Побачили світ свіжі числа 125-126 випуски всеукраїнського часопису «Буковинський журнал». З-поміж майже двох з половиною десятків товстих літературно-мистецьких журналів залишилося з часів Незалежності України всього кілька, про що не раз писав у нашій паперовій пресі. Навіть це число засвідчує, що теперішня українсько-російська війна, яка за підрахунками істориків триває понад 100 років, бо точиться з часів громадянської війни, розпочатої 1914 року, засвідчує, що ми, українці, воюємо не лише за свої прадавні землі, за дітей, батьків та внуків силами Збройних сил України, а й за духовність, культуру, ідентичність, яку занапасливий сусід прагне винищити, зазіхаючи на найсвятіше.
Про що свідчить низка публікацій, приурочена «Ціхам 300-літньої дати» з нагоди дня народження українського генія Григорія Сковороди, зокрема, у публікаціях академіка Георгія Філіпчука «Силомудрість творення душі», Антоніни Царук «СКОВОРОДА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПОМЕЖІВ’Я ЯК МІРИЛО ВНУТРІШНЬОЇ СВОБОДИ І САМОРЕАЛІЗОВАНОСТІ», Валерія Дяченка «ЧЕРПАЙМО З КРИНИЦІ МУДРОСТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ!», «ПОТОП ЗМІЇНИЙ» ЯК ЗАВЕРШЕННЯ ПОЛЕМІЧНИХ ЗМАГАНЬ…», «СЕНТЕНЦІЇ-ПРИДИБЕНЦІЇ ІЗ САДУ СКОВОРОДИ» (автор, на жаль, не діждався публікації, тому про нього розповідає поетеса-харків’янка, активна учасниця ГЛАСУ Ірина Мироненко, що діяв тривалий час у Харкові, де розміщено зруйнований музей та його пам’ятник. То ж ми повинні відстоювати всі свої споконвічні цінності. Тому й лауреат Народної премії України імені Тараса Шевченка академік Філіпчук резонно підкреслює: «Агресія, війна і Сковорода. Абсолютна несумісність, непоєднаність. Одначе навіть у часи лихоліття цінності слова національного Перворозуму зберігають свою значимість і затребуваність. Бо якщо і не вдасться «помудрішати», беручи із собою його слово та чин, то стійкішими, чемнішими, совіснішими мусимо стати, перетворюючи «невидиме» у «видиме», щоби люди заговорили, нарешті, Правдою. Про жахливу війну, яку розв’язав проти України її вічний ворог – ординська моzковія».
Тема війни наскрізь пов’язана у багатьох публікаціях як у публіцистичних, так і поетичних творах наших авторів. Зокрема, історик-політолог Ігор Буркут стверджує, що теперішня «ОСТАННЯ ВІЙНА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ», як і Нестор Мизак у статті «Бенкет Валтазара». Ігор Григорович підкреслює: «В історії людства було чимало імперій, які проходили приблизно один і той же шлях. Спочатку якась держава починає захоплювати чужі території, за рахунок яких зростає, як на дріжджах. Об’єднуючи різнорідні землі, вона мусить затрачувати багато сил, щоб тримати їх у покорі. З часом сил починає не вистачати, і на окраїнах імперії зароджуються визвольні рухи. Доки вона має могутню армію і сильну поліцію, успішно ці рухи придушує. Армію потрібно весь час запускати у справу, захоплюючи нові землі. Інакше втрачає бойовий дух і починає розкладатися. А величезний державний апарат поринає у шалену корупцію і втрачає ефективність. Починається гниття, що завершується розвалом імперії. Цей процес може розтягнутися надовго, але значно підштовхує його програна війна. Найчастіше її починають самі правителі, котрі розраховують на швидку і легку перемогу над слабким противником, а «маленька переможна війна» вважається імперцями найкращими ліками для збереження послабленої державної влади». Ці речі ми всі повинні розуміти. То ж читаймо Буркута і в нас посилиться найосновніше – віра у нашу перемогу!
Певна одностайність прочитується у багатьох поетичних добірках, особливо тих, хто нині охороняє нашу Землю на Харківщині, як поет із Кропивницького Станіслав Новицький. Вміщено вірші Богдана Мельничука, Анатоля Вієру, Тараса Девдюка, Валентини Мацерук, Леонтини Топало, проза Раїси Харитонової, дебютна добірка молодої чернівчанки-студентки філологічного факультету ЧНУ імені Ю. Федьковича Олени Лисенко «В мені проростають квіти зла» з післямовою Світлани Кирилюк.
