Себе, свою характерність не перескочити; не відкинути, не замістити імітацією чогось іншого; певно, саме це й забезпечує неповторність таланту, літературно-мистецьку розмаїтість тощо. А тому не варто порівнювати, калібрувати талановитих – вони ж не гірші й не кращі, а просто інші; найуспішніші, найпомітніші з них ті, котрі постарались якнайбільше викласти мистецькою мовою себе, свій темперамент, свій світогляд, своє мислення й відчуття.
2 жовтня. Авторський мовостиль – передовсім писемне балансування між усним мовленням і літературною вимовою.
3 жовтня. Чи створимо ще щось стилістично? Дехто вважає, що ні. Гадаю – так, бо рідна мова все-таки розвивається, а з нею – й письменницькі мовостилі. Це основне, хоч і недостатнє для великих відкриттів. Поезії, правда, цього вистачає. Проза ж… Наша проза, як і вся світова, застрягла у споглядальності. Прямій та опосередкованій. Тобто, дивимося лише зі свого людського боку, й автор стає дзеркалом Природи. Проте він, ще й більшою мірою, є її, Природи, часткою. Автор здатний не тільки віддзеркалювати, а й бути віддзеркаленим. Як отой природний фрагмент, що став артефактом цілісності. Вже, певно, через цілу систему творчих дзеркал, радше різних рецепторів. А загалом, принаймні через ось цю бінарність: ойкумена в душі людини – людина в душі ойкумени!..
Нерозшарпана, дедалі глибша і синергійніша багатозначність – один із невичерпних резервів письменницької стилістики.
6 жовтня. Якби всім було тільки даровано – хто б те цінував?..
9 жовтня. І надмірна увага до зла, і надмірна неувага – на його підсилення…
11 жовтня. Якби час і простір були тиранами, то ми не відкривалися б їм так охоче…
12 жовтня. Наснилася втеча із заплющеними очима…
14 жовтня. Античні не писали окремо для дорослих і дітей, а загалом для грамотних і зацікавлених; звідти ставлення до культури, яке згодом сповідували змалку всі світочі…
Коли береш до рук облюбовану книжку, хочеться мовити: «Дозвольте читати…»
15 жовтня. Дуже часто поезія нагадує милостиню, від якої відмовляються…
Велика умовність форми, що не раз здатна замінити мізерну реальність змісту…
Життя в «тут і зараз» – це життя в момент благодатної зупинки для духовної пробудженості, яка має свій подальший шлях…
Жалощі – таки майже любов, тож їх, як і почуття правдивої любові, не слід виявляти безцеремонно; жалощі виявляймо добрим ділом, турботою, які теж найкращі, коли не афішовані…
18 жовтня. Перепросив Господа за своє пересердя до ближнього.
Стоячи вмирають ті дерева, що спираються на живих…
Є поети для свого покоління, є для свого віку, є для вічності…
21 жовтня. Не варто віддаватися поезії цілком, бо розтопче, як дитя дорослого…
Не щоб, щоб не гірше, а щоб таки ліпше, бо є багато тих, які без цього пропадуть…
25 жовтня. Чим дрібніше, тим суб᾿єктніше…
Храм рідної мови відкритий для того неграмотного, котрий тулиться до слова серцем…
Богдан Смоляк
Падолист 2023 р.
Замість ілюстрації – етюд «Осіннє благословення» (гуаш)