«Присмак волі» – історична трилогія нашого земляка, сучасного дніпропетровського автора, члена Національної спілки письменників України Володимира Кільченського.
Саме у такий спосіб – широко і повноголосо – вирішив увійти до літератури цей на перший погляд досить земний чоловік, який, проте, плекає у душі таку рідкісну для нашого сьогодення людяність і любов до ріднизни і неба. Мабуть, саме через оту крилатість душі Кільченський (справжнє ім’я Володимир Андрійович Губенко) і обрав собі професію льотчика. Відтак, віддавши цивільній авіації біля 20 років життя, він повертається на землю до буденних справ заробляння на хліб насущний. От тоді-то у рідному слові відлунилося крилатому козакові улюблене небо і рука сама потяглася до пера.
«Присмак волі» можна вважати першим твором пана Володимира. Появі трилогії не передувало написання маленьких оповідань чи нарисів, як то зазвичай трапляється у майстрів великої форми, а проте можна тільки уявити, яка грандіозна підготовка відбувалася у творчій лабораторії автора на шляху до твору. За словами письменника, він задумав створити історичну трилогію ще у 2009 році. З цією метою Володимир Андрійович почав збирати фольклор, вивчати побут і звичаї часів українського козацтва, шукав цікаві мовні родзинки. Ось що говорить про своє трикнижжя сам автор: «Оглядаючись на минувшину, я висловлюю свою суб’єктивну думку щодо виникнення лицарського козацького ордену на початку XVI століття, проте не міг обійти увагою і ті значущі події, які сталися на території нинішньої України у XIII столітті. Сива давнина відгукується і в нашому сьогоденні, бо таким вже є невблаганний хід історії…» [кн.1, с.9].
Як відомо, вітчизняні письменники завжди цікавилися історією нашої Батьківщини. З легкої руки П. Куліша, батька першого українського історичного роману одним з улюблених персонажів красного письменства вже давно став колоритний сміливий і завзятий козак, що вірою і правдою боронить рідну землю від бусурмана і ляха-іновірця. Відтак, романами про козаків сучасного читача вже не здивуєш. Та В. Кільченський і не женеться за гостросюжетністю і спецефектами. Його мета – наповнити художнє полотно твору духом народності, передати тогочасні звичаї та побут, чим жили і піклувалися, як говорили і співали наші предки. Авторське і фольклорне начала тісно переплелися на сторінках трилогії «Присмак волі», надавши твору самобутнього чебрецевого духу українських степів і щемливого звучання далекої рідної пісні.
Здається, у кожного зі своїх героїв автор вклав дещицю себе самого, відтак наділивши їх самобутніми характерами. Так протягом усього твору ми зустрічаємося з хазяйновитим і сентиментальним Андрієм Підлужним, який залишає кохану дружину Даринку задля захисту рідної землі. Завдяки авантюрникові та відчайдуху Іванові Скалі у трилогії з’являється детективно-містична сюжетна лінія, а гарячий Ловелас Санько Голота і вірний однолюб Віктор Ярема вносять у текст ліризм і романтику. Переживання героїв та перипетії їхнього життя письменник доречно приправляє народними співанками:
Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Вони пили, вуркотіли,
І знялися, полетіли… [кн.3, с.90].
Чи:
Зелений барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько [кн.1, с. 80]
Є у тексті трикнижжя також чимало зразків календарно-обрядової поезії: веснянок, колядок, описи вінчання, проводів на війну, народних гулянь та забав тощо:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати… [кн. 1, с.55]
Або:
Ой, устань, устань, господароньку,
Побуди свою всю челядоньку.
Ой, нехай же вона раненько встає
Та твої світлиці позамітає [кн. 1, с.61].
Виношуючи задум про написання козацького епосу, В. Кільченський приділив увагу не лише побутовому фольклору, але й зібрав чимало козацьких пісень і дум, фрагменти яких згодом слушно прикрасили його оповідь:
Гей, на біду, на горе
Козак уродився, –
В чистім полі, край дороги
Ляшкам знадобився [кн.3, с. 121]
Є в тексті також зразки молитов і церковних пісень, що демонструють набожність тогочасного українства: «Швидкий в заступництві, єдин сий, Христосе, скоро з висот вияви присутність стражденному рабу твоєму, та ізбави від немічності і тяжких мук… [кн.1, с. 215].
Значну увагу приділяє письменник розповіді про звичаї та побут своїх героїв. Так у першій книзі трилогії автор детально змалював життя українських селян 17 століття: чим вони опікувалися, як жили, а головне, як захищали свій родинний затишок. Саме у першій частині трилогії, де описується юність і перші перипетії життя Андрія Підлужного та його близьких, В. Кільченський окреслив основний конфлікт твору – боротьба українського народу з іноземними загарбниками: татарами і ляхами.
