Андрій Базалінский: “Незвичайні пригоди Дон Кіхота Ламанчського у Кривосвіті Чортів (себто у Чорткові). Байки для дорослих

Від автора. Цей твір – плід авторської уяви. Вигадані герої живуть і діють у ньому поза реальним буттям. Читач має право на власний домисел, проте автор відмежовується від будь-якої читацької ініціативи. 1999 рік.

О Дон Кіхоте мій, натхненнику богеми!

Хай з тебе юрмами глузують мудраки,

А нам твоє життя – понад усі поеми:

Не мали рації, їй-Богу, вітряки!

Рушай же з вірою до правди напрямки,

На тім чуднім коні так любимо тебе ми…

Як і в старі часи закони скрізь ламкі,

А кривди вистачить на всі, як є, системи. 

              Поль Верлен „Дон Кіхотові”

.

 РОЗДІЛ  І,

у якому ви зустрінете давнього знайомого Дон Кіхота Ламанчського, дізнаєтесь про Кривосвіт Чортів та його  мешканців.

Мудрий, багатознаючий Читачу! Моє ім’я, звичайно, не є для Вас відкриттям. Я, благородний рицар Дон Кіхот Ламанчський, з волі батька мого Міґеля де Сервантеса Сааведри ось уже скоро чотириста літ, як мандрую по Землі. Стосовно відомого факту про мою кончину мушу внести уточнення. Літературне джерело засвідчило мою фізичну смерть, – це правда, однак у площині людської культури я належу до Світової Родини Безсмертних.

Ми, Невмирущі, дуже різні. Приміром, Ваші однокровці,Читачу, з Родини Безсмертних, народилися і жили в плоті і крові, тимчасом  деякі з нас – я теж до них належу – постали з уяви. Ну і що? Ми не гірші. Перед лицем Вічності обертаються у безвартісні цінності безліч людських умовностей – походження, віросповідання, поле діяльності і т.п. Зате незмінною і незамінною для усіх Безсмертних є спільна ознака – поступ у сфері людського Духа. Перепрошую за словесну халатність, по великому рахунку йдеться про Святого Духа. Щодо мене, то запорукою моєї невмирущості є повсякчасна готовність до безкомпромісної боротьби з неправдою і злом, навіть, якщо мій випад заздалегідь приречений на невдачу. Я прославився тим, що в мої розрахунки н і к о л и не входить поразка. Коли іду в атаку на вітряки, я думаю тільки про перемогу. Отож,

я, рицар честі, Дон Кіхот,

в спокої жити не схотів.

На Росинанта сів, і от,

прибув у Кривосвіт Чортів.

Обміряю до дна Серет,

загляну в бісівські кутки.

Хтось заперечує? Вперед !

На вітряки ! На вітряки !

Кривосвіт існує паралельно з Божим (Реальним, Зримим, Поверхневим) Світом, звідки ми походимо. Щоб Вам краще уявлялося співвідношення між обома паралельними світами, то вони розміщені у Часі і Просторі, як дві мікроскопічні порошинки на Господевій долоні. Ну, а мені, Читачу, мандрувати крізь Час і Простір ніскілечки не трудніше, ніж пронизити списом нечестивого мавра. Ось тому я без жодних проблем переходжу з Реального виміру у Кривосвітній і навпаки.

Раніше мені доводилося чути, і ви, мабуть, теж чули, що чорти живуть у Пеклі, а Пекло розташоване у Потойбічному Царстві. Може й так, а може й ні – з упевненістю лише скажу, що чорти водяться у Кривосвіті, бо я там був і бачив. Можливо, то – чортівська філія, не знаю.

Для кривосвітніх чортів характерною властивістю є те, що вони безрогі і не мають ратиць, та це суті не міняє. Все-одно, вони – дияволи, демони, чортократи, бісократи,  к р и в о ф а к т о р и  і т.п. , одне слово, Нечиста Сила. Термін “кривофактор” виник недавно і віддзеркалює новітні якості бісівської породи після Великого Потопу, на зламі Старозавітнього і Новозавітнього періодів суспільного розвитку. Висловлюючись музикознавчим терміном, тон у Кривосвіті задають  а к т и в н о д і ю ч і  к р и в о ф а к т о р и. Вони дуже небезпечні, бо генерують злоякісну енергію на оточуюче середовище і непомітно та цілеспрямовано перетворюють Дійсність у Кривосвіт. Жертвами активнодіючих кривофакторів стають  ч о р т і в ц і  – звичайнісінькі собі мешканці Кривосвіту, як і ми з Вами, шановний Читачу. Для активнодіючих кривофакторів чортівці відіграють подвійну роль. Одні стають об’ктами для їхніх капостей, а відтак – потерпілими, а інші – матеріалом  для чортівського самовідтворення. В останньому випадку чортівці набувають якостей кривофакторів під їхнім впливом і стають на якийсь час індуктованими кривофакторами – якщо ураження незначне, або ж згодом переходять у стан активнодіючих кривофакторів – якщо отруєння серйозне і довготривале. Стан зараження чортівців, або процес їхнього зараження активнодіючими кривофакторами називається к р и в о і н д у к ц і є ю. Кривоіндукція можлива через Закон к р и в о д и ф у з і ї, (здається, щось подібне зустрічаємо у фізичних законах Реального Світу?). Явище криводифузії, по-іншому – взаємопроникнення, є спільним, на жаль, для обох паралельних світів. Вгадую Ваше недовір’я, Читачу, тож нехай доказом цього феномену послужить безперекладне розуміння Вами Езопової мови, якою веду оповідь. Звідки воно у Вас, жителя Божого Світу? Адже, Езопова (алегорична ) мова – вимушена потреба і незаперечна ознака Кривосвіту! Маю й інші переконливі докази злиття світів. Наприклад, мої пригоди у Кривосвіті, про які дізнаєтесь далі, заборонено висвітлювати відкритою мовою на нашій спільній батьківщині – в Реальному Світі. Редактори періодичних видань посилаються при цьому – на що Ви поду­мали б? – так звану журналістську етику Неписаного Кривосвітнього Закону Четвертої Влади! Немає сумніву, Конституція України, згідно якої  «кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне  виявлення своїх поглядів і переконань», втрачає в описаних обставинах свою демократичну сутність. Я, скажімо, безсилий назвати прізвища відомих кривофакторів, позаяк Кривосвітній Неписаний Закон Четвертої Влади суворо забороняє розсекречувати псевда диявольських аґентів. Та немає лиха без добра. Чортячі клички пасують їхнім власникам, як рідна шкіра – от побачите!

Як добре, Читачу, що Ви володієте іноземною, чи то пак  чужосвітньою мовою!

.

Р 0 3 Д І Л  II

про загадковий  Чортівський Трикутник і його найтемніший кут.

Останнім часом мені стало скучно у Реальному Світі, бо все тут видається занадто правильним і зрозумілим, а насправді глибинна суть явищ прихована у Кривосвіті.. Найбільше привабив мене у Кривосвіті Чортів Чортівський Трикутник.. Ви не думайте! У ньому не менше загадок, аніж у знаменитому Бермудському Трикутнику! З урахуванням головної ознаки Чортівського Трикутника його повна назва – Чортівський Пресовий Трикутник /ЧПТ/. Думаю, що він рівносторонній, бо усі кути в ньому гострі.. Навіть при денному світлі там панує непроглядна пітьма.. Подорожній, що зайшов у глухий  кут ЧПТ (як  правило, це дописувач, ніколи з нього не вибереться.. Я,  Дон Кіхот Ламанчський, доклав багато зусиль, щоб дослідити, чому чесні чортівці безвихідно блукають у Трикутнику, і, зробив незвичайне відкриття: Чортівський Трикутник зачарований Злим Духом, тому його гострі кути замість звиклих 180-и градусів мають у сумі усі 360! Отож, той хто цього не знає (хіба нормальний ум до такого додумається?) блукає безпорадно по колу, а ми добре знаємо, що Зачароване Коло, (зрештою, і не зачароване) – фігура замкнута!

