Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.
«Хай воскресне Бог, і розбіжаться вороги Його,
і хай тікають від лиця Його ті, що ненавидять Його» (Пс. 67, 2)
Христос Воскрес!
Життя християн завжди є осяяне життєдайним світлом Христового Воскресіння. Воскресіння Христа не лише дає запевнення майбутнього загального воскресіння з мертвих, але й зміцнює надію на перемогу Господа над всяким злом у всі часи і в будь-яких обставинах. Воскресіння найяскравіше підтверджує Божество Ісуса, бо тільки Бог має владу над смертю.
Христос є не лише історичною особою, але воскреслим і живим Господом! І саме тому віра християн дає їм непереможну силу духа, бо спрямовує їх вірити в живого Господа, який щедро подає всеперемагаючу силу Свого Воскресіння всім, хто вірує в Нього – Воскреслого і Живого! Воскресіння є найпереконливішим доказом сили Господньої і є центральною подією не лише християнської віри, але й всієї історії людства. Ця виняткова подія нагадує, що Бог дійсно прийшов до людей як людина, щоб спасти людство з неволі гріха і смерті для вічного життя. Головною постаттю історії є особа Ісуса Христа. Він – Спаситель світу. В Ньому сповнилася надія Ізраїля Старого Завіту і в Ньому є надія всіх християн. Але Його прихід у світ, страсті, смерть і воскресіння мають не лише есхатологічний вимір. Господь на Голгофі виграв найголовнішу в історії світу битву за людину. Але це не кінець Його боротьби за остаточне її визволення. Він буде вести боротьбу до повної перемоги. Господь воскрес не даремно!
Воскресіння Христове дає надію і силу!
Воно дає надію і певність на перемогу воскреслого Христа над усяким злом і дає силу духа не здатися, а встати до боротьби і вийти переможцем. Кожний, хто надіється на Господа, може засвідчити, що Господь є вірний і всесильний і що для Нього нема нічого неможливого. І ми – наша Церква і народ – є свідками цього. Сумна 70-та річниця Псевдособору 1946 року нагадує нам про трагічний і водночас героїчний час нашої недавньої історії. Вороги Церкви і народу знищили зовнішні структури нашої Церкви, відібрали всі наші храми, але їм не вдалося знищити віру і надію в душах людей. Тисячі людей були знищені, сотні тисяч запроторені в концтабори, але Церква продовжувала жити в умовах підпілля. 44 рази ми святкували Пасху потайки, ховаючись від чужих очей. І хоч якою в той час це здавалось недосяжною і майже фантастичною мрією, але ми надіялись на воскресіння нашої Церкви, бо вірили у перемогу Воскреслого Христа! Щороку Пасхальні свята нагадували нам про Його перемогу. Вони були тими імпульсами, які зміцнювали нашу надію на перемогу Спасителя в умовах переслідувань. Наша надія була тільки на Господа, бо: «Лиш Він моя скеля і моє спасіння, мій захист, – я не захитаюсь» (Пс. 62,7). І ця надія на Господа, попри всяку надію, дала великі плоди, які перевищили наші сподівання: безбожна імперія розвалилася, Церква наша переможно вийшла з підпілля і стала сьогодні сильною і розвинутою як ніколи раніше у своїй історії. Господь в котрий раз підтвердив, що «Хто надіється на Господа, ніколи не буде засоромлений» (пор. Пс. 30,2).
