Сьогодні, ми знову відзначаємо одну із найбільш значимих і, водночас, одну із маловідомих для широкого загалу сторінок історії боротьби українців за власну незалежну державу. Чортківська Офензива 1919 року – саме така мить в історії визвольних змагань нашого народу.

Чортківська Офензива Української Галицької Армії (УГА) здійснена в період з 7 по 28 червня 1919 була однією з найуспішніших наступальних операцій, що їх Галицька армія здійснила під час Українсько-польської війни в Галичині 1918-19 років, та й певно за всі часи Визвольних змагань 1917-1921 років взагалі. Лише втручання міжнародних чинників або брак матеріально-технічного забезпечення в врятував супротивника від воєнної поразки, та відкинув здобуття Української Самостійної Соборної Держави майже на століття.
Ситуація, в якій тоді опинилася молода Українська держава була вкрай несприятливою. Внаслідок відверто зрадницьких дій таких “світочів” українського патріотизму, як Вінниченко та Грушевського, після так званого “Вінниченківсьго заколоту” Україна залишилась майже без зорганізованого війська. Більшість із тих військових професіоналів, хто служив у збройних силах Української Держава гетьмана Скоропадського, та 400,000 загартованих у боях Першої світової війни вояків-українців, були розпущені по домівках універсалом, яким замість регулярного війська передбачалось формування тимчасових народних загонів-міліції, яка б збиралася лише на випадок війни. Наслідком такої “політики” стала сумна та в той же час героїчна оборона Крут, де жменька студентів та вчорашніх школярів мусила скласти голови у бою із 4000 московсько-більновицькою ордою Муравйова. В той же час, на західних теренах країни, українські війська вели запеклі бої із Польщею, визволяючи свої споконвічні землі від давніх гнобителів.
19 березня 1919 року голови країн Антанти – президент США Вудро Вільсон, французький прем’єр Клемансо, прем’єр Великобританії Ллойд Джордж та представник Італії Орландо скликали так звану “нараду чотирьох”, де звернулись до ворогуючих польської та української сторін із пропозицію припинити взаємне протистояння та розпочати сумісні бойові дії проти більшовицької навали. Користаючись із такої підстави, як із прикриття, у короткий термін французи перекинули понад 100,000 вояків армії генерала Галлера до Галичини. Іноземні загарбники були озброєні най-модерновою зброєю, та технікою – залишками від запасів Першої світової війни. До складу угрупування входили етнічні поляки із країн Європи та США та чисельні найманці – французи, англійці, американці, яким польська пропаганда зобразила УГА збіговиськом бандитів-українців, під керівництвом німецьких генералів. Доправлення армії Галлера до Галичини офіційно мотивувалося потребою захисту Польщі від Червоної армії, тому до неї йшли, мов у хрестовий похід проти більшовиків. Насправді ж армія Галлера мала остаточно знищити УГА та навіки закути Галичину в кайдани польського рабства. Водночас із Парижу було надане розпорядження французькому військовому аташе в Яссах, зненацька завдати удару у спину Галицького війська силами румунської армії. Такою була пляна підступної змови Галлера та Пілсудського та його прем’єра Падеревського.
5 травня 1919 року ворог розпочав наступ по всьому фронту на частини УГА, на додачу, щей й завдав удару угрупуванню військ УНР, полегшивши цим самим просування ХІІ Червоної армії на північно-західному відтинку фронту. Під натиском переважаючих сил ворога частини УГА були змушені відступати на схід. На додаток, 24 травня румунське військо спільно з дивізією польського генерала Желіговського вдарило з тилу і окупувало Покуття разом з Коломиєю і Снятином. Склалася критична ситуація.
УГА було затиснуто у невеликий трикутник біля Чорткова на південному сході Галичини (між ріками Збруч і Дністер та лінією Гусятин – Улашківці – Товсте – Устечко). У цей критичний момент 9 червня 1919 року уряд ЗУНР – Державний Секретаріат склав свої повноваження, а Українська Народна Рада призначила Євгена Петрушевича диктатором ЗУНР. В той самий день командувачем 25-тисячної (за іншими даними – 19 000 старшин і вояків у бойовому стані і до 50 батарей) Галицької армії був призначений генерал Олександр Греков, який разом з групою старшин підготував план наступальної операції у напрямку Чортків-Львів.
7 червня майже без набоїв, самими багнетами, українці атакували дивізії Галлера, що затиснула міцним кільцем оточену та, вже здавалося б, безнадійну УГА. Загарбники покотилися геть, їх переслідували, захоплюючи полонених, та найголовніше таку необхідну амуніцію та набої. 15 УГА звільнила Тернопіль та продовжувала йти уперед, але 25 червня Галлер отримав допомогу та свіжі сили із заходу та знову розпочав наступ. УГА була змушена відступати по всьому фронту.
У подальшому брак зброї і боєзапасу не дозволив використати всіх здобутків УГА для досягення стратегічних результатів. 28 червня польська армія (силою 38 600 багнетів, 2 100 шабель, 797 кулеметів, 207 гармат) проламала український фронт під Янчином і примусила УГА (24 000 багнетів, 400 шабель, 376 кулеметів та 144 гармати) відступити аж до р. Збруч і перейти 16 липня на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням усієї Українсько-польської війни в Галичині.
Ведена слабими силами, Чортківська офензива не могла досягти стратегічних успіхів. Проте перемоги УГА над численнішим і краще озброєним супротивником в котрий раз надали доказ справжньої військової звитяги, любови до Батьківщини та жертовності української народу у його прагненні бути єдиним господарем на власній землі. Слава Україні!!! Героям Слава!!!

Меморіал

Leave a Reply

Your email address will not be published.