Крайніми точками ЧПТ є його співзасновники: Чортівська Рада, Чортівська Виконавча Влада і Гробовець Гласності.. Звідси й почалися усі мої лихі пригоди, через те що

звела проклята чортівня

свободу слова нанівець.

Вступаю ледве не щодня

із куцохвостими на герць.

Людинобіс (чи бісохлоп?)

поспішно стрибнув до ріки –

зриваюся в крутий галоп

на вітряки! На вітряки!

Гробовець Гласності – цей найтемніший кут Чортівського Трикутника, колись був пресовою Народною Трибуною з однойменною назвою і знаходився у Божому Світі, аж поки її не поцупив і приволік у Кривосвіт кривофактор Закрийписок. Повне ім’я диявола – Неук Суржикович Закрийписок-Правдокрад. Злочин був учинений у той період, коли чортократи здійснили у Реальному Світі оксамитову контрреволюцію і Демократію перетворили у Демо-Н-кратію. Чортівці нічого не помітили, а ті, що помітили, тихенько переписалися  у  конформісти. К о н ф о р м і з м — політичне віросповідання, поширене серед капітулянтів та угодовців у демо-Н-кратичному устрої. Деяким читачам, звичайно, трудно побачити різницю між Демо кратією і Демо-Н-кратією, то мені пасує роз’яснити.

Демократія – поняття Реального Світу. Його етимологічні корені сягають грецьких слів “демос”, що означає “народ”, та “кратія” -“влада”. Отже, – “народовладдя”. А от, складне слово “демо-Н-кратія” перейшло зовсім інший еволюційний шлях. Початкова визначальносмислова частина цієї лексичної одиниці походить від французького слова “демонте”, тобто “розбирати” і через цей руйнівний нюанс припало до душі чортам, що є, як відомо, д е м о н а м и, тобто звергнутими з Раю грішними ангелами. Демони-чорти внесли, на перший погляд, незначну, але насправді, суттєву поправку у лексичну природу поняття “Демо­кратія”, після чого на місці Демократії постала Демо-Н-кратія, тобто, Демонська, Чортівська, Бісівська – як хочете, так і формулюйте – Влада. Якраз і під той шумок криворедактор (я думаю, цей термін не потребує коментарів) Закрийписок і переобладнав реальносвітню газету “Народна Трибуна” у “Гробовець Гласності”.

У справі реставрації Демо-Н-кратичного устрою в терені Закрийписок має величезні заслуги перед чортами. У першу чергу він повернув у користування Старозавітній Пресовий Держимордівський Кодекс. На шкабатурці цього документа сяє золотими буквами девіз: “М а ю  право!” – стилізований відповідно до нових умов принцип старозавітніх авторитарних чортократів “Я начальник – ти дурень, ти начальник – я дурень!” Найціннішим у Держимордівськім Кодексі є положення про недопустимість прилюдної критики в адресу високопосадових осіб та їх протеже. Звичайно, криво редактор вніс і себе у список чортів, на яких поширюється імунітет недоторканності. Чому б ні, якщо газета перестала бути Народною Трибуною, а своя  рука, як водиться у Кривосвіті, – владика?

Про митарства, яких з того часу зазнають чортівські дописувачі, я дізнався ще на далеких підступах до Чортівського Трикутника, коли добирався до Кривосвіту. На Великій рівнині Тернового Поля видають часопис “Свобода”, у якому, я прочитав статтю «Далеко не джерельна Чортівська вода» інженера Чортівського управління меліоративних систем Ярослава Безрадісного, Автор нарікає: «Ось ця стаття у редакції “районки” пролежала півроку, і не була надрукована». Про що писав автор, нетрудно здогадатися із заголовка, а чому Закрийписок не видрукував актуального матеріалу, то  теж  зрозуміло – аби заслонити від очей народу Чортівського мера Пройдисвіта. У столиці Чортів серед  безлічі інших мою увагу привернув типовий для чортівців “Глас вопіющого в пустині” Богдана Порядного: “Я звернувся із статтею до пресової “Народної Трибуни”, та редактор Закрийписок й не думав друкувати допис. Для нього мій голос не того народу”. Може, автор матеріалу намагався видати ворогам державну таємницю? Зовсім ні! Богдан Порядний порушив питання про непорядок  у міському парку.

А ось у чортівському незалежному часописі “Голі Бузьки” я ознайомився з викривальним виступом Ореста Вільнодумця “Докіль буде правити фальш і підлість?”. “Подібна стаття ,- зізнається читачам дописувач, – уже другий рік лежить у редакції так званої газети “Народна Трибуна”, а по-правді, це той самий “Гробовець Гласності”.

Я, Дон Кіхот Ламанчський, ще навіть не приступив, як слід, до обслідування Чортівського Трикутника, а вже зрозумів, що матиму справу із запеклим та знахабнілим антинародником, бо не може того бути, щоб усі дописувачі-скаржники виявились беками, а один Закрийписок – цяцею. І справді, випадків, подібних до тих, з якими Читач ознайомився, я відкрив море ! Я хотів би додати ще одне спостереження.

Оскільки кривосвітні дияволи за своєю подобою – гомосапіенси, то їх можна упізнати хіба-що за двома ознаками: демонськими витівками і бісівською мовою. Так, правильно здогадуєтесь, Читачу, що криворедактор Закрийписок не володіє навіть мінімумом елементарних знань людської мови, та про це – згодом, а наразі – про інше. Мова у кривосвітніх  чортів взагалі несправжня: одне думають, інше говорять і зовсім інше чинять. Зараз подам докази. Ви, Читачу, уже переконались, яке диявольське свавілля практикує Закрийписок стосовно конституційного права громадян на свободу слова, чи не так? А тепер полюбуйтесь, що НА СЛОВАХ блеє Закрийписковий  “Гробовець Гласності” в одному із випусків :

“Мусимо пам’ятати, що багато тут залежить і від нас, від того, як втілюватимемо в житті її ( Конституції України – Д.К.Л. ) ідеї і принципи. Стає ясно, що треба підвищувати відповідальність кожного і особливо керівників усіх рівнів за виконання конституційних норм” ( редакційна стаття ). Ну, що тут скажеш? Хоч до рани прикладай чорта, якби не знав, хто він такий ! Якщо хтось улаштує змагання по лицемірству, то Закрийпискові-Правдокраду усміхається призове місце, Ви не знаходите? А якщо без жартів, то мудро люди кажуть: м’ягко чорт стеле, та твердо спиться!

.

РОЗДІЛ  III,

у якому розповідається про перші пригоди Дон Кіхота Ламанчського у Чортківському Трикутнику.

Я, Дон Кіхот Ламанчський, обурений до глибини душі самоуправством Чортівського редактора Закрийписка, пришпорив Росинанта і галопом прискакав до Гробовця Гласності, де розміщені офіційні апартаменти Правдокрада. На жаль, я не зміг проникнути всередину. Перед самісінькою брамою кінь мій схарапудився, аж на дибки встав, бо рясний пронизливий брех зупинив його. То Закрийписок нацькував Моську свою із вузьковідомчої будки на Основний закон. Ох, ця мені Езопова мова, мушу таки вдатися до перекладу ! Ви не втямили, що за Моська? Та ж Законятко про пресу! Прошу Вас взяти до уваги, Читачу, що кривосвітні чорти мало видають своїх чортячих законів, а якщо й видають, то тільки неписані, зате охоче користуються законами Реального Світу, перекручуючи на свій лад. Це взагалі стиль їхнього диявольського життя – паразитувати на чужих цінностях, безлично профануючи та оскверняючи їх.

