Вшанування пам’яті Василя Портяка

31 березня цього  року виповнилося 73 роки від дня народження українського письменника, прозаїка, сценариста, члена Національних спілок письменників, кінематографістів, журналістів України Василя Портяка (31.03.1952 – 02.03.2019).

Саме цього дня в Косівській філії обласного Музею визвольної боротьби ім. С.Бандери відбувся вагомий і знаковий захід — вшанування пам’яті  Василя Портяка  — талановитого майстра короткої прози, кіносценариста, нашого земляка.

Ідея та задум зустрічі Людмили Луканюк — завідувачки Музею, доброї приятельки сім’ї Портяків, схвально підтримана музейниками, дружиною Василя Портяка та Аделею Григорук — письменницею, членкинею НСПУ, НСЖУ та НСКУ, яка допомогла його реалізувати.

Надзвичайно теплим і цікавим видався цей день. В затишному  залі  зібралися поціновувачі творчості В.В.Портяка — письменники, журналісти, художники, викладачі Косівського інституту ПДМ, члени Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», представники державних органів  влади, відділу освіти та культури району, музейники Косівщини та Верховинщини, члени КУНу, товариства «Меморіал».

Відкрила і вела захід заслужений працівник освіти України, літературознавиця  Аделя Григорук, яка представила присутнім гостей заходу — Дмитра Стефлюка — голову Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», Василя Герасим’юка — нашого земляка, лавреата Національної премії ім. Т.Шевченка, старшокласників Кривопільського ліцею імені Василя Портяка зі своєю наставницею Оксаною Могорук, письменники В.Шкурган, В.Гостюк, М.Близнюк.

Учасники зустрічі спільною молитвою пом’янули Василя Портяка та полеглих воїнів, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

З привітальним словом до присутніх звернувся голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк:

«Вельмишановна аудиторіє!  Щиро вдячний за запрошення на цю велику і знакову подію  з нагоди вшанування нашого земляка, гуцула з гуцулів Василя Портяка, який зробив надзвичайно вагомий вклад в представленні Гуцульщини в українській культурі, а також патріотизму, віри і надії мешканців  Верховинщини в перемогу України. Думаю і надіюсь, що сьогоднішня молодь буде звертатись до творчості Василя Портяка, буде творити нашу новітню історію. Саме цей захід дає нам перспективу, що і сьогоднішнє, і майбутні покоління будуть стояти на варті нашої історії, берегти нашу Україну, її суверенітет і цілісність».

Високопрофесійна розповідь А.Григорук  про багатогранність особистості  Василя Портяка, його  творчість, викликала загальну пильну увагу і жваве зацікавлення слухачів.

Зокрема, письменниця зазначила, що справжність і місткість новел прозаїка вражає, а це ще раз свідчить про те, що Василя Портяка  по праву віднесли до ряду четвірки найталановитіших українських новелістів поряд із  Василем Стефаником, Григорієм Косинкою та Григором Тютюнником.

В.Портяк — лавреат премій «Благовіст», імені Павла Усенка, Нестора Літописця, Міжнародної літературної премії «Корона Карпат». Двічі номінований на Шевченківську премію в галузі літератури (2009, 2017), яку йому, як зазначала А.Григорук, «чи то  через художню короткозорість членів Комітету, чи через естетичний  дальтонізм так і не вдалося отримати».

У залі хоч людно, але панує тиша і така незвичайна атмосфера, яку непросто описати словами. Це треба було відчути і побачити. Присутні уважно вслухалися в кожен рядок, що лунав із уст професійного актора, режисера Артема Ловягіна, який зворушливо читав новелу Василя Портяка «Нелегал».

