Їй радили не братися за ту роботу – пророкували фіаско. Однак дослідниця Ярослава Мельник у глибинній праці «…І остання часть дороги» (Дрогобич, Коло, 2016) знищила заяложені стереотипи й отримала заслужену відзнаку від наукового світу.
По-перше, як зізнається сама авторка, думаючи достеменно про їй всього відомого Франка, в Гіганта неможливо всеохопити. По-друге, думка Генія не має адекватних вібрацій із думками всерозумів світу. Її не можна вловити найкращими радарами Всесвіту.
Погоджуюся з постулатом Передмови Євгена Пшеничного щодо оригінальності методології й методики «наукової оранки» Ярослави Мельник. Їй удалося все – від альфи до омеги в передбаченні та в незаперечних справді наукових висновках.
Здається, неможливо викласти десятирічну житейську гіперпанораму у трьох академічних розділах. Професор Мельник зуміла акумулювати в кожному слові-рядку бездонну глибину пошукової мислі, оригінального бачення проблеми та її нюансів.
Висвітлення широких Франкових науково-нановаційних заслуг у сфері людинознавства, багатий світлинний корпус, глибокий джерельний матеріалофактаж – усе майстерно обрамлює глибоку й оригінальну працю невтомного франкознавця Ярослави Мельник – тендітної й напрочуд мужньої жінки-пошуковця.
Зиновій Бичко, мовознавець, член НСЖУ,
м. Львів