Отож, розумієте, хитромудрий Закрийписок тільки те й робить, що протиставляє своє довільне тлумачення Закону про пресу Конституції України, а вищі чиновники співзасновницьких інституцій – Чортівської Ради і Чортівської Виконавчої Влади – вторять Неукові Суржиковичу, наче папуги /у цьому скоро переконаєтесь/. Тим часом, щоб Ви знали, Закон про пресу у нормальному стані, без бісівських маніпуляцій, живе собі у мирі і злагоді з Основним законом, про що Заявляє у статті 2: “Свобода слова і вільне виявлення у друкованій формі своїх поглядів  і переконань гарантується Конституцією України і відповідно до Закону / тобто Закону про ДЗМІ – Д.К.Л. / означає право кожного громадянина вільно і незалежно /•••/ поширювати будь-яку інформацію з допомогою друкованих засобів масової інформації”.

Що ж, я, Дон Кіхот, знаходжу таку постановку питання дуже мудрою і вона повністю відповідає концепції Брата мого молодшого з Родини Безсмертних, філософа Дені Вольтера, що визначив формулу Демократії:  “Мені ненависні ваші погляди, але я життя віддам, щоб ви мали змогу їх висловити”. Ви гадаєте, Закрийпискові ця мудра сентенція невідома? Помиляєтесь! Одного разу я публічно повторив її спеціально для чортівського ґвалтівника Демократії. І що ж? У відповідь почув лише рясний дріб розсипаних  Вольтерових перлів… Так, наче горохом – об стіну. Розлютився я не на жарт на бісового Правдокрада! Аж сперло віддих від хвилювання / пізніше виявилась ще одна, серйозніша причина /.Ухопив я двома руками списа, націлив у редакційні двері, та з усієї сили як загилю у самісінький центр ворожої цитаделі! За моїм розрахунком я мав би в наступну мить по дерев’яних друзках увірватись у лігвище зловмисного кривофактора, та… Ви не повірите ! Мій важкий спис, не подолавши й кількох метрів, завис непорушно над землею! Враження таке, ніби то не в повітрі йому довелося летіти, а в прозорому желатиноподібному середовищі, тож  одразу загальмував і загруз, наче у драглях. Тоді я й звернув увагу, як тяжко нам з Росинантом дихається у Чортівському Трикутнику. Що за чортовиння? У мене в голові почало прояснятися, що у Кривосвіті, нашпигованому Нечистою Силою, не так усе просто… Я глибоко задумався:

Нечиста Сила з темних нір

здіймає рейвах до небес –

то зареве, мов дикий звір,

або видзявкує, як пес.

Усяк чорт хитрий, наче лис.

Одне їм тільки невтямки –

я все-одно метну свій спис

у вітряки! У вітряки !

Мабуть,подумав далі я, треба діяти іншими методами. Повернув коня у зворотну сторону і рушив до Чортівського Адмінкомина. Адмінкомин – це лексичний аналог того, що у Реальному Світі полюбляють називати чомусь Білим Домом. Якби  ті мудрагелі-англомани /чи америкомани?/ побували у Кривосвіті Чортів, то одразу відмовились би від безглуздого чужомовного мавпування – Чортівський так званий Білий Дім виглядає практично, як закіптюжений, обхляпаний смолою величезний казан / а чому називається Адмін к о м и н о м, то Вам скоро теж стане ясно /.

В Адмінкомині розміщені  розмаїті Пекельні Канцелярії і в його периметрі знаходяться два інші гострі кути Чортівського Пресового Трикутника, бо там перебувають співзасновники Чортівського Гробовця Гласності. От, я й подумав собі: хай би велемудрі владні мужі вплинули і на свого колегу Закрийписка, аби пресовий хуліган Моську укоськав ! Кому ж не ясно, що співзасновники мають правову квоту в часописі? На те вони і є СПІВЗАСНОВНИКИ, тобто спільні  власники, щоб ділити між собою права і обов’язки. Про такі елементарні речі навіть горобці цвірінькають.  Щоправда, у Зримому Світі . А в Кривому Світі  горобців немає, бо виздихали через тяжке желатиноподібне повітря – дихавицю дістали. Якби не така прикра випадковість, то співзасновники редакції “Гробовця Гласності” почерпнули б вчасно достатньо правових знань від пернатих, і наша історія прийшла би до кінця. Але тоді, Читачу, я, Дон Кіхот Ламанчський, не звідав би дивовижних пригод, яких Ви чекаєте з хвилюванням!  Отож, як учив біблійний Пророк, ніколи ні за чим не жалкуймо, бо ніхто не знає зарані що є зле, а що є добре.

.

Р О 3 Д І Л  I V

вщерть наповнений чортами і чортовинням.

Не встиг я наблизитись до Пекельних Канцелярій, як відразу упало в око: Чорна Діра, немов гігантський комин, від адміністративної будівлі аж до самісінького Космосу сягнула – так ось чому Чортівські Пекельні Канцелярії мають назву “Адмінкомин” ! Спішився я з Росинанта і попрямував до кабінету Найвищого Мракобіса. Відчинив двері і що бачу? Сидить чортівський Шеф одночасно на двох кріслах – одна сідниця на криврадівському кріслі, а друга – на виконавчовладному. Воно й нічого дивного у цьому не було, універсальний Мракобіс займав у той момент відразу дві вищі посади. Я не затримував свого погляду на господареві кабінету. Більше зацікавлення для мене  становила Чорна Діра. А вона якраз і починалася з Мракобісового кабінету. То, власне, була Озонова Діра – Ви, очевидно, чули про такі діри в земній природі? їх недавно відкрили учені Зримого Світу. Через неї тікав, аж свистів, у мертву порожнечу животворний струмінь новітніх тенденцій з демо-Н-кратизованих чортівських теренів… Так ось звідки це відчуття задухи, що з’явилося у мене в Чортівському Трикутнику ! Тепер зрозумілим став і загадковий випадок із списом /ви пригадуєте?/, що у стрімкому леті застряг, здавалось би, безпричинно у навколоземній атмосфері біля Гробовця Гласності! Природа, як відомо, пустоти не любить, тож зловмисні кривофактори заповнили довколишній простір диявольським замінником / невідомим, очевидно, земній науці різновидом прозорої смоли! /, у якому втрачало енергію і в’язло  усе рухоме – живе й неживе.

В наступну мить мою увагу відвернула від Мракобіса ще одна дивовижа. То був Чортофлюгер /або Флюгер-біс/ – індуктований кривофактор на перехідній завершальній стадії до стану Активнодіючого Кривофактора. Він був схожий на людиноробота і посідав місце Душпастиря Пекла при Найвищому Мракобісові. По всьому видно, досконало змайстрований виріб. Я спершу навіть подумав, що продукований у Японії, але невдовзі зрозумів: передо мною – кращий зразок чортоконверсії, про яку так велеречиво розпинались останнім часом бісові реформатори. У зовнішньому оформленні Чортофлюгер зберігав ознаки гуманоїда, однак голова модернізованої маріонетки так чутливо реагувала на найменші енерговпливи зі сторони зверхників, що постійно перебувала у висовочастотному коливанні і через це втратила свою чітку окресленість, перетворюючись у щось ефемерне, трохи видовжене – зате в кінцевому результаті очна сітківка стороннього спостерігача безпомильно сприйма­ла загальну спрямованість зовнішньодіючих кривотоків. І це ще далеко не все! Суперові звукорезонатори, вмонтовані у корпус, дозволяли утримувачеві робота створювати ефект відлуння, так би мовити, чортівського багатоголосся для обману простаків. Музикальна аура витала довкола  реконструйованого гуманоїда і відома милозвучна мелодія вужем вкрадалася у заколихану свідомість чортівців: “Че-е-рво-о-о-не –то любо-о-о-в!”

