Леді Сучасність примхлива, неповторна і вимоглива. Вона залишає право на існування креативному попиту в будь-якій сфері. Вміння йти в ногу з часом – велике мистецтво. Саме таким талантом наділений Сергій Ухачевський – уродженець міста Тернополя, письменник, сценарист, журналіст, продюсер, менеджер. Він належить до когорти письменників сучасної української літератури, який уміло тримає руку на пульсі, володіє сучасними підходами й темами, баченням і стилем, відчуває дух часу, відходить від шаблонів, передає крізь призму драматизму світосприйняття, торкаючись найпотаємніших куточків читацьких сердець.

Автор пройшов афганську війну, учасник Майдану й АТО, (був поранений), волонтер, голова ГО «Міжнародна спілка волонтерів України», автор кіносценаріїв для телеканалів Discovery, National Geographic, Інтер та кількох кінокомпаній. Перший свій твір «Осінні ілюзії» митець написав у 90-х роках, і він був надрукований у літературному журналі «Тернопіль».
Сьогодні відомий читачам гостросюжетною соціальною прозою: романи й повісті «Пройдисвіти» (1994, 1998, 2005, 2006); «Киев бандитский. Динозавры отечественного рэкета» (2002); «Чужа гра» (2003); «Проходимцы. Игра со смертью» (2006); «Стіна. Осінні ілюзії» (2009; 2019), «Казка Старого Мельника» (2015); «Карпатський капкан» (2015); «Легенди нескореної зими» (2016).
Творчий доробок Сергія Ухачевського поповнився ще одним романом – «Такий шалений рік» (Серія «Авантюрний роман», видавництво «Навчальна книга – Богдан», м. Тернопіль, 2019, редактор – Богдан Мельничук). Виразні елементи авантюрного роману є в «Рекреаціях» та «Московіаді» Ю. Андруховича, «Ключі» В. Шкляра. Їх кількість незначна, і це не повинно дивувати, адже більшість письменників вважали важливим бути «голосом народу» в умовах існування непідвладної нації.
В епіцентрі події, які розгортаються в Україні й за кордоном у 2013 році. Головні герої (журналіст, практикуючий уролог, десантник-нумізмат, успішний ресторатор), котрі пройшли бурхливі дев’яності роки, божевільні двохтисячні – з Помаранчевою революцією, кризами і вічними обіцянками покращення, опиняються перед вибором: боротися чи опустити руки перед катком владного свавілля.
Автор майстерно володіє живою мовою, легким стилем подачі, захоплюючи читача з першої сторінки роману, герої якого вражають вродженими індивідуальними позитивними якостями і вмінням знаходити вихід із складної ситуації. Складається враження, що, читаючи книжку, знову повертаєшся в жахливі часи, ніби самовільно стаєш учасником тих подій, через горнило яких довелося пройти і проходимо зараз. Душа болить, що живемо в країні, де не діють закони. Де хабарі – основа стосунків. Де гроші вирішують усе, а правоохоронці захищають злодіїв і називають це «виконання обов’язку».
Унікальність обдарованого письменника – в умінні подати сюжетне дерево у розгалуженій, закрученій і несподіваній розв’язці, в якому довершено переплітаються одвічні й людські цінності: дружба, любов, кохання, честь, справедливість, збереження людської гідності.
Чи зміг би подолати труднощі головний герой роману, якби в нього не було справжніх друзів? Його друзі – прості й чесні люди. Головне, що у них є честь. А це – одна з найвищих цінностей світу. Автор показує, що друзі – це щастя, яке не має меж і ціни. З ними можна зустрічати світанок нового дня, насолоджуватися хвилинами очікування сходу сонця, весни, осені, хмільними напоями та компанією один одного.
Скажете, що неодмінним атрибутом жанру є пейзаж. Згодна. Але автор володіє особливим шармом метафоричного опису, що влучно і логічно вписується у контекст твору. Тільки вдумайтеся: «Надривний звук саксофона пронизував прохолодний вечір порожнього міста і в унісон зачіпав нерви, немов грав на них, вигострюючи почуття дня». Саме на фоні такого поєднання зароджується казкове романтичне кохання головного героя, що п’янило розум, проникало у кожну фібру тіла, вирізьблювало пристрасть, яка ставала солодкою, болісною, щемкою, витонченою. А ніжні обійми – дорожчі за всі скарби світу.
Читач насолоджується дивовижною казкою справжнього кохання, яке виявляється короткочасним, бо героїня важкохвора, але, навіть помираючи, просить коханого жити і радіти життю. Читаючи, неможливо не зронити сльозу й не задуматися над швидкоплинністю часу, що наче страшний смерч усе змітає на своєму шляху, залишаючи спогади на все життя.
Сергій Ухачевський – унікальна особистість. Горнило афганської війни, АТО залишили свої відбитки, збагативши полинним досвідом. Тому не секрет, що він добре знається на роботі спецслужб, володіє аналітичною здібністю людської психіки (організація української революції, Майдан і його результати). Роман «Такий шалений рік» – відповідь на запитання сучасності, до якої автор мудро підводить читача, даючи зрозуміти, що найбільша біда суспільства – відсутність патріотів у владі. Це призводить народ до зневіри, пасивності, суспільних потрясінь.
Книжка є своєрідним орієнтиром для людей, а особливо для молодих. Автор закликає бути собою, не пасувати перед труднощами, а головне – вірити і бути патріотом свого краю, боротися за долю нашої стражденної України, бо вона в нас одна.
Завершальні акорди роману надихають на оптимістичні ноти. Хоча в житті, як на довгій ниві – бувають радощі й незгоди, але воно прекрасне. Важко не погодитися з головним героєм, котрий через силу зібрався духом і сказав собі: «Ти щасливий, бо тебе любила, найпрекрасніша дівчина світу. Ти щасливий, бо у тебе найкращі друзі у цьому світі. І ти щасливий, бо повертаєшся у свою країну, щоби боротися. Бо в цій боротьбі – твої друзі. Бо у цій боротьбі ще є хоч якийсь сенс. У ній ти будеш жити».

Василина Вовчанська.
м. Тернопіль.

Leave a Reply

Your email address will not be published.