«…Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!»
(Л.Українка «Без надії сподіваюсь!»
Мені здається, що саме ці слова Лесі Українки запали в душу Марії Боєчко — авторки віршів, пісень, фольклористки, засновниці й упорядниці творчого проєкту «Джерельні дзвони» і допомагають їй долати життєві перешкоди.
Ім’я Марії Боєчко вперше довелося почути 25 серпня 2018 року в селі Уторопах Косівського району на урочистостях з ознаменування 80-ї річниці від дня народження Тараса Мельничука. Тут миловидна жінка своїм чарівним голосом виконувала пісню-реквієм «Князь Роси», присвячену пам’яті геніального земляка (пізніше довідалась, що слова і музика — самої авторки).
Мені захотілось детальніше дізнатись про неї. Інтернет, фейсбук допомогли в цьому. Так почалось наше знайомство, листування в мережі, а потім — телефонні дзвінки. Марія Іванівна запитала, чи можна мій матеріал про Тараса Мельничука «Світлий слід Тараса Мельничука», надрукований в газеті «Галицька Просвіта» за 14 травня 2020 року, подати в альманасі, який вона редагує. Я була рада, і це було для мене великою несподіванкою.
Зворушлива і щемна зустріч 14 серпня 2020 року з М.Боєчко в косівському видавництві «Писаний Камінь» дала змогу ближче познайомитися з нею.
У видавництві й отримала в подарунок альманах «Джерельні дзвони», присвячений 29-ій річниці Незалежності нашої України і книгу «Сад моєї любові», пісню-реквієм «Князь Роси», а тепер щорічно отримую чергові видання та нову книжку, за які хочу щиросердечно подякувати у своїй замітці.
У перші дні Нового 2023 року несподіванкою для мене був новорічний подарунок від Марії Боєчко — два примірники «Джерельних дзвонів» (№№ 26,27) та книжка «Миттєвості долі», які, як і інші, подаровані Марією Іванівною, поповнили мою бібліотеку.
Саме читання «Джерельних дзвонів» та її книжок дало мені змогу глибше пройнятися життєво-творчим шляхом цієї чарівної жінки.
Гортаючи сторінки, не могла не хвилюватися, не пустити сльозу. Читаючи, відчувала, як щеміло серце…
«Життя прекрасне і цікаве, барвисте і багатогранне… Але воно нелегке і непередбачуване, повне сюрпризів і несподіванок, не завжди бажаних для нас… А ще воно у кожного своє, бо у кожного тільки його доля… А я дякую Богу за долю, яку Він мені подарував. Хоч не легкою була моя життєва дорога, я – щаслива людина…», — ось такими словами Марія Іванівна відкриває свою книжку «Все, що на душі».
На життєвій ниві їй доводилося зустрічатися з радістю і горем, з правдою і брехнею, красою і підлістю. На долю М.Боєчко випало серйозне випробування (хворіє невиліковною генетичною хворобою), але вона щаслива, що живе, що може бачити сонце, і квіти, і весну, і осінні падолист, і — найголовніше — рідних людей, друзів. Але свою життєву стежину вона проходить гідно. Марія Боєчко сильна духом. Попри важку недугу, яка прикувала її до інвалідного візка, Марія Іванівна пише вірші, вивчає фольклор, любить поезію, історичні романи, українські народні пісні. Захоплюється фотографією (у сімейному архіві є 40 альбомів фотографій із життя родини, села, краю з 1935 року); малюванням (косівський розпис тарілок, яких у власному доробку є кілька десятків); з 1997 року веде літопис родини, села. Захоплення малюванням пригодилося і на сьогоднішній час, розмалювала понад півсотні тарілочок для оформлення 23-го випуску «Джерельних дзвонів».
«Миттєвості долі» — поетично-прозова розповідь Марії Іванівни про найцікавіші і найважливіші моменти її долі.
