Український графік і живописець Леопольд Левицький народився 7 серпня 1906 року у с. Бурдяківці Борщівського району в сім’ї сільського коваля, поляка Яна Левицького і українки австрійського походження Ольги Блюс. З часом Левицькі переїхали до Чорткова, де батько працював у залізничному депо, а Леопольд навчався у місцевій гімназії (спочатку української, потім – польської). Тут помітили й оцінили його художні здібності.

Батько хотів бачити Леопольда адвокатом, і після закінчення ним у 1925 році гімназії посилає його на навчання до Краківського університету. Леопольд Левицький деякий час навчався на юридичному факультеті, але потім вступив до Академії мистецтв на відділ скульптури. Там він навчався в групі відомого польського скульптора Ксаверія Дуніковського, однак після некоректного зауваження професора щодо його незавершеної роботи на одному із занять Леопольд Левицький перейшов у відділення графіки. В Академії він навчався у відомих професорів В. Яроцького, С. Сікульского, Ф. Паутча, М. Мегоффера, Я. Войнарська. У 1930 він увійшов до складу прокомуністичної «Краківської групи». У 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гострої тематики творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») була закрита владою. Леопольда Левицького на чотири місяці ув’язнили, а згодом виключили з Академії.
У тридцятих роках перебував під таємним і явним наглядом поліції, кілька місяців перебував в ув’язненні. Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР Левицький очолив у Чорткові міську Раду, працював у газеті «Нова Україна». У роки Великої Вітчизняної війни перебував в евакуації в Середній Азії, де також писав і робив замальовки. У 1946 році оселився у Львові.
Творчість Левицького багатогранна: графіка, живопис, скульптура. Вільно володіючи багатьма техніками, він вже на початку мистецького шляху створив високохудожні роботи. Більшість його ранніх творів загинуло в роки війни. На творчість художника вплинуло середовище міста Лева.
У 1960-х роках художник виробив неповторну стилістичну манеру, в якій поєдналися безпосередність і технічність. У цей час він активно експериментував у різних графічних техніках – лінорит, монотипії, автолітографії, сухій голці, а також акварелі. У цей період Л. Левицький активно працював над книжковими ілюстраціями, в тому числі до творів І. Франка, І. Ольбрахта. У 1960-х рр.. він створював вітальні листівки, найчастіше новорічні для друзів, на яких художник з гумором зображував себе і дружину. По гравюрах «З розповідей мого батька», «Давнє і нове», «Як ми жили за океаном» видно руку зрілого майстра. В останні десятиліття життя створив велику серію картин карпатської тематики, зокрема «День навчання», цикл картин, присвячених Григорію Сковороді.
Леопольд Левицький домігся визнання й авторитету серед львівських колег-художників, старійшиною яких був багато років. Протягом свого життя художник не мав персональних виставок. Лише через рік після смерті, в 1974 році, відбулася виставка його творів у Львові. У 1984 році стараннями громадськості та дружини художника Гені Левицької був відкритий музей художника. Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького у Львові має займає колишню квартиру художника, в якій знаходяться меморіальні предмети і особисті речі, 110 творів графіки та 28 живописних полотен, які представляють творчу спадщину художника в ретроспективі. 11 серпня 1996 в селі Бурдяківці був також відкритий Художньо-меморіальний музей Л. Левицького.
Помер художник з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Leave a Reply

Your email address will not be published.