Письменник і науковець Ігор Павлюк став лавреатом Міжнародної Швейцарської літературної премії-2021 за книгу віршів «Артанія» (Arthania: Selected Poems (USA, Dorrance_Publishing_Company), 2020 (вірші Ігоря Павлюка українською та англійською мовами. Переклад з української мови здійснив Юрій Лазірко, редактори Хіларі Ширз, Ганна Косів. Передмову до книги написав лауреат Нобелівської премії з літератури Мо Янь) ISBN 978-1647023065): https://bookstore.dorrancepublishing.com/arthania-selected-poems/
Пропонуємо читачам виступ Ігоря Павлюка на врученні цієї премії українською та англійською мовами.
Здравствуйте, дорогі пані і панове!
Вибачте за мою недосконалу англійську мову.
Шановні Друзі.
Щире вітання Вам із України!
Я із моїми друзями вперше у Вашій добрій і прекрасній країні – Швейцарії.
Премію заснували для «об’єднання людей з усього світу, обміну емоціями та вдосконалення мовної культури», − зазначають шановні Організатори Премії.
Тому я духовно радий, що як поет є миротворцем, який об’єднує, що музикальне слово моє (а поезія для мене – це музика, яка написана словами) моє стає ділом, щоби стати Логосом, об’єднуючи людей планети, яким я сьогодні маю честь уклінно подякувати: американському Видавництву «Dorrance Publishing Company», яке номінувало мою книгу «Артанія» на цю престижну Премію, спонсорові книги – шановному родинному Фондові Піцюр із Канади, Президенту «Культурної асоціації «Пегас Каттоліка» доктору Roberto Sarra, шановним членам журі − критикам, моїм перекладачам, редакторам Хіларі Ширз покійній, на жаль, Ганні Косів, із Англії, Юрію Лазіркові зі США, художникові сонячної обкладинки книги, назва якої означує древню назву моєї рідної України (Артанія) Андрієві Коцяку із Фінляндії, авторитетному Авторові Передмови до нашої книги – лауреатові Нобелівської Премії, китайському письменникові містеру Мо Яню. Це наша спільна інтернаціональна Перемога, яка насправді сприяє об’єднанню людей з усього світу, сприяє обміну емоціями та вдосконаленню мовної культури.
***
Колись у дитинстві мене вабили і одночасно лякали закрита кімната у нашій сільській хаті, потім – наш двір, ліс, місто, інші країни, інші галактики… Одночасно мене тривожно вабив невидимий, нематеріальний світ бабусиних казок, молитов, світ добрих і злих духів, тобто Потойбіччя. Я це все почав описувати-переформатовувати у собі, ділитися своєю творчістю із людьми – і став письменником. Це моя психотерапія. Молитва, місія. Тобто творчість для мене – це боротьба зі страхом з допомогою любові. А оскільки абсолютна Любов – це Універсум, моя поезія − це вічний шлях до Творця для співтворчості із Ним. Ось мій короткий вірш про це:
* * *
Забув я віршів рвані клаптики:
В руці Творця моя рука…
Із Ним ми творимо галактики
І ДНК!
Я щасливий, що ще за мого фізичного життя потрапив у модель цього Духовного Закону як українець, як європеєць, як громадянин світу, Всесвіту і, надіюся, Засвіту…
Моя бабуся розмовляла із коровою, пташками.
А я тепер розмовляю із комп’ютером і з бабусею… Бо людина у ХХІ столітті парадоксально стає комп’ютером, а комп’ютер − людиною… Між ними – поет, який кличе колективний Розум Людства ставати Богом, Творцем!
Я вдячний Універсуму, що він створив мене поетом і розмовляю із ним (тобто молюся) моїми книгами.