Я, непереможний рицар Дон Кіхот Ламанчський, енергійно стрепенувся, аби звільнитися від чарів бісівської колисанки, а потім круто повернувся до Найвищого Мракобіса, І тут мимоволі поспівчував його становищу! Шалений історичний протяг теліпав Мракобісом, неначе лялькою, на всі боки і загрожував висмикнути з-під утомлених сідниць дорогоцінні для нього крісла / не забувайте, що їх було аж два /, а спритний  чиновник руками й ногами цупко опирався вітру історії. Він би таки не втримався, якби не самонавіювання. Я чув, як  упівголос вмовляв у себе нав’язливу ідею: “Отак ми всі йдемо, в одну ГРОМАДУ скуті…” Найгірше Мракобісові доводилося у ті хвилини, коли в консервативних мізках протікали регресивні ментальні процеси, Отож, як тільки Чортівський Кривоголова, він же двічі співзасновник державної теренової газети “Гробовець Гласності” почав мені брехати, що “друковані засоби інформації є вільними” / у значенні “незалежними” /і в такий спосіб виправдав порушника Демократії та вивів редакцію  з-під  народного контролю, озоновий струмінь ледь не затягнув ординарного брехуна в Чорну Діру. Мракобісова фальсифікація і полягала в тому, що він вирвав фразу “з м’ясом” із контексту статті 2 Закону про пресу, де йдеться зовсім не про  юридичний дозвіл дискримінувати дописувачів, а про  заборону “створення та фінансування органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації”. Одне слово, авторитетний Мракобіс, як і личить чортові, використав конституційну статтю для мети, протилежної її призначенню. Справжня диявольська робота, нічого не скажеш!

Я востаннє кинув погляд на чудернацький Чортофлюгер, незмінно спрямований на Мракобіса та Закрийписка-Правдокрада і покинув чортячу канцелярію. Навздогін     моїх вух чіплялася набридлива Флюгер-бісова мелодія: “Черв-о-о-о-не – то люб-о-о-о-в!” Ото зануда! Я, гордий Дон-Кіхот  Ламанчський, під чужу музику не танцюю і маю свою пісню:

Мій вірний коню, не спіткнись!

Чортополохом шлях заріс!

Ось Чортофлюгер об’явивсь,

 за ним – Найвищий Мракобіс!

Обоє очевидний факт

перевертають навпаки,

але для мене чорт не брат –

на вітряки! На вітряки !

.

Р О 3 Д І Л  V

продовжить Ваше знайомство з господарем Гробовця Гласності Закрийписком-Правдокрадом.

Смеркалося. Росинант, якому я віддав цілковиту ініціативу, привіз мене знову до Гробовця Гласності. Волею випадку він розташований за крок від колишнього жидівського цвинтаря, де за Старого Завіту чортократи зрівняли із землею надгробки і засадили терен яблуневим садом, а напередодні Великого Потопу Найвищий Мракобіс намагався спорудити на тому місці Пологовий Дім. Але то зовсім інша історія і місцезнаходження Гробовця Гласності поблизу могили жидівського рабина Давида Мойше-Фрідмана має хіба-що символічне значення, тож я не буду відволікатись.

Редакція “Гробовця Гласності” уже закінчила роботу. Закрийписок, напевне, забрав свою Моську із собою, бо не чути було набридливого дзявкоту. В руках Правдокрада Моська була скоріше розпещеним песиком, аніж стражем закону. Я безперешкодно в’їхав на подвір’я, хоч не мав жодного конкретного наміру. Раптом в одному з приміщень я помітив тьмяне світло. Напевне, – подумав я,- журналісти забули комп’ютер вимкнути. Порівнявся  з вікном, піднявся на стременах та й заглянув усередину. Аж то – творча кухня бісівського редактора. Бачу: кипить і булькає в нержавіючих авторитарних мізках стійкого кривофактора готове вариво. Фе! Яка гидота! З обнадійливого  плюралізму  чортовий алхімік скуховарив гидку бевку, яку інакше й не назвеш, як  плюВалізмом! Це – коли у Ваш світоглядний казанок, віднявши конституційне право голосу, вихлюпують несумісні з Вашим мисленням переконання! Мене найбільше вразило, як покірно чортівці жують Закрийпискове тенденційне чтиво: про якісь  радянські танки, що нібито визволили чортівські терени ( від одних чортів для інших дияволів, чи що? ), про світлий День Перемоги ( це коли за Старого Завіту чортовойовники згубили по-садистичному у Чортограді понад 800 невинних душ !).

Треба бути справедливим, я помітив, що чортівці зовсім не є безнадійними “живоглотами”, інколи вони влаштовують організовані профілактично-оздоровчі голодівки і “жують слюні” (за висловом колишнього депутата ВР від чортівців Юрія Тими). Найкраще це в них виходить тоді, коли слід би криком кричати, як-от у випадку, коли видавці Суперового Телефонного Довідника отруїли свідомість чортівців фальшивими історичними цінностями. Щоправда у цьому випадку якийсь нелегал, старанно оберігаючи своє інкогніто, вдався до підпільного методу, практикованого за часів Старого Завіту і розповсюдив по місту листівки із сатиричними віршами. Ну й що з того? Розважились, на тому й стало.

Пригнічений, повертався я глухої ночі від Гробовця Гласності. Моя непокірна Муза бунтувала у глибині душі:

Чорт Закрийписок-Правдокрад

в смолу газету загорнув.

Я цей протизаконний акт

чортівцям ставлю у вину.

Невже Нечистий вас злякав?

Чи вам відняло язики?

Який вас демон не пуска

на вітряки? На вітряки!

.

Р О 3 Д І Л  VI

про те, як на Чортівську Владну Вершину вискочив Чорний Кіт і несподівано здох.

Наступного дня я знову подався до міста. На головному майдані зібрався великий натовп і численні роззяви спостерігали унікальний феномен. У Чортівському Адмінкомині відбувалися недоступні сторонньому оку процеси. Слух вловлював приглушений гуркіт в його надрах і дрібно дрижали віконні шибки. Щось назрівало. А потім бабахнуло, ніби в Чорнобильському Реакторі і з Пекельних Канцелярій через Чорну Діру вилетіло з тріском Виконавчовладне Крісло. Таки не втримав його Мракобіс! Але те Крісло не полетіло в космічну безвість. Довкола зібралася організована команда з гуртовні “Гони Чортів! “Про цих запеклих античортократів я розповім трохи пізніше, а наразі запам’ятайте, шановний Читачу, що то є авторитетна політгуртовня.

Гоничорти, як видно, були попереджені про подію, бо прихопили із собою Ч о р н о г о К о т а. Чорний Кіт підозріло нагадував диявола, але припускалось, що він належить до  г у м а н о ї д і в. Я одразу, як тільки побачив Чорного Кота, пригадав пісеньку, яку за Старого Завіту співали у Кривосвіті:

…но  всегда нє павєзьот,

єслі Чьорний Кот дароґу пєрєйдьот!