У розділі «Переклади» розміщено твори з німецької Ганса Коха коломиянина Анатолія Осадчого, цьогорічного одного з лауреатів літературної премії імені Тараса Мельничука. Інший лауреат «Князь роси імені Тараса Мельничука» Василь Куйбіда, поет, публіцист, політичний і державний діяч, премію якому було вручено 20 серпня цьогоріч на горі Мальцево, де похований поет, про що йдеться у фоторепортажі та публікації Мирослава Лазарука та Віри Тороватої. «Літературознавчі студії» представлені маловідомою публікацією Миколи Вінграновського «Вільний вірш поета» про Василя Голобородька та Віри Торованої з Коломиї «У наші душі вриваються ріки», де звертає увагу на авторські потамоніми, пишучи про творчість свого земляка: «За кожною з перерахованих вище назв прихований конкретний семантичний і звуковий образ, який діє у згаданому поетичному контексті. Як видно з наведеного переліку, чільне місце в індивідуальному лексиконі Лазарука займають найменування понять водної стихії (гідронімів), у першу чергу – назви як реальних, так і легендарних, міфологічних річок (потамоніми), які виступають одними з головних дійових осіб творчості письменника».
Приверне увагу публікація Романа Горака, приурочена 150-річчю від дня народження великого українського поета Богдана Лепкого, «До батька. До Жукова», як і дослідження Ірини Мироненко «Радіус дії – від Харкова до Кишинева», і до 100-літня від дня народження Софії Іванівної Корякіної, матері геніального композитора Володимира Івасюка, написаної Оленою Горобієвською, науковою співробітницею меморіального Івасюкового музею в Чернівцях, де була організована ювілейна фотовиставка з першим портретом матері художника Андрія Холоменюка, подарованого культурному закладові.
Заслуговують на увагу і публікації лікарів Петра та Руслани Ляшуків «Жертви тоталітарного режиму» й Анатолія Гоженка «Порушуємо проблему», «Медична еліта України», дослідження краєзнавця Василя Костика про Івана Кідещука з Румунії, спогади про нього.
Завершують публікації обкладинки ювілейного випуску, ілюстрації двох широко знаних авторів Миколи Дмітруха та Ярослава Заяця, який нещодавно одійшов у засвіти, знаного мистецтвознавця та живописця О. Федорука (Київ) та чернівчанина М. Лазарука. Як і заведено в часописі, поміщено низку бібліографічних публікацій Михайла Павлюка, Віктора Палинського, Михайла Романа, Неллі Шахнаразян, Антоніни Царук, Богдана Дячишина, Ігоря Фарини на важливі та актуальні книжки, що побачили світ, зокрема, Михайло ПАВЛЮК «АМЕРИКАНСЬКА ІСТОРІЯ, ЦІННОСТІ ТА КУЛЬТУРА: ПОГЛЯД КОНСЕРВАТОРА», Антоніна Царук «УКРАЇНА СВІТИЛА ЙОМУ МІЛЬЙОНАМИ СОНЦЬ», Михайло Романів «МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – МАРШАЛ ПОЕЗІЇ», Віктор ПАЛИНСЬКИЙ «ВІДГУКНУТИСЯ НА СЕБЕ», Неллі Шахнаразн «НОВА КНИГА ПЕРЕКЛАДІВ – НОВА РАДІСТЬ!», Ігор Фарина «ПОЕТИЧНІ БЛИСКАВИЦІ З ПРАЩІ ЧАСУ», Богдан Дячишин «КРОВІНКО, НА БОЖИХ УСТАХ!».
Звідки ж назва публікації «ВІД ЮВІЛЕЮ… ЛИШЕ Б НЕ ДО ЗАКРИТТЯ»? Попри те, що журнал не так давно започаткував Меценатську раду, куди увійшли знані в усій Україні меценати та політичні й культурні діячі, питання з приводу утримання часопису продовжує стояти гостро. Місцева влада вельми не значну суму 30 тис грн. виділила на його видання ще на випуск часопису, приуроченого 30-річчю Незалежності, себто у серпні 2022 року. Відтоді світ побачило 5 чисел «БЖ». На кого ж сподіватися? Скрізь відповідають, триває війна, треба думати саме про неї, а відтак про періодику. Звичайно ж, державні мужі, як завше, мають рацію. Але ж і БЖ часто також знаходить дорогу до наши мужніх воїнів, бо ж і їм треба, крім зброї, обмундирування, щось корисного прочитати, аби успішно воювати. Згадаймо, хто казав дещо інше, чи буде у нас за що воювати, коли забудемо про культуру, мистецтво, духовність, зрештою, про 300-літній ювілей Сковороди?
Тому й повідомляємо: передплата на «БЖ» розпочалася 1 жовтня 2022 року. Індекс 30096. Передплатна ціна на «БЖ» наступного року майже не змінилася – 270 грн, на півріччя – 135 грн. Рахунок приватбанківської картки головного редактора 5168 7573 9458 2466, куди можна переказати кошти, отримавши оформлений абонемент електронною поштою. Для того, хто має бажання надрукувати свої твори, передплачувати журнал – умова обов’язкова! Телефони редактора 050-876-04-57 і бухгалтерій 0372-52-00-94, 0372-55-08-89. За ними ж можна замовити свіжий ювілейних випуск. Друзі-передплатники, не втрачайте нагоди від живого спілкування з часописом. Таким чином Ви підтримаєте його подальше існування.
Мирослав ЛАЗАРУК
