Сталася та оказія в школі одного невеликого містечка.
На батьківських зборах неждано пролунала порада купити нові парти. Хоча, дійсно, теперішні мали пристойну подобу. Як завше, сколотилась суперечка. Причиною її була неадекватна для більшості батьків сума збору.
Найбільше лементували за нові парти лиш семеро мамів. Решта батьків принишкла. Для них це було за дорого. Зрештою, роздратована сімка агресивно вирішила для своїх чад усе ж таки придбати сучасні шкільні столи. Галасливі мамочки апелювали до інших батьків, що й вони вже не такі бідні й можуть до них приєднатися.
Петрикова бабуся, вона утримувала хлопця, бо її невістка померла, мабуть, не могла мовчати більше й спересердя проговорила: «Слухай, Ганю, ти теперка богачка, так? Бос приїхала з Іспанії. А чи тямиш, богачко, з якої нендзи й бідосі видряпалася? Вже забула?».
Напругу мов хтось рукою зняв… Діти й далі сидять за партами, до яких так звикли. Мудра в народі є приказка: «Не дай Боже з Івана пана».
Зиновій Бичко, НСЖУ