Я  з цього приводу хотів поділитися своїми сумнівами з Гоничортами, але повагавшись, відмовився від такого наміру, – Ет, – думаю, – з якої речі втручатимуся у чужі справи? І добре вчинив, бо виявилось, що Чорний Кіт для Гоничортів свій у дошку! Невдовзі за спритність його навіть прийняли до гуртовні “Гони Чортів!”. Я був очевидцем видатного чину. Як тільки упущене Мракобісом Крісло вилетіло з Чортівського Адмінкомина через Чорну Діру, Чорний Кіт повівся, немов голкіпер Вищої Футбольної Ліги. У спритному стрибку він ухопився за Виконавчовладний Трон мертвою хваткою. -Слава! Слава! – загукали екзальтовано Гоничорти, підхопили Чорного Кота на руки і разом із завойованим призом внесли до Пекельних Адмінканцелярій. Так почався Великий Тріумф Гоничортів. Та, забігаючи вперед, відкрию Вам, Читачу, що незабаром наступило загальне розчарування. Передчуття не зрадило мені. Як і Фарбований Лис у Зримому Світі Кривосвітний Чорний Кіт виявився зовсім не тим, за кого себе видавав. То був розмальований у синьожовті кольори типовий Чортисько. Він довго не царював, а коли його не стало на Владному Олімпі, то Гоничорти не втрималися на керівній адміністративній Вершині і покотилися донизу, лише вожак Гоничортів Чортогриз із великими труднощами зумів утриматися на середині крутосхилу /може й нижче/, бо, треба віддати належне, був дуже чіпкий – запустив зуби у благодатну твердь, а ще виручили гострі пазурі, якими, окрім твердих копит, обдарувала його Природа.

Однак, давайте повернемось до того моменту, коли Чорний Кіт заволодів Виконавчо владним Троном. Я делікатно вичекав, поки переможець оговтається від запалу політичної боротьби, а тоді рушив до нього з наболілою проблемою. Ви знаєте, що я почув у відповідь? – Потрібні зміни ! – запевнив, немов відсалютував Чорний Кіт і ще додав:

“Будемо розвивати в районі Демократію”. В його відповіді я упізнав гасло Гоничортів, подивувався і порадів розумінню та рішучості, яку спостеріг у новоявленого месії.

Я ждав, за вимірами Реального Світу, цілий  календарний місяць а Тоді знову звернувся до високопосадовця. – Га? Що? – кинувся Чорний Кіт, – Аякже! Потрібні зміни! Далі – хап офіційного бланка і в одну мить продемонстрував широкорекламовані зміни у тому вигляді, як він їх розумів. Я глипнув і побачив, що це, фактично, була зміна Гоничортівської Політичної Лінії. Вручена мені цидула гласила, що “дана ситуація не є достатньою підставою для вирішення питання про заміну редактора”. – От тобі й на! – кажу, – а яка ще Вам, пане Чорний Кіт, потрібна ситуація, коли, по-перше, перед Вами – очевидний факт порушення коституційного права громадян редактором ДЕРЖАВНОЇ газети, по-друге, Ви ділите відповідальність за ЦЮ газету, бо є партнером ґвалтівника Демократії редактора Закрийписка в ролі співзасновника, по-третє, Ви є гарантом конституційних прав громадян за найвищим у державі Основним законом! А тоді цитую Чорному Котові статтю 119 Основного Закону, що надає йому адміністративні повноваження якраз до “даної ситуації”:

«Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції і законів України…

2) додержання прав і свобод громадян».

Чиновник вибалушив на мене очі і в них я прочитав: “Я – не я і Конституція – не моя!” 3 короткої відстані я міг би встромити Чорному Котові списа межи очі і зопалу вже й ухопився за бойове древко, та в наступну мить щось незвичайне у вигляді Чорного Кота зупинило мене від необачного кроку. Приглянувся пильно до чиновника… Боже мій! Передо мною – Політичний Труп! Щоб не бути звинуваченим у невчиненому мною кримінальному злочині, я метнувся притьмом до Чорної Діри, аби непомітно вибратися назовні. Добре, що вчасно передумав – як би я мав повернутися із Космосу на Землю? Отож, зважився на ризик і вискочив з приміщення через двері. На щастя, ніхто не побачив моєї втечі. Я поспішно скочив на застояного Росинанта і рвонув щодуху якнайдальше від мертв’яка.

Гадаєте, наступного дня Кривосвіт Чортів охопила паніка через смерть Чорного Кота? Зовсім ні, ніхто й не помітив її! Бо то була політична смерть, а не біологічна. А ходячі політичні трупи у Кривосвіті – не дивина і за таке видовище ніхто й мідного старозавітнього гроша не заплатить.

Та, усе-таки, від чого здох Чорний Кіт? Віддам у розпорядження читачів версію, яка потребує розробки, якщо хтось вважає її перспективною. Дехто стверджує, що прихід Чорного Кота до влади розійшовся з астрологічним календарем і не співпав з Роком Кота – це й стало причиною його політичної смерті. Щоб у цьому переконатися, я мусів би реконструювати Росинанта в П е г а с а ( Крилатого К о н я, за грецькою міфологією ) і здійснити мандрівку в  астрологічні висоти. Складне завдання, скажу Вам. Я спробував доробити Росинантові сякі-такі крила, але ми не змогли з їх поміччю відірватися від Землі, тож причина бачиться мені у прозаїчному ракурсі:

Напівдиявол Чорний Кіт

доп’явсь до влади  залюбки.

Та ті,  хто зводив  Кривосвіт,

сьогодні – не будівники.

Хто й як не висловився б де,

я вам відкрию напрямки:

е к с ч о р т г в а р д і е ц ь НЕ піде

на вітряки! На вітряки!

.

РОЗДІЛ  VII

введе вас у світ Глухонімих, Мовчазних, а також Бродячих чортівців, що тусуються у гуртовнях і бавляться у Велику Політичну Гру.

Признаюся Вам, Читачу, я, непохитний Дон Кіхот Ламанчський, дуже втомився у боротьбі з чортами і відчуваю гостру потребу в підтримці. Ви, либонь, звернули увагу на відсутність мого вірного зброєносця Санчо Панси? Я не міг узяти його з собою, бо осел, на якому він подорожує, серйозно закульгав, а в Кривосвіті Чортів годі знайти для Санчопансового осла заміну, бо тут усі мудрі. Окрім того, я був певен, що легко знайду собі у Чортівському Трикутнику соратників. Однак, не так сталося, як гадалося. Чому? Щоб Ви зрозуміли, мушу поглибити Ваші знання в питанні чортівського суспільного устрою. Про кривофакторів – панівну верству – я вже немало розповідав. Але й рядовий люд – чортівці – теж розмаїтий. Переважну більшість чортівців становлять Глухонімі, а також Мовчазні. Глухонімих зовсім не цікавлять високі суспільні ідеали, а Мовчазні, хоч і переймаються громадськими проблемами, практично залишаються бездіяльними. Зовсім по-іншому поводить себе нечисленна меншість – Б р о д я ч і  чортівці. Вони ніколи не мають душевного спокою і постійно б р о д я т ь, як розчинене тісто,  (тому й Б р о д я ч і). Зрозуміло, що для успішного бродіння потрібне високоякісне тісто. На жаль, Старозавітній період суспільного розвитку привів до затяжного застою, а в цих умовах борошно тухне і втрачає потрібні для доброго розчину властивості. Тому так і сталося, що Бро дячі початку Нового Завіту виявилися занадто чутливими до зміни температури і відразу скисли при її зниженні (хоч мало б бути, як Ви зауважили, навпаки).

Взагалі, приглянувшись пильно до бродіння Бродячих, я розгледів у їхньому бродильному процесі  В е л и к у Гру  д л я  Д о р о с л и х. Бродячі чортівці із поважним виглядом виліпляють з мокрого піску будиночки і фортеці, поки вимоглива Матінка-Дійсність не окликне їх суворим голосом додому. Вони послушно біжать на заклик і умивають руки, а іграшкові споруди залишаються напризволяще – вони можуть на якийсь час уціліти, або їх зруйнує дощ, та від цього втрати немає, головна річ полягає у тому, що улюблена пісочниця залишається на місці і в кожен свій новий прихід В е л и к о р о с л и й  Дітвак може відновити свою цікаву дорослоподібну гру. Але жоден Дітвак не уміє вимурувати ( просто не доріс до цього ) хоч би метр справжньої стіни із справжньої цегли на справжньому цементному розчині. А міг би, ба, навіть морально зобов’язаний, тоді відразу став би дорослим. Річ у тім, що усі Бродячі тусуються в численних  г у р т о в н я х,  то де ще краще при БАЖАННІ можна реалізувати суспільнозмінні устремління, як не в цих осередках бродіння? Так, так – саме велике БАЖАННЯ, а якщо хочете – ОДЕРЖИМІСТЬ – це найперша умова для того, аби Бродячий Політичний Дітвак зміг перейти у Дорослість.

Ця умова передбачає неодмінний перехід від глобальних велеречивих політігор до нехай і скромних, але РЕАЛЬНИХ, КОНКРЕТНИХ справ, кожну з яких треба починати, виконувати, контролювати і завершувати – саме цього бракує Бродячим. Як, приміром, вчинили Бродячі стосовно згаданого раніше диверсійно-ідеологічного Телефонного Довідника? Якраз протилежно! Добилися формального офіційного збіговиська при Чортівській Виквладі (Виконавчій Владі),”говорили-балакали, сіли та й заплакали”, тобто справу почали, а про завершення не подбали, отож засохло, як на псові. І так – завжди.

Треба сказати, що на початку існування Бродячих об’єднував ЄДИНИЙ б р о у н і в с ь к и й р у х, поки відцентрові сили не порушили індивідуальних орбіт. Тоді деяких Бродячих захопила блискуча ідея – гуртуватися і тут же роз’єднуватися. Це стало улюбленим заняттям для них, більше того – формою і станом існування. Вони так тішаться своїм винаходом, ніби відкрили ПЕРПЕТТУМ МОБІЛЕ! Найодержиміші стільки разів сходилися докупи і розходилися, що я не зміг запам’ятати, аби розповісти про усі комбінації модного процесу. Тому в цій побіжній характеристиці чортівських політоб’єднань опиратимусь, в основному, на головні віхи, що залишились у минулому і не підлягають пересуванню.

Найвизначнішим з усіх сьогоденних політгуртовень, безсумнівно, слід назвати угруповання “Г о н и  Ч о р т і в !”. Ми вже бачили його в дії. Воно виникло при переході від Старого Завіту до Нового Завіту, коли стався Великий Потоп. Гоничорти мають тверді копита і велике завзяття. Боротьба – їхня стихія. У боротьбі вони зняли таку густу пилюку, що за крок не стало видно ні чужих, ні своїх. У тій катавасії дісталося усім – Кривочортам, Бродячим з інших гуртовень, та й декому з Гоничортів перепало, але останніх така забава цілком влаштовувала, хоч інші почали з осторогою обминати не в міру енергійних бійців. Я був радий, коли Гоничорти завойували у Кривосвіті Чортів Владну Вершину. Та вони виявились політичними імпотентами і гора народила мишу. Для Демократії Гоничорти палець об палець не ударили.

Я перекручую плівку реальносвітнього часу у зворотньому напрямку і і в цьому порядку представлю Вам тепер гуртовню “Братство Каменярів”. Перші Каменярі подібні до найперших Християн, бо починали свого діяльність у найтяжчий Старозавітний час, коли їх жорстоко карали, але великі подвижники не важили ні своїм благополуччям, ні здоров’ям, ні життям. Вони взяли собі за гасло заклик мого духовного Брата з Родини Безсмертних Івана Франка “Лупайте сю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас !” і тяжкими млотами гамселили по непорушній скелі, наближаючи День Нового Завіту. Але нині я не піду до Каменярів. Теперішні Молотобійці з “Братства Каменярів” постукують собі іграшковими дерев’яними молоточками по уламках розбитої скелі – вони  учасники  загальної Великої Гри Для Дорослих, якою охоплені Бродячі ледь не усіх гуртовень.

Якби я починав характеристику найбільших угруповань у хронологічній послідовності, то політгуртовня “Гей, гей Орли!” фігурувала б на першому місці. Нині Гейгейорли не витримують політичної конкуренції з Гоничортами, а між тим, вони мають за собою найбагатшу історію боротьби з Нечистою Силою. Ці ослаблені нині Птахи прилетіли з минулих часів Славетного Великого Здвигу, коли не було іншої політично-збройної сили, здатної протистояти чортократам. Вони програли битву, це правда, але тільки через те, що сили були нерівні, а ворог підступний. Темної ночі Чортівня обплутала увесь вільний простір колючим дротом і коли на світанку безстрашні Орли кинулися з високості на чортів, що стрибали по землі, то обламали собі міцні крила… Ось так воно й сталося, що одні загинули, інші покалічилися, а багато потрапило в неволю у металеві кліті і мало їх уціліло, а ті хто дожив до Нового Завіту, розповідають про минулі звитяги. Ті перекази приносять величезну пропагандивну користь для сучасників, от тільки мають один вагомий ґандж – занесли роз’єднавчий мікроб у сьогодення. Свого часу Орли гаряче сперечались з приводу тактики боротьби. Одні казали, що воювати треба мудро і розробляли способи бойової атаки з використанням одного крила, ( а друге тимчасово мало відпочивати), інші безоглядно ішли на герць, опираючись на обидва крила. Найдивніше те, що вони ще й нині діляться на цьому грунті, хоч минуло більше півсотні реальносвітніх літ і причина розділення давно втратила актуальність.

Отож, роздумуючи над цією трагічною історією Гейгейорлів, я накінець, зважився і прийшов до їхньої гуртовні. Там застав молодих Орлів повоєнного покоління. Я глянув і мені стало недобре на серці – багато з них народилися безкрилими… А тут один з Головних Орлів спробував злетіти, однак не піднявся й на метр у повітря. Нічого дивного – крила були штучні, виготовлені з пластику.

Характеристика суспільних Бродячих Сил у Кривосвіті Чортів явно порушила гармонійні пропорції моєї оповіді, тож я змушений відмовитись від дальшої деталізації цієї побічної теми. Для формального її завершення перечислю  лише деякі з громадських гуртовень, що діють на Чортівських Теренах. Відомими серед них є: “Воскреслі до життя”, “Орлівські Солов’ї” ( підрозділ Гейгейорлів ), “Аве Марія”, “Віра”, “Надія”. Ні, не вгадуйте – “Любові” немає. Зате функціонує поважна гуртовня з багатою історичною традицією “Свічка Діогена”. Свічкарі подобаються мені, але їхній робочий ідеал розходиться з моїм. Вони запалюють свічки  лише час від часу, з нагоди пам’ятних подій, до того ж удень, а це означає, що найтемніші  кутки  Кривосвіту Чортів залишаються неосвітленими.

Як Ви зрозуміли, Читачу, мої довгі пошуки соратників для дослідження темних кутків у Чортівському Трикутнику потерпіли фіаско. Про це я з гіркотою роздумував після перенесених невдач:

Мій войовничий дух не згас

і спис – незмінно у руці.