На прикладі свого героя Андрія Підлужного письменник показав, як формувалася національна свідомість і волелюбна вдача українців: «Душа рветься до помсти за наші страждання та знущання татарські над нашим людом. Піду я по весні до запорожців, омию поганською кров’ю кривди наші!» [кН.1, С.222] – говорить юнак.
Разом із завзятим самарцем та його товаришами читач потрапляє до козацького куреня, а згодом і до Січі, проходить з ними крізь вогонь і кровопролиття битв під Збаражем, Жовтими Водами , аж до сумнозвісного Берестечка. Прикметним є те, що В. Кільченський зображає тодішню дійсність очима його героїв, даючи нам бачення козацького побуту, що їдять, носять і де сплять його герої: «Поки всі готувалися до ночівлі, обмивали коней, копали тимчасові шанці, хлопці-кухарі вже накрили на траві сирно (столи), кожному куреню окремо. Тут уже стояли, рідко бачені в поході, дерев’яні миски, в які насипали соломаху. Смачно пахло, бо, мабуть, кухарі на завершення переходу ще й докинули сала, і звідусіль лунали втішні вигуки зголоднілих козаків» [кн.1, с. 321]; «Тетеря вдалася на славу, бо Рада знову не пожаліла шматка сала, яке сама обсмажила та заправила пісненьку страву» [кн.1, с. 402].
У тексті зустрічається чимало назв одягу та предметів побуту, що надає творові особливого колоритного звучання. Чого варте тільки розмаїття верхнього одягу героїв трикнижжя! Тут і каптур, і кожушанка, хутро, корзно, жупан, свита та ін.
Завдяки чималій кількості батальних сцен у творі, ми дізнаємося, як відчайдушно і самовіддано козаки захищають рідну землю від ворогів, а пильне авторське перо сповіщає допитливого читача про те, якими видами зброї користалися у той час. Усілякі пістолі, шаблі, мушкети, різаки, секіри, ятагани тощо наповнюють текст небезпечним бряжчанням і пострілами. З огляду на детальне змалювання побуту, воєнних перипетій і звичаїв українського суспільства 17 століття можна говорити про певну краєзнавчу цінність текстів пана Володимира.
Самобутньою і колоритною є також мова персонажів трилогії «Присмак волі». За авторським задумом події твору розгортаються не лише в Україні, але й у Польщі та Туреччині. Отже і герої його відповідно до географії розмовляють українською, польською і турецькою мовами. Оскільки персонажі твору являють собою багатонаціональний загал, то на сторінках трилогії трапляються також російські, татарські, єврейські та інші чужомовні слова.
Крім цього, В. Кільченський широко використовує народні фразеологізми, примовки та приказки, ба навіть використовує діалектні і старовинні слова: фіра (віз), троян (має 3 дітей), кидь, ріж (галявина), бурмило, хлоп, ліжник, кадиб, партика та ін. взагалі-то дослідження художньої мови трилогії «Присмак волі» може стати цікавою мовознавчою розвідкою.
Народного колориту надають трилогії містичні сюжетні вставки. Так, у першій книзі «Присмак волі» Санько Голота звертається до послуг народного цілителя знахаря Еффи, який допомагає козакові вилікувати його кохану Софійку.
У третій книзі «Колесо Фортуни» авторська фантазія дивує читачів описом відьомського шабашу, куди неочікувано потрапляє поранений Стас у супроводі двох відьом – Хіврі та Стешки. Саме ця сцена вражає великою кількістю деталей і ретельним описом чудернацьких диявольських обрядів. Взагалі, В. Кільченського можна назвати майстром деталей, адже письменник так старанно описує ярмарки, полювання, куховаріння і господарювання своїх героїв, що видається, ніби ти сам потрапляєш у яскравий вир розмаїтих подій та береш участь у сценах роману.
Отже, наприкінці нашого невеличкого дослідження, можемо зробити висновок, що трилогія В. Кільченського «Присмак волі» є прекрасним зразком історичного краєзнавчого роману.
Саме завдяки використанню фольклорних елементів у вигляді народних пісень, примовок і фразеологізмів, залученню містичних персонажів таких, як знахар Еффа, відьми Стешка і Хівря, описам різних народних обрядів і побутових сцен, трикнижжя дніпровського автора набуло самобутнього звучання і художньої цінності. Відтак роман «Присмак волі» є прикладом того, як авторське начало у поєднанні з фольклорним створюють яскраве і неповторне художнє полотно, яке надовго запам’ятається читачеві духом рідного краю і народним колоритом.
Марія Дружко,
член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України
.