А одна із кращих одинадцятикласниць  Кривопільського ліцею імені Василя Портяка, Вікторія Заворотна, розповіла про те, як шанують його земляки: «Верховинська районна рада 20 лютого 2020 року перейменувала Кривопільський навчально-виховний закладу Кривопільський ліцей імені Василя Портяка. Голова суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові, уродженець с. Кривополя Василь Коржук  ініціював виготовлення та встановлення на фасаді рідної сільської школи пам’ятної анотаційної дошки з барельєфом славного гуцула, геніального новеліста і кіносценариста Василя Портяка, яку виготовляє відомий скульптор професор Василь Гурмак».

Присутні з цікавістю сприймали спогади про В.Портяка, якими ділилися ті,  хто знав особисто Василя Васильовича, хто був знайомий з ним через його новелістику. Так висловлювалися про нього Дмитро Стефлюк: «Василь Портяк відзначався серед інших своєю простотою, людяністю, скромністю…»; Василь Герасим’юк: «… Василь Портяк помер 2 березня 2019 року. Він не провістив свій березневий відхід, як Тарас Мельничук. Василь узагалі «березневий»: народився в останній день, а відійшов на початку березня. Без одного березня — 67…»; Василь Шкурган — голова Косівського осередку НСПУ: «Вони в мені живі», — казав Василь про своїх родичів та родину»; Василь Гостюк — поет-пісняр: «Василь Портяк – це залізний гуцул і великий українець»; Василь Глібчук — журналіст: «Він йшов попереду нашого суспільства. Про нього можна було прочитати лише в періодиці, бо у видавництвах його не друкували»; Василь Бович — член «Меморіалу»: «Василь Портяк – плоть від плоті свого народу. Саме тому таким голосним був у нього поклик української крові і гостре відчуття боргу пам’яті перед полеглимиупівцями».

З метою вшанування пам’яті одного із найкращих новелістів сучасності Василя Портяка в 2019 році засновано Міжнародну літературну премію короткої прози його імені, і щорічно  під егідою Національної спілки письменників України та Фастівської міської ради проходить Міжнародний конкурс з метою сприяння розвитку короткої прози, відзначення сучасних майстрів новели, пошуку нових імен в українській літературі. 

Голос славного гуцула, глибокий, впевнений, відтворений  в записі передачі «Кружляння слів» з Павлом Вольвачем, творив живу присутність письменника серед нас.

Уляна Книш, провідний бібліограф Косівської центральної міської бібліотеки запропонувала присутнім завітати до бібліотеки та почитати твори Василя Портяка, щоб пізнавати нашу історію та проникнутися духом його новелістики.

Працівники Музею Віра Рак та Олег Рак ознайомили ліцеїстів з експозицією, яка  стала для них справжнім відкриттям, бо зібрані експонати свідчать про те, що музей не тільки береже пам’ять  про подвиг відважних предків — вояків ОУН-УПА, а вже 11 років збирає інформацію про нових українських героїв, які підняли прапор УПА і знову ведуть двобій з агресором.  Учні багато побачили, почули, і це допоможе їм зрозуміти, хто ми, українці, що пережили і, на жаль, переживаємо нині. Але ми знаємо, що більшість із наших краян не шкодують ні життя, ні сил, ні коштів, щоб вигнати підступного ворога з української землі. І ті, хто воюють, і ті, хто волонтерять, і ті, хто донатять на ЗСУ,   — усі разом наближають перемогу.

Сьогодні син Василя Портяка, Орест, як і його легендарний дід Василь Білінчук «Сибіряк» — воїн УПА, захищає Україну від тих самих ворогів, утверджуючи нерозривність українських поколінь та незнищенність патріотизму нашого народу.  

Дмитро Стефлюк та Оксана Могорук вручили подарунки для Музею, в тому числі учнівський проєкт «Василь Портяк — письменник, кіносценарист» виконаний  ліцеїсткою 8 класу Евеліною Тетеріною під керівництвом учительки Олександри Тетеріної.  Всі учасники зустрічі отримали від музею  роздруковану новелу Василя Портяка «Вибір Скорого» — на пам’ять про цю подію.