Але ніде не бачу вас,

сучасні рицарі-бійці…

Та хоч самотність в боротьбі

дається кожен день взнаки,

весь час повторюю собі:

на вітряки! На вітряки!

.

РОЗДІЛ  VIII

про Душпастиря Пекла Демо-Н-крата, який виліз на Святпрестол і що з того вийшло.

У Кривому Світі майже на кожному кроці виникають ситуації, які в нормальних умовах кваліфікуються як детективні. Така оказія трапилася із Демо-Н-кратом, Душпастирем Пекла, що посів Пекельний Святпрестол при Чорному Котові одразу після Чортофлюгера. В обов’язки Душпастиря Пекла входить усяка світоглядноформувальна діяльність на Чортівських Теренах, а феномен Ч П Т належить саме до такої діяльності, то чому я мав не звернутися до її Куратора? Я, взагалі, дотримуюся переконання, що спеціалізований відповідальний працівник завдяки спецкомпетентності є у своїй секції ( тобто ділянці роботи ) особа важніша від зверхника, якому підвладний. Розумному начальнику який є практично універсалом-“галопам-по-європам”, треба в першу чергу опиратись на думку секціональних  помічників. У Реальному Світі розумні начальники так і роблять, а в Кривосвіті, на жаль, секціональний начальник уважно заглядає до рота зверхникові і намагається вгадати у яку сторону крутнеться язик Універсального Боса. Такі мої, Дон Кіхота Ламанчського погляди і спостереження, але я, чоловік з Реального Світу, де панує культ Логіки, переконався в черговий раз, що мій Логічний Статут непридатний для  Чужого Монастиря. Коли я ввійшов у контакт із Демо-Н-кратом на логічній основі, то з бісовим Душпастирем почало  творитися щось неймовірне. До цього він упевнено опирався двома ногами у грунт, надійно укріплений – мені це достовірно відомо – гоничортівською Програмою. А тут раптом почав провалюватися у землю то одною, то іншою ногою. Я запропонував йому Червону Нитку моєї міцної Логіки, щоб допомогти утриматися на поверхні, та хоч він і взяв її у руки, тут же упустив і більше й не торкнувся. А тим часом вже й обидві ноги водночас втратили тверду опору. Потім несподівано, в одну мить, загадкова трясовина поглинула Демо-Н-крата!

Схвильований Читачу, Вам потрібні роз’яснення що все-таки сталося? Я здобув багатий досвід у Кривосвіті, тож упевнено можу відповісти: загибель Демо-Н-крата була запрограмована зарані, тому що він належав до індуктованих кривофакторів з яскраво вираже ними тенденціями перехідної ланки. У таке становище частенько потрапляють прогресисти, що – ні риба ні м’ясо. Пригадайте собі хоч би наших знайомих Чортофлюгера і Чорного Кота і маєте два наочних приклади. Та не віднімайте у них при цьому індивідуальних особливостей – Чорному Котові у більшій мірі притаманне диявольське начало, а член гуртовні “Свічка Діогена” Флюгер-біс – стопроцентовий мутант. Ну, а Демо-Н-крата, мабуть, умовно поставимо між ними.

Демо-Н- крат – цей індуктований кривофактор – мимоволі дав імпульс до поглиблення теми, якій ми присвятили увагу раніше. З одної сторони індуктованй кривофактор є підвищено небезпечним для оточуючих, бо ні він сам, ні довколишні чортівці не можуть вчасно розпізнати його кривоіндукційного стану і за звичкою сприймають свого колегу як позитив. З іншої сторони індуктовані кривофактори самозагрожені, бо дуже уразливі через свою двозначність. Їхня роздерта внутрішніми суперечностями психіка стає ослабленою і втрачає опірну здатність. Відновлення імунно-захисної системи можливе за умови відродження Святого Духа і тут не обійтися без щирої любові до Бога і повернення до буденних земних цінностей: принциповості, порядності, чесності, мужності та інших якостей – вони добре відомі в реальному Світі.

Даруйте, любий Читачу, я не зміг би  роз’яснити Вам суті сумної події без нудної лекції. Усвідомлюю, таке роз’яснення доступне, в основному, людям з науковим складом мислення. Та повірте, я, Дон Кіхот Ламанчський, теж у більшій мірі вояк, аніж філософ, а через те готовий відкинути у сторону заплутану схоластику і перейти до мови, яка зрозуміла кожному. Думаю, мій реквієм, присвячений пам’яті передчасно загиблого Демо-Н-крата для цього придатний:

Душпастир Пекла Флюгер-біс

комусь прийшовся не до свят.

Тоді на Святпрестол поліз

гуманосхожий Демо-Н-крат.

Він в Чортполку служив колись!

Як тут молитись?! Не з руки!

Отож, Чортисько і зваливсь

на вітряки! На вітряки!

.

Р О 3 Д І Л  IX

незвичайний тим, що невтомний Дон Кіхот Ламанчський уперше в своєму житті відправляється у моресвіт, де успішно подає поміч улюбленцеві читачів Робінзонові Крузо.

Щоб зберегти цільність оповіді, я свідомо упустив у попередньому розділі епізод, що має відношення до Демо-Н-крата. Незадовго до того, як провалитись у Небуття, Б і с о г у м а н і т а р і й (синонім до поняття “Душпастир Пекла”) старанно закоркував пляшку і відніс її до Серету, де кинув з моста в воду. Яку пляшку? Звичайну, з-під пива, а може, з-під “Московської” — то не має значення. З літературних джерел відомо, що таким є древній звичай мореплавців, яких спіткала морська катастрофа. Я непомітно виловив закорковану пляшку із Серету і видобув звідти згорнутий у сувій аркуш паперу. То був лист. Уважно вивчивши епістолу, я зрозумів, що спершу вона була призначена Демо-Н-кратові, але Бісогуманітарій перекреслив свою адресу і переадресував листа… Робінзонові Крузо! Ознайомтеся з цим посланням, шановний Читачу!

Редакція Чортівського  часопису                                                                                23 червня 1998 року

“ГРОБОВЕЦЬ ГЛАСНОСТІ”,                                                                                         Н е в і д о м и й О с т р і в

КРИВОСВІТ ЧОРТІВ                                                                                                       РОБІНЗОНОВІ КРУЗО

На Ваше звернення від 17.0б.98 року, ч.04-538/1-14 ПО ЛИСТУ Дон Кіхота Ламанчського повідомляю, що редакція не має змоги надрукувати його на сторінках часопису ІЗ-ЗА великого обсягу, категоричного заперечення автора проти скорочення та редагування поданого листа, а також необгрунтованої АМБІЦІЙНОЇ ОЦІНКИ автором діяльності газети та посадових осіб, посягання на їх честь і гідність, що суперечить Закону України  про пресу.

Редактор часопису                                                                                                           Неук Суржикович

“ГРОБОВЕЦЬ   ГЛАСНОСТІ”:                                                                                       ЗАКРИЙПИСОК-ПРАВДОКРАД

Для мене не виникло запитання чому Демо-Н-крат відмовився займатися проблемою, приналежною  до його сфери – я, по-суті, уже висловлювався з цього приводу. Здогадуюся і про причину, яка спонукала його до романтичного кроку, аби позбутися непотрібного листа. Інший відповідальний, чи то пак безвідповідальний чиновник на місці Демо-Н-крата викинув би листа, яким не хотів займатися, у кошик для сміття, та Бісогуманітарій мав відношення до мистецтва, а митці – хто не знає? – багаті на уяву та екстравагантні вчинки. Як би то не було, але як тільки я прочитав Закрийпискового листа, в моїй свідомості заіснували забуті з часів дитинства і Робінзон Крузо, і його Невідомий Острів. Цьому сприяло Новітнє Мовно-Суржикове Море, яке виникло передо мною з волі Дідькового Словотворця. Його каламутні води розлилися так широко,що навіть перехлюпнули крайні точки Чортівського Пресового Трикутника і брудні хвилі покотилися далі по Чортівському Кривосвіту.

Безмовно спостерігати штучно улаштова ний потоп суперечило б моїй натурі. Тай чи міг я залишити у біді Брата мого з Родини Безсмертних Робінзона Крузо? Я приторочив до сідла списа, ухопив перший-ліпший уламок дошки, що мені потрапив до рук – замість весла! – і рішуче спрямував Росинанта у Закрийписковий Мовний Моресвіт. – Головне, – переживав я, – щоб незвикла до мовносуржикової каламуті тварина не лягла в дрейф!

Прощай, земна надійна твердь-

рушаю в мовний  моресвіт!

Але ж тут суржику – ущерть!

На поміч хто-небудь прийдіть!

Защемлюють моє весло

редакторові помилки.

Я чортові кричу на зло:

на вітряки! На вітряки!

Я одразу помітив, що Робінзон Крузо знаходиться у дуже скрутному становищі. Бідолаха настільки зубожів на Безлюдному Острові, що змушений був писати свої звернення ПО чужих ЛИСТАХ. Звісно, ті звернення ПО ЛИСТАХ (написані зверху, чи на зворотній стороні аркуша?) мусіли виглядати дуже невиразними та непереконливими і через те, мабуть, не знайшли порозуміння зі сторони адресата криворедактора Закрийписка…

Мовні затруднення у стосунках із Закрийписком для мене не новина з того часу, як цей винятково Активнодіючий Кривофактор боягузливо загнав у резервацію репресований український НАРІД, перелякавшись УКРАЇН0ЖЕРІВ. І тепер я теж не маю причин і бажання міняти своє негативне ставлення до Закрийписка ІЗ-ЗА (перепрошую, це – російськомовний вислів редактора, який в українській мові має відповідник “ЧЕРЕЗ”) елементарної  неграмотності Чортівського Пресового Фахівця.

У який спосіб і з якими труднощами добирався я до Невідомого Острова Робінзона – багато говорити та мало слухати. Скажу тільки, що шансів  роздобути  координати у Гробовці Гласності я не мав. Редактор нізащо не відкрив би мені місцезнаходження Робінзона. Чому? Зрозуміло, ІЗ-ЗА, чи то пак ЧЕРЕЗ «АМБІЦІЙНУ ОЦІНКУ АВТОРОМ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЗЕТИ І ПОСАДОВИХ ОСІБ, ПОСЯГАННЯ НА ЇХ ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ!»  А чи знаєте Ви, до речі, що таке п о с я г а н н я  на  ч е с т ь  і  г і д н і с т ь  п о с а д о в и х  осіб з погляду тонкого стиліста Неука Суржиковича ? Не марнуйте часу на пошуки у правовому полі!  Це всього-навсього добре відомі і дозволені засоби художнього вираження – іронія і сарказм.

А що означає слово “А М Б І Ц І Й Н И Й”, признаюся, я довго не міг второпати. Я зборознив увесь словниковий обшир, зокрема, академічний одинадцятитомний тлумачний “Словник української мови”, поки не надибав прикметник “А М Б І Т Н И Й” у значенні “ч е с т о л ю б ний”. Якщо це те саме, що мав на увазі Неук Суржикович, то я без вагань підтверджую Донкіхотову характеристику діяльності газети “Гробовець Гласності” і посадових осіб, зв’язаних з криворедактором співзасновницькими узами. Бо кому, скажіть, подобається, коли його нахабно ущемлюють в конституційних правах, обманюють, як кажуть в народі, в живі очі, зводять наклепи, або ж вихлюпують у свідомість чужі  мовносуржикові помиї? Вияв здорового  чесолюбства свідчить про наявність громадянської гідності у дописувача, а головне – цілком законний, чи не так ?

Після тривалих перипетій мені таки вдалося виручити  з біди Робінзона Крузо у спосіб, який би мав виглядати для жителів Зримого Світу незвичайним. Пригадуєте, як Робінзон Крузо писав своє звернення ПО ЛИСТУ Дон Кіхота? Ні, не думайте, що я привіз йому стоси чистого паперу! Я, не зволікаючи, кинув йому в поміч рятувальне коло у вигляді українського вислову “З  П Р И В О Д У” замість прийменника “ПО”, якого в даній ситуації криворедактор Закрийписок підкинув Робінзонові з чужоземного контексту. Маючи в запасі ще два си нонімічні варіанти з того самого рятувального комплекта (а саме: “С Т О С О В Н О та “Щ О Д 0”), аби підкинути їх орадянщеному філологові – неприпустимо отруювати довкілля російськомовними кальками! – та не побачив його серед живих. Не інакше, як – утопленик? Отака історія! Та в цій смерті трагедії немає. Трагедія у тому, що в Кривосвіті  мертв’яка годі відрізнити від живих, а вони, живі трупи, непомітно і катастрофічно розкладають суспільство.

От і все. Моє трудне плавання закінчилося. Я здійснив його у каламутно-суржикових водах басейну Форми, що омиває незвіданий континент Змісту. Дальші дослідження вимагають переходу від алегоричних засобів пошуку до реалістичних, що більш доступні читацькому загалові. На жаль, традиційні жанри не передбачені журналістською етикою Неписаного Закону Четвертої Влади.

.

Р О З Д І Л   Х ,                                                

у якому Дон Кіхот Ламанчський ділиться з читачем  своїми дальшими  планами.

Мій відданий Читачу! Відчуваю, як Ви палаєте жагою дізнатися про нові чудеса у загадковій площині Кривосвіту! Що ж, я вивів уже свого нерозлучного Росинанта із стайні. Щоправда, було б добре спершу перекувати безвідмовну конячину, та позаяк тутешні чорти безкопитні, то не так легко надибати кузню у кривосвітніх краях!

Однак,уже готові ми,

я й Росинант у дальшу путь.

 Безстрашно цілимось грудьми

у головний чортячий кут!

Новий Завпеклом чорт Відьмак

чортівцям змеле куль муки

хіба, як кинеться навзнак

на вітряки! На вітряки!

Подейкують, новопризначений керманич – свій кадр, із ближнього Кінзаводу. Місцеве Інфрмаґенство О Б С (Одна Баба Сказала) по різних каналах подає невиразні повідомлення про нового начальника. Кажуть: господарник-матеріаліст, аполітичний конформіст, а в цілому – “темний коник”. Та все це – справжня чртівня! А коли серйозно, то що потрібно новому керівникові, аби нейтралізувати підпільну радіостанцію? Якщо вдатися до простонародного жаргону – це і “коню ясно”. Принаймні, мій Росинант у таких справах тямить. Ґарант конституцій них прав Завпеклом чорт В і дь м а к  і  поновлений ним на посаді Душпастиря Пекла Чортофлгогер мусять вжити заходів щоб виконати свої конституційні повноваження, делеговані місцевим державним адміністраціям вищеприведеною статтею 119 Основного закону України.

Коли ж Законності Ґарант

в казан шувбовсне навтьоки,

я, Дон Кіхот і Росинант

підем на приступ все-таки!

Задля високої  мети!

Через кордони і віки!

Супроти Зла і Глупоти!

На вітряки! На вітряки!

Записав розповідь Дон Кіхота  Ламанчського

Андрій Базалінський.