Я в охайній світлиці вечоровій, прибраній чудовим горицвітом. На столі посередині оселі благословиться медовий Спас у глинянім глеку й маківки в обіймах квітів.
Газда Микола Возіянов дарує мені свою нову поетичну збірку “Жаріє вечір жовтим горицвітом” (Харків, Майдан. 2020).
Як Поетові, так і мені (жаріє вечір Жовтим горицвітом). Для неспокійної, рвучкої поетової душі нема часу й місця для песимізму. Тому по вечоровій елегії (Народжується ранок Без печалі). Суму, печалі на його поетичному обрусі ніде не видно.
Микола Возіянов яко живописець для своїх картин вживає розмаїті техніки, зразки мазків – усе це мистецьке багатство вміло адаптує в площину мовно-образного мистецтва. Лише йому (вчуваються Лелечі голоси З мелодією Першої любові… Довкруж лунають Звуки кольорові…).
Під чутливими поетичними подушечками пальців озиваються струни його творчої арфи. Земля, вода, терпіння,любов. Усі стихії Буття бринять тут. Поет ревно благає (Не оминай мене, Любове із почуттями Через край. Не оминай, Відверте Слово, Порядносте, Не оминай…).
Для мене вкрай рідний і потужний акорд (Чи знаєте… Своєї Мови сутність?.. Її звучання… Світле та святе?.. Чи Чуєте… Небесності присутність, Як українське Слово несете?..).
Поет мов ніжиться у доторках опалого листя, кожуха з ведмежого плеча, що (Вдягає нічка Несміливо), небесної сині, змореної душі, перших пролісків весни, зоряного поля, неземної жіночої усмішки, неземних уст…
Читаєш рядок по рядку й мовби кружишся то в меланхолійнім, то майже не втримуєшся в запальному танку. Ніби навмисно оголеним нервом Поет торкається вже відкритого читацького нерва. Одне слово, кожна думка, викладена в поетичному рядку, якийсь гострий скальп у руках хірурга…
Думка, слово, фраза, фраза-сентенція в Миколи Возіянова гейби потужний акумулятор-генератор, кондесат чіткості й ясності, що декодує смисл (У мудрого Спитав іще мудріший, Чого про вічне… Він так стисло пише?.. Багатослів’я Розум омине, До вжитку візьме – Тільки… головне…).
Радніше візьміте цей жмуток горицвіту й досхочу вдихайте його неповторний аромат!
Зиновій Бичко, НСЖУ