Олег Кришталь. До співу пташок. Приватна подорож до себе: роман-есе. – К.: ФОП ПАЛИВОДА А. В., 2022. – 256 с.
Кращого, Кірне, чогось, аніж думка, нема у людини,
Й гіршого, Кірне, чогось, аніж бездумність, – нема.
Теогнід
«Свідомість – це здатність думати, про що я думаю» стверджує Олег Кришталь, бо він відкрив для себе істину розуміння того, що «Я складніший, ніж про себе думаю».
«– Був час, – продовжує думку Олег Кришталь, коли здавалося, що наука дасть людині відповідь на основні питання життя, і воно стане простим і зрозумілим. Проте, в результаті неймовірних дослідницьких зусиль упродовж століть ми повернулися до початку “у великій мудрості багато печалі” (тут йдеться про перефразовану думку з Книги Екклезіяста: «Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!» [1:18]).
Наука – наступна релігія. Чи краще: нова релігія визріває на базі науки. Думаю, що початок цьому перетворенню закладає процес белетризації науки, який широко спостерігається» (Олександр Рожен, Андрій Рожен. https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2015-10-2/svitoglyad-2015-2-17-rogen.pdf).
Я ж думаю, що дитину (дорослих також) потрібно навчити любити, думати і бути вдячною, все інше здобувається тяжкою щоденною працею: «Ми не досягнемо жодної з інших цілей, якщо забудемо, що мета освіти – збагачувати розум і душу живих людей» (Кен Робінсон і Лу Ароніка, «Школа майбутнього…»).
Думки – це не просто пульсування свідомості, що спонукає до мисленного діяння, а й згусток енергії слова, мови, дарованої нам Усевишнім, тож негоже засмучувати нашого Небесного Отця непошануванням Його дару. Кожна наша думка проростає словом рідної мови, бо в ній – правда, сила, глибинні порухи духовного поступу мислячої людини.
Думки, слова («Слово дане нам, щоб ми навчилися думати», стор.250)… У Всесвіті все – інформація. Енергія думки матеріалізується. Людські думки записуються на носіях пам’яті ноосфери, об’єднуються, взаємодіють, пересилаються тим, хто здатний прийняти і реалізувати їх на добро – бачимо це в щоденному нашому житті. Думки передаються подумки й з допомогою слів рідної мови… Дехто вважає, що й Інтернет – діє на ноосферу… Хтозна-хтозна… Матерія, енергія, інформація – нескінченна тріада Всесвіту… В день людство одержує 5 ексабайтів інформації. Вважається, що ми сприймаємо одну мільйонну частку інформації (неможливо це осмислити). Всі ж проблеми розпочинаються, коли ми з автоматичного переходимо на ручне керування (втручаємося в природний плин процесу).
У Всесвіті – Бог, Його Дух всюди і в усьому, і ми маємо змогу співпрацювати з Ним, користати з Його дії, якщо наші помисли не суперечать логіці буття. Бог – Абсолют, безмежно великий згусток енергії ідеального вакууму; ним є і за його допомогою все творить. В інформаційному полі Землі (Ноосферне вчення Вернадського) Бог створив середовище взаємостосункової енергії. Ми співпрацюємо з цим полем. Є люди, які випромінюють енергію, побільшуючи густину цього поля, інші ж приймають енергію – кожен залежно від своєї духовності, віри. Безперечно, є люди, які здатні «забруднювати» це поле інформації. Завдання духовно сильних оберігати його, а в ньому – зберігати стабільну рівновагу (добро мусить перемагати зло; думаймо про високе і добре): «Розвиток МОВ має привести нас до появи Всесвітнього Розуму. Ноосфера, точка Омега – так означили наші мудреці його появу» (стор. 244).
Як то воно було, як буде? Думки снують пам’яттю минувшини, працюють у сьогоденні. Думки, думи Тарас Шевченко посилав в Україну «попідтинню сиротами» – тобто без опори, як перекотиполе. Попідтинню знайдуть своїх – хтось їх завжди пригріє, виплекає, виростить, і з них будуть інші світи: «Там найдете щиру правду, / А ще, може, й славу…» (Тарас Шевченко, «Думи мої, думи мої…»). Думки ж бо живі і розумні особи…
За-дума – щось зависле; думка – лет,
а дума – тяглість, крила розпростерті.
Де роз-думи – мислитель там, поет.
Без-думність погляду – то подих смерті.
Андрій Содомора, «Пригорща хвилин»
«От і доводиться збиратися з думками, мовби зганяти їх докупи, впорядковувати, перераховувати, чи якась не загубилася. Недарма ж “думати”, латиною, – cogitare, дослівно зганяти докупи» (Андрій Содомора, «Бесіди п(р)одумки»).
Відсутність особистої думки руйнує людське в людині, її дух, духовність, тож мусимо усвідомити, що вже своїм народженням взяли на себе тягар жити людським життям: «У нас багато людей вірять у власну місію, що забувають про найпростішу – залишатися Людиною…» (ГОВОРИТЬ Євген БАРАН…, «Щоденникові медитації, афоризми»).
До праці, щоб у нас було «…тих думок, як у зайця скоків»: «Що може бути важливішим заняттям для істоти, яка мислить, ніж досліджувати той орган, завдяки якому вона мислить» (стор. 12). Carpe diem**, щоб Ваша праця, пане Олеже, була на добро…
______________________
- Блез Паскаль, «Думки».
** Цей вислів з Горацієвої оди до Левконої – дня не змарнуй, в афористичних збірниках переважно – лови день (Андрій Содомора, «Афористичні етюди»).
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів