Оксана й Іван живуть у нашій столиці. Обоє – лікарі. Та не прямо-таки медики, а направду Лікарі теж од Бога.
Це, либонь, їх мав на увазі Фрідріх Ніцше, пишучи так: «Гарний шлюб спочиває на таланті і дружбі». Оксана – без перебільшення, вельми і мудра, і розумна. Адже для неї чоловік не проблема, а мудре рішення. Вона відчуває до свого чоловіка таку ж сліпу і загадкову любов, як монашка до свого монастиря.
Як напрочуд проникливо про них висловлюється Робер де Флер: «Чарівну жінку і прекрасного чоловіка часто розділяє суща дрібниця: те, що вони перебувають у шлюбі один з одним». А шлюб їхній, надто тривкий і кріпкий, Господь благословив прегарними дітьми, гожими внученятами, широкою і світлою дорогою Буття.
Слухав би довго й довго їхню бесіду-розмову. В Оксани тембр голосу по-справжньому жіночо-м’який і ніжно-лагідний, а в Івана балачка котиться колесом філософсько-аналітичної цікавости та несподіваними смисловими пасажами.
Яко спеціалісти-доки свого ремесла, Лісняки повсякчас приходять на чутну поміч своїм пацієнтам. Завше вдосконалюють свої знання новітніми досягненнями в медицині.
Нещодавно були іменини в чарівної Оксани. Нині – день Народження Івана. Ґратулюю їх сердечно-тепло, а Всевишній нехай покриває їх усіма Своїми благами!
Зиновій Бичко