Разом з авторкою пройшлася сторінками її життя, щасливими і болючими, веселими і тривожними…чисто людськими, земними…
Діяльність Марії Іванівни різноманітна: працювала піонервожатою і художнім керівником Ходак-Велицької школи (Верховинський район), музичним керівником Ценявського та вихователем Ковалівського дитячих садків, вчителькою початкових класів Ковалівської школи.
Марія Боєчко — лавреатка обласної премії «Просвіта» ім. М.Підгірянки, премії ім. Леся Гринюка, Коломийської міської премії ім. Тараса Мельничука. Вона героїня програми «Всупереч долі», позаштатна кореспондентка коломийської районної газети «Вільний голос».
А народилася М.Боєчко 15 травня 1953 року в селі Мишині Коломийського району. Закінчила Мишинську школу, в 1972 — шкільний відділ Коломийського педагогічного училища. А згодом, 1978 року, завершила навчання на історичному факультеті Чернівецького державного університету.
З 1997 року пані Марія є натхненницею і редакторкою творчого проєкту «Джерельні дзвони». Починаючи з 2001 року, щорічно виходять нові збірочки, все більше творчих краян пристає до кола поціновувачів поезії та пісні. В одному зі своїх віршів Марія Боєчко зізнається:
… найбільше я люблю
Пісні і мову солов’їну,
І друзів вірних, і рідню,
Й кохану землю — Україну.
І це не просто декларація. Марія Іванівна гуртує навколо себе добрих людей, організовує творчі сили Коломийщини на сподвижницьку працю з вивчення історії свого краю, дослідження скарбів фольклору, записів різдвяних колядок, великодніх пісень та ігор. А як вона вміло організовує презентації «Дзвонів» — так, що це стало святом, яке переросло в традицію!
Марія Боєчко живе в щоденній праці, для неї має значення кожна хвилина, яку вона боїться втратити, не наповнивши корисним змістом.
За це здобула собі незаперечну повагу й авторитет серед усіх, хто її знає. В одному із недавніх віршів вона виповіла кредо власного розуміння сутності людського буття:
А все так просто… і важливо:
По правді жити на цім світі,
По совісті… і милостиво…
Як в Божім сказано Завіті!
М. Боєчко — авторка поетичних збірок «Спалах серця», «Ісповідуймо любов», «Лети, пісне моя», «Я возвеличую любов», «Три дороги», «Тернова межа», «Вірю, надіюсь, люблю», «Сад моєї любові», «Все, що на душі», «Миттєвості долі», «Сонце в долонях»; дитячих книжок «Дитинства світла мить», «Пролісок», «Українській дітворі про дерева і кущі», «У світі дивоквітів»; упорядниця п’яти етнографічних збірників: «Співокрай», «Співанкова тайстра», «Весільні барви» (1-е і 2-е видання), «Різдвяні барви» (1-е і 2-е видання), «Великодні барви»; історичного нарису «Ковалівка. З глибин віків і до наших днів»; «Співанкова тайстра» (пісенник), «Смачні вірші», в якій у віршованій формі подано 50 рецептів давніх і сучасних українських страв.
Слово для п. Марії — єдина зброя, якою жінка відганяє від себе хворобу, зневіру, розпач, відчай. Вишивання — талант її душі у творенні краси духовних картин та квітів (їх у неї понад 50), який є спасінням від невеселих роздумів і негативних емоцій, якими сьогодні кишить наша сумна реальність…
Творчість дає їй силу підтримувати інших, допомагає бачити добро і красу довкола й щедро ділитися скарбами своєї душі з усіма, хто цього потребує.
За невтомну працю на освітній ниві та подвижництво Марію Боєчко було номіновано титулом «Українська Мадонна».
15 травня цього року в Марії Іванівни — 70-річний ювілей.
Сердечно бажаємо, щоб життя ще довгі роки дарувало успіх у всіх світлих літературних починаннях! Земних Вам щедрот, шановна ювілярко, міцного здоров’я, турботи і підтримки рідних та друзів! Живіть, творіть та надихайте всіх, хто Вас знає, на добро, даруйте приклад любові до життя, до мистецтва!
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта»,
м. Косів.