Людмила Луканюк — завідувачка Музею,  також поділилася спогадами про зустрічі із Василем Портяком, його участь у розкопках, зачитала його слова із  «Книги відгуків»:

«29 серпня 2006. Завжди бракує слів, щоб оцінити — не хочу баналізувати слів «патріотичну і самовіддану» і т.ін. — справжню роботу.

  Я ж — щасливий, що можу здійснити,  здавалося б, не можливе  здійснити — привести до такого музею свого сина.

Дякую, дорогі мої! Василь Портяк».

Завершуючи імпрезу, п. Людмила висловила щирі слова  подяки  всім, хто долучився до проведення цього ювілейного заходу, зокрема:  Ларисі Сінкевич- Портяк – дружині В.Портяка, Аделі Григорук — організаторці заходу, модераторці, працівникам Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради — директору Василю Звіздарику, режисеру Артему Ловягіну, старшокласникам Кривопільського ліцею, їхньому керівництву та всім присутнім, що завітали на захід.

Марія  ПОРОХ,

членкиня Клубу інтелігенції 

ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».

Світлини авторки та Уляни Книш.

Довідково. Про Василя Портяка.

Народився 31 березня 1952 року в мальовничому гуцульському селі Кривопілля на Верховинщині, син воїна УПА Василя Білінчука на псевдо «Сибіряк», який втік із заслання в Красноярському краї і долучився до збройного підпілля в Карпатах і загинув коли синочку виповнилося 58 днів. Загинув і батьків брат Дмитро на псевдо «Хмара», який провів у підпіллі 12 років і  фотофіксуючи бойових побратимів доніс нам численні образи борців за незалежність України.

Тому закономірно, що письменницький талант Портяка присвячений тематиці Української Повстанської армії, що,  зрештою,  підтверджується назвою книги «Вибір Скорого», яка вийшла в 2021 році у видавництві  «Дискурсус» з ґрунтовною передмовою Василя Герасим’юка.

В.Портяк навчався в місцевій школі і у Верховині, пас худобу на полонині, допомагав батькам. Після школи працював лісорубом, вантажником, такелажником.

Закінчив факультет журналістики в Київському університеті ім. Т.Г.Шевченка (1972-1977рр.). Жив у Фастові на Київщині. Співпрацював у кількох газетах, але одночасно писав своє. Працював редактором видавництва «Молодь», близько десяти років життя присвятив музейній справі, працював ученим секретарем Національного музею Тараса Шевченка та старшим науковим співробітником Музею історичного центру міста Києва.

У творчому доробку письменника 24 новели, серед яких: «Мицьо і Вовчук»  (новела,1980), «Крислачі» (збірка новел, 1983), «Час прощання — час утрати» (оповідання, 1983), «Ісход», «Гуцульський рік», «У неділю рано» (оповідання, 1995), «У снігах» (8 новел, 2006), «Охоронителі діви» (повне зібрання новел, 2017), «Вибір Скорого» (2021). Публікувався в журналах «Вітчизна», «Ранок», «Молодь», «Літературна Україна», його твори увійшли до антологій сучасної прози «Десять українських прозаїків» та  «Українська мала проза XX століття», перекладені англійською, угорською, чеською, словацькою, японською та білоруською мовами. У видавництві «Дискурсус» представлено всі новели письменника, кіноповість «Олекса Довбуш» та кіносценарій «Лола». 

Паралельно із творчими пошуками в літературі, Василь Портяк захопився кіно. Закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів в майстерні Євгена Барабаша у Москві (1986) і працював на кіностудіях Києва. Писав сценарії до документальних, короткометражних та художніх фільмів, серед яких відомі : «Меланхолійний вальс», «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», «Вишневі ночі», «Білий пудель», «Чия правда, чия кривда», «Нескорений», «Атентант. Осіннє вбивство в Мюнхені», «Залізна сотня».