А якщо мої книги ще подобаються людям, як оце шановним критикам із Журі «Культурної асоціації «Пегас Каттоліка» – то відчуваю відповідальність бути медіумом між предками і нащадками, різними народами, людьми і Всевишнім, шукаючи у них об’єднуючі риси і в художній формі толерантно ретранслюючи їх до якомога більшої аудиторії, як у цьому моєму вірші, перекладеному найбільшою кількістю мов і включеному до шкільної Програми в Україні:
ДІВЧИНКА
Плаче дівчинка боса
На бабусин поріг.
Розчарована осінь
Клигає по дворі.
На душі, прохолода.
Навіть півень затих…
– А кого тобі шкода?
Каже дівчинка:
– Всіх…
Ще раз сердечно дякую всім співтворцям моєї книги АРТАНІЯ і швейцарським критикам.
Я постараюся оправдати Вашу довіру.
Приїжджайте в Україну.
Ladies and gentlemen!
Dear Friends!
First, I must apologize for my imperfect English.
Sincere congratulations to you from Ukraine!
I am with my friends for the first time in your good and beautiful country − Switzerland.
The award was «created to unite populations from all over the world, share emotions and enhance linguistic cultures», said the esteemed organizers of the award.
Therefore, I feel a spiritual gladness that, as a poet, I am a peacemaker who unites, that my musical word (and poetry for me is music written in words) becomes my work to become the Logos, uniting the people of the planet as I am today. I have the honor to thank the American «Dorrance Publishing Company», which nominated my book «Arthania» for this prestigious Award, And, for sponsoring the book, I would like to thank Pitsur Family Foundation of Canada, President of the Pegasus Cattolica Cultural Association Dr. Roberto Sarra, critics, my translators, editors Hillary Shears, the late, unfortunately, Anna Kosiv, from England, Yuri Lazirkov from the USA, the artist of the solar cover of the book, the name of which denotes the ancient name of my native Ukraine (Arthania) Andrii Kotsiak from Finland, the authoritative author of the preface to our book – Nobel Prize winner, Chinese writer Mr. Mo Yan. This is our common international victory, which really helps to unite people from all over the world, promotes the exchange of emotions and improves the language culture.
***
Once as a child, I was attracted and at the same time frightened by a closed room in our village house, then – our yard, forest, city, other countries, other galaxies… At the same time, I was anxiously attracted by the invisible, intangible world of grandmother’s tales, i.e. the Otherworld. I started to describe it all, reformat it in myself, share my work with people – and became a writer. This is my psychotherapy. Prayer, mission. That is, creativity for me is a struggle with fear through love. Moreover, since absolute Love is the Universe, my poetry is the eternal path to the Creator for co-creation with Him. Here is my short poem about it:
* * *
I forgot the fragments of verses,
My hands in the Creator’s stay,
With him, we create universes
And DNA
I am happy that even during my physical life I got into the model of this Spiritual Law as a Ukrainian, as a European, as a citizen of the world, the Universe and, I hope, the Enlightenment…
My grandmother talked to cows and birds.
Now I am talking to the computer and to my grandmother …Because man in the XXI century paradoxically becomes a computer, and a computer becomes a man… Between them is a poet who calls the collective Mind of Mankind to become God, the Creator!
I am grateful to the Universe that he created me as a poet and I talk to him (that is, I pray) with my books.
And if people still like my books, like the esteemed critics of the Pegasus Catholic Association Jury, I feel a responsibility to be a medium between ancestors and descendants, different peoples, people and the Almighty, looking for unifying features in them and in art form, tolerantly relaying them to as large an audience as possible, as in my poem, translated into as many languages as possible and included in the school curriculum in Ukraine:
LITTLE GIRL
Barefoot girl-child
weeping at her grandma’s door,
her disquiet deep:
аutumn’s limping in.
No beauty in a cold heart…
the cock won’t crow again.
«Who are you sorry for, so?»
«Everyone,» she says.
(TRANSLATED BY THOMAS MOORE (DUBLIN, IRELAND)
Once again, a heartfelt thank you to all the co-creators of my book «Arthania» and the Swiss critics.
I will try to justify your trust.
Welcome to Ukraine.