Про витоки патріотизму, самобутність українців і патріотів говоримо з партнером Всеукраїнської освітньої платформи «Сходи в Майбутнє» Юрієм Мельничуком.
— Юрію Леонідовичу, коли зародився патріотизм в Україні? І які були його найсильніші фази прояву?
— Український патріотизм сягає ще витоків античності, зокрема періоду трипільської культури. Невичерпними джерелами патріотизму також були князі, дружинники, церковні та культурні діячі епохи Київської Русі. Любов до держави проявляли гетьмани та козаки. Не можна оминути й інтелігенцію епохи українського Відродження. Візьмемо до уваги 16-18 століття, і там — українське козацтво, яскравий прояв патріотизму. 1990 рік приніс першу революцію на Майдані Незалежності. Вона отримала назву «На граніті». Я добре її пам’ятаю. Перше козацьке зібрання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Обрання гетьманом В’ячеслава Чорновола. Голодування молоді на Майдані. Політичні вимоги, головна з яких — перевибори Верховної Ради УРСР. Ми одними з перших вивісили жовто-блакитний прапор. І викликали в суспільстві як масу обурень, так і патріотичне піднесення. Далі – Помаранчева революція. Патріотизм вдруге згуртував людей на Майдані. Однак ще більше країну об’єднала Революція Гідності. Ми побачили не просто боротьбу за визнання загальноєвропейських та світових цінностей, а непідкупний патріотизм, силу й нестримне бажання до свободи. Можу багато ще наводити прикладів. Але скажу одне, патріотизм наскрізь проходить через усю історію нашого народу.
— Патріотизм став локомотивом Євромайдану. Чи може він роз’єднувати суспільство? Чи є у нього слабкі сторони?
— Патріотизм або є, або його немає. Це як повітря. Історія показує: як тільки з’являється загроза, суспільство активується й переходить в духовну ауру. А вона не може роз’єднувати. У нас такий патріотичний дух, що Кремлю не по зубах його зламати. Ми маємо, хіба, богобоязливу державу. Її майбутнє залежить тільки від нас. Зараз складний час. Йдуть реформи. Можливо, не так швидко, як хотілося б, але треба набратися терпіння. А ще активно брати участь в суспільно-політичних процесах. Не чекати, що хтось прийде і зробить все за нас, зовсім ні. Нам треба усвідомити своє призначення, бо тільки так ми отримаємо дороговказ у щасливе майбутнє.
- Національна сорочка – прояв патріотизму?
— Якщо людина носить вишиванку, то вона є насамперед носієм українського духу й культури. А якщо, крім цього, розуміє ще й її цінність та значення, то вже є патріотом. Бо можна наслідувати масу й одягати національну сорочку лише тому, що всі так роблять. Тоді це прояв моди, не більше.
- Кого можемо називати патріотами сучасної України?
— Патріотом ви вже народжуєтесь. Якщо молоде подружжя виховувалося в сім’ї, де шанують і відроджують українські традиції, то дитина підсвідомо несе дух українства. Далі її формує суспільство. Скажу одне, всі, хто зараз відстоюють незалежність і самобутність незалежності України, то вже патріоти. Маленькі діточки, що малюють листівки нашим військовим в зону АТО – патріоти. Волонтери, медики, наші захисники, їхні родини – це все патріоти. Зрештою, той, хто любить свою країну й вболіває за неї, також патріот.
- Що патріотизм дає державі?
— Силу! Талановитих синів і доньок. Справжніх лицарок, таких як Леся Українка, Ліна Костенко, Михайлина Коцюбинська, а тепер і українську льотчицю Надію Савченко. Ось той жертовний патріотизм, який віддає наше суспільство, повернеться добром! По-іншому бути не може (Посміхається).