Але життя ставить нові виклики, які знову вимагають повної мобілізації наших духовних сил. Знову, в котрий раз, сили темряви хочуть позбавити наш народ надії. Наші противники дуже добре знають, що для того, щоб зробити народ безвольною масою рабів, треба вбити в народі надію. Надія відіграє вирішальну роль в житті людини. Вона – основа її існування. Втрачаючи надію, людина втрачає мету і сенс життя. Без надії людина втрачає бажання боротися, а навіть і жити. Це стосується як кожної окремої людської особи, так і кожного народу. Ніхто ніколи не піднімався на боротьбу і не досягав перемоги без надії на перемогу. Для нас в теперішніх обставинах втратити надію означає втратити дуже багато – не лише державу, але й майбутнє народу. Тому не дозвольмо собі і тим, хто навколо нас, руйнувати надію на перемогу, сіяти зневіру і сумніви. Переможе той, хто терпеливіший в надії, і хто черпає силу свого духа у воскреслого Христа. Без Нього жодна перемога над будь-яким злом є неможлива! І неправдою є те, що нічого не змінилось! Протягом 2-ох років в суспільстві відбулися зміни – найбільші за останні 25 років. Але Революція Гідності – тільки початок справжніх перемін в українському суспільстві. Вона лишень відкрила нові великі можливості для широкої боротьби з внутрішнім злом мирним шляхом. Революція перемогла на барикадах, але ще не завершилась. І сьогодні ще в більшій мірі, ніж раніше, не сміємо зневірюватись і мовчати на зло. Нині той творить нову Україну, хто захищає її від агресора зі зброєю в руках на полі бою, як також і той, хто не мовчить на зло, бореться з проявами лицемірного і цинічного обкрадання народу, з корупцією на всіх рівнях, зі злочинними і аморальними явищами, які деморалізують суспільство.
Противники наші, як зовнішні, так і внутрішні, сильні і підступні. Тому боротьба обіцяє бути нелегкою і тривалою. «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії…» (2 Кор. 4,8). Наша надія на Господа. Вона штовхає нас йти вперед і дає силу для боротьби. Його сила є всемогутня, але не є руйнівна, а творча і життєдайна. Сила Господня не пригноблює і не принижує інших, не змушує підкорятися собі, не вивищується над іншими і нікому не чинить зла. Господь щедро подає Свою силу тим, хто уповає на Нього, щоб мали силу любити всіх, навіть ворогів своїх, щоб мали силу прощати, коли серце болить і плаче від завданого болю, щоб мали силу говорити правду тим, хто лицемірить, щоб мали силу відваги встати на захист слабших і покривджених, щоб мали мужність встати на захист свого народу, щоб мали силу духа сказати рішуче «ні» гріхові у своєму особистому житті, щоб мали силу, як і Він, жити, віддаючи себе цілковито іншим, щоб мали силу бути собою як неповторні особистості та силу зберегти самобутню ідентичність народу перед небезпекою розчинитися в сучасному глобалізованому світі.
Є ще багато інших причин, через які Господь хоче поділитися з нами Своєю могутністю. Тому не біймося супротивних вітрів і перешкод на нашій дорозі. Боже Провидіння неухильно провадить нашу Церкву і народ до обіцяної землі – нового суспільства, побудованого на міцному фундаменті вічних Божих Заповідей життя. Тільки не тратьмо надії на Господа і пильно вдивляймося у світло Його Воскресіння, яке дає нам наснагу йти вперед і перемагати всі підступи пітьми. Важка ця дорога, але з Ним перемога!
Святіший отець Папа Франциск повчає: «Христове Воскресіння – це не щось, що належить минулому; воно сповнене сили, яка проникла у цей світ. Там, де все начебто мертве, раптом знову починають пробиватися паростки воскресіння. Це непереборна сила. Справді, часто здається, що Бога не існує: бачимо довкола себе несправедливість, зло, байдужість і жорстокість, яких не меншає. Проте… на спустошеній землі знову з’являється життя, наполегливо й нездоланно. Хай би скільки нам здавалося, що повсюди саме тільки зло, добро завжди повертається і поширюється. Щодня у світі заново народжується краса; вона оживає, переображена в бурях історії. Такою є сила Воскресіння, і всі ті, які несуть Євангеліє, – інструмент цієї сили».
Нехай Христове Воскресіння зміцнить нашу надію і впевненість у Христовій перемозі і дасть силу разом з Господом стати переможцями всякого зла!
Миру і любові бажаю всім нам і непохитної надії на перемогу Господа в усі дні нашого життя, бо:
Христос Воскрес!
Воїстину Воскрес!
† Димитрій Григорак, ЧСВВ
Єпарх Бучацький