100 років української дипломатичної служби — це століття боротьби, поразок і перемог, але головним досягненням України та її дипломатії є, безумовно, здобуття у 1991 році незалежності та подальше широке міжнародне визнання. Якщо зовнішня політика традиційно вважається продовженням внутрішньої, то українська дипломатія, на жаль, виявилася заручницею недолугої внутрішньої політики, некомпетентного управління державою, нездатності забезпечити власним громадянам гідних умов життя.
Саме з цих причин українській дипломатії не вдалося реалізувати за 26 років з часу здобуття Україною незалежності такі важливі завдання як членство в ЄС та НАТО. Саме тому ці два ключові пріоритети мають стати головною справою для нашої держави і дипломатів на найближчу перспективу. В цьому ж контексті бачу і відновлення та розвиток добрих, рівноправних та взаємнокорисних відносин з усіма найближчими сусідами. Про агресора тут мова не йде.
Третім пріоритетом вважаю дієвий захист українських громадян за кордоном: наші дипломати мають приходити на допомогу своїм громадянам 24 години на добу.
Четвертим важливим пріоритетом, а одночасно і серйозним викликом, для української зовнішньополітичної служби сьогодні є протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України: встановлення контролю над нашими східними теренами і повернення Криму.
П’ятим, не менш важливим завданням бачу повернення з російського полону і заручництва усіх наших громадян, незаконно схоплених і утримуваних агресором. Українська дипломатія, як і вся наша країна, переживає сьогодні непрості часи і потребує особливої уваги з боку держави.
Лише суттєве кадрове посилення зовнішньополітичної служби, системне і якісне навчання молодих фахівців, забезпечення гідних умов праці дипломатів на рівні не нижчому за детективів НАБУ, здатні дати ефект і забезпечити успішну реалізацію перелічених вище непростих завдань.
Маркіян Лубківський, радник із міжнародних питань Руху В. Наливайченка «Справедливість», Надзвичайний і Повноважний Посол України