.

В книзі є проникливі  рядки, присвячені  світлого спомину Богдану-Ігорю Антоничу та вінок сонетів «Віршовирій» пам’яті Степана  Сапеляка. Знайдете також  поезії, адресовані  письменникам Лесі Шмигельській, Володимирові Дячуну, Богданові Мельничуку, Богданові Смоляку,  Мирославові Лазаруку, Галині Максимів, Олександрові Маслянику, народному художнику України Богдану Ткачику.

Цікавими для читача будуть класичні сонети: «Наголос» з епіграфом поезії Валерія Герасимчука (с.27), «Київський сонет»(с.28), «Серцерани. малий вінок сонетів» (с.43), два дзеркальних сонети «Дивоовид»(с.47).

Поетична збірка «Корба» підтверджує, майстерність  і талант Ігоря Фарини, його нові глибини «окриничень» і «синьоплеса» творчої  думки.

Галина МАКСИМІВ
м. Долина

Leave a Reply

Your email address will not be published.