Либонь, тому що світ уздрів я в березолі, хмеліє душа моя від згадки про оті лісові запашні білі, бузкові, рожеві, лілові, пурпурові, червонуваті чічки-косиці.
Радується вона від споглядання ще пролісків, отих улюбленців люду нашого – небових ключів, скоролісків, пролісів, просеренів, підсніжків, первоцвіту, синьооких. На кожній етнічній території весняний вістун по-різному зветься, але з любов’ю та теплом.
Нарцис, нарциз, марциз. Жив вродливий юнак на ймення Нарцис. Він був сином річкового бога Кефісса. Німфа Ехо, полонена його красою, невимовно страждала від нерозділеного кохання. Ехо подалася в гори й там померла, залишивши свій голос.
Як покарання, Немесида напророкувала юнакові випробувати всепоглинаюче почуття кохання без взаємности. Невдовзі пророцтво збулося: у спекотний день парубок схилився над струмком, аби втамувати спрагу. Коли він пив водицю, то побачив чарівне обличчя й закохався, не знаючи, що то відображення його обличчя. І дійсно, дивимося на ту казкову квітку й не надивимося, зцілюючи свої очі, серця й душі.
За давньогрецькою легендою, виникнення шафрану відбулося так. Юнак на ім’я Крок вправлявся з Гермесом в метанні диска. Під час змагання диск випадково влучив у Крока й той загинув. З його крові, що пролилася на землю, виросла квітка крокус-шафран. Зачаровуємося нині і білим, і синім, і фіолетовим, і жовтим, і блакитним, і двокольоровим квітом.
Тюльпани – розмаїта весняна палітра. В бутоні жовтого чарівника закладено Щастя. До нього ніхто не міг дістатися тому, що бутон не розкривався. Коли маленький хлопчик, що гуляв з мамою, вперше побачив прекрасний жовтий бутон і зі щасливою посмішкою побіг до нього – тюльпан розкрився! Іван Кронштадський говорив, що тюльпани – залишки раю на землі.
Неймовірно пахучий в вабливий гіацинт отримав назву теж від імені персонажа давньогрецької міфології. Коли один юнак Гіацинт, неймовірної краси, нещасно загинув, його друг Аполлон із юнацької крови створив квітку. З вільною красою в природі порівняв гіацинти Іммануїл Кант.
Зваблюють око граціозно витончені іриси, яскраво насичені анемони, загадковий мускарі, або як його ще називають мишачі гіацинти чи гадючою цибулькою.
Квіти, а особливо юновесняні, – одне з найпрекрасніших творінь природи. Вони – це життя, надія, радість і натхнення. Істина в тому, що де квіти, там завше краса.
Бодай нам вони товаришують упродовж усього буття допоти, допоки ряст топтатимемо.
Зиновій Бичко