Перед вами історія, в якій ніжно, задумливо, фантазійно і правдиво змальовані такі живі персонажі. Ніякої жорстокості, тільки спокій і певність у майбутньому. Це історія кольору сонця – саме такого, як, справжнє, майстерно виготовлене, кульбабове вино Сполдінгів.

Читаючи, розумієш, що брати Дуглас і Том переживуть так багато і все буде безперечно гаразд. Не підкрадається навіть думки про тривогу чи сум – немає місця печалі. Юний запал і чистота створенні митцем, щоб торкнутися читацької душі, поселитися в ній, зігріти в момент ностальгійної самотності.
Перед вами ілюстрація фантастичного реального життя з пригорщею юнацьких пригод. Ця книга може стати чудовим антидепресантом. Листок за листком, гортаючи життя героїв-хлопчаків ти ніби вперше дивишся на світ. Вперше помічаєш такі дрібні, такі геніально-важливі речі – сусід із закинутого будинку, навколо якого ходять химерні легенди, насправді, живий; найвища гілка на найвищому дереві створена для того, щоб там споглядати світ, а самому бути непомітним…
Життя  здається неповторним. Відкладаєш книгу в бік і розумієш – правда ж – навколо все прекрасне.
Завдяки простоті, відсутності зайвої пафосності чи манірності, починаєш усвідомлювати, що саме твоє життя таке ж дивовижне. В якусь мить, погляд мрійливого бешкетника Дуга стає твоїм спогляданням світу. Виявляється, тобі, саме тобі, особисто, ще так  багато треба дослідити. І що найважливіше, обов’язково треба жити, інакше, хтось інший буде споглядати цей світ замість тебе, у когось іншого будуть синці від падінь і хтось – не ти, ходитиме в «легкоступах «Парра», що понесуть ген над озерами і лугами.
Неможливо не помітити як тонко, як ідеально, Бредбері зміг відтворити хлоп’ячі душі. Ніякої підлості, чи злості – суцільне, чисте дзеркало  дитинства. Мабуть тому, хочеться читати подібне, саме тоді, коли втрачаєш ниточки сенсу буття. Відкриваєш «Кульбабове вино» – і світ стає чистішим. Все навколо, може і лишатиметься складним і незрозумілим, але уже таким природнім.
Сторінки перегорнуться швидко, пригоди промайнуть, як і літо 1928р. – невблаганно, залишивши по собі безліч подій, котрі так треба запам’ятати, занотувати і обдумати. Лишень почнеш щось забувати « …то в підвалі стоять пронумеровані пляшки з кульбабовим вином, і в них – кожен літній день, усі до одного…».
Отак, спільно із братами Сполдінгами, ти пройдеш шлях від байдужого веселого існування до усвідомленої, непоясненної до кінця, прекрасної реальності, що потребує саме твого, унікального, особистого дослідження.
Після прочитаного, відчуттів залишається багато, але найважливіше з них – хочеться усміхатись.
 Це читання може пробудити у душі життя.  
 
 Світлана Кучпилюк

Leave a Reply

Your email